Як віросповідання вплинуло на розвиток Київської Русі
У Х ст. християнство стало панівною релігією в Європі. На Русі про
християнство також було відомо задовго до релігійних реформ
Володимира Великого: християнами були Аскольд і Дір. Достовірним є
факт хрещення княгині Ольги у 958 р. Але вирішальним для процесу
християнізації нашої країни було введення цієї релігії як державної в
988-990 рр. Спочатку князь Володимир зробив спробу модернізації язичництва.
Однак проведена реформа язичництва не досягла своєї мети. Міцніючий клас
феодалів на чолі з князями вимагав нової релігії. Найповніше інтересам верховної влади
відповідало християнство за візантійським зразком . Вирішивши прийняти християнство, Володимир став діяти
стрімко і круто. Його не влаштовувала звичайна практика
прийняття християнства, що існувала на той час, за якою
новонавернений монарх ставав “сином” імператора, тобто
васалом. Скориставшись з прохання імператора Василя II
допомогти придушити повстання в одній з візантійських провінцій, князь поставив йому
декілька умов: визнати Русь християнською державою, укласти союз і віддати йому в
дружини сестру Анну. Імператор прийняв умови, але виконувати їх не поспішав, хоч
Володимир свої зобов’язання виконав. Тоді київський князь захопив володіння Візантії в
Криму, взяв місто Херсонес (Корсунь) і звідти продиктував імператору колишні вимоги.
Гордий константинопольський монарх погодився стати шурином руського “варвара”,
володаря гарему з майже тисячі дружин і наложниць. Київський князь повернув Херсонес
Василеві II як віно (викуп, який має заплатити молодий батькам нареченої) за його сестру.
Ясно, що при таких обставинах ні про який васалітет не могло бути й мови. Іллею-пророком,Ярило - зі святим Юрієм (Георгієм), давні зимові свята були приурочені до Різдва
Христового і Хрещення, дохристиянське свято Великодня (назва збереглася) - до
Воскресіння Ісуса Христа і т.д. Проти язичницького свята Івана Купала церква боролася
багато сторіч, але так і не змогла його подолати. Так і не вдалося похитнути віру народу в
“нижчі духи”. Процес християнізації на Русі розтягнувся на віки. Велику роль у підвищенні культурного рівня населення відіграли монастирі, де
велося літописання, створювались бібліотеки, школи, малювання, ікони. В Київській Русі
існувало до 30 монастирів. Першим і найбільшим була Києво-Печерська Лавра заснована
у 1051 році. Назву «Печерський» монастир отримав від печер, де мешкали його перші
поселенці. Засновниками монастирі вважалися ченці Антоній та Феодосій. Тут працювали
Нестор-Літописець,, чернець-живописець Алімпій, чернець-лікар Агапіт.
Запровадження християнства як державної релігії (988-989) відіграло величезну
роль в консолідації феодальної держави. Християнство відображало ідеологію
феодального ладу. Разом з позитивними якостями, релігія виправдовувала соціальну
нерівність і гноблення людей. Церква, як згодом стала великим землевласником, надавала
велику ідеологічну підримку державі, щоб стабілізувати становище правлячого класу.
Прийняття християнства було важливим й для підняття престижу Київської Русі.
Церква допомагала підвищувати рівень культури, мистецтва, літописання та архітектури.
З поширенням християнізації Візантійська література почала потрапляти у Русь. Таким
чином запровадження християнства допомогло поширенню писемності на Русі, наблизило
Київ до європейських держав.
