Тренінг за 10 версією "Навчання для майбутнього". м.Селидове серпень2012
Зміст
Дати проведення тренінгу
03.09.2012 - 10.09.2012
Місце проведення тренінгу
Селидівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2
Прізвища тренерів
Хацько Тетяна Миколаївна
Список учасників в вигляді посилань на персональні cторінки
Портфоліо Корчагіної Оксани Валеріївни
Портфоліо Перепилюк Ніни Федорівни
Портфоліо Байди Наталії Вікторівни
Портфоліо Глущенко Галини Олександрівни
Портфоліо Дмитрієвої Тетяни Львівни
Портфоліо Кулик Наталії Володимирівни
Портфоліо Онищенко Юлії Анатоліївни
Портфоліо Савєльєвої Ольги В'ячеславівни
Портфоліо Садової Людмили Олексіївни
Портфоліо Стулішенко Галини Семенівни
Портфоліо Ромаш Марини Володимирівни
Педради тренінгу
Педрада 1 Робота з обдарованими дітьми. Стосовно феномену обдарованості дитини існує дві протилежні точки зору. За соціальною концепцією визнається, що більшість дітей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні розвитку їх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж. Локк, К.А. Гельвецій, В.П. Єфроїмсон). Друга – теорія генетичної спадковості, за якою обдарованість є вродженим, досить рідкісним явищем, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф.Гальтон, Р. Стернберг).
Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна обдарованість дитини по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина дітей. Будь-яка дитина може досягати особливих успіхів у широкому спектрі діяльності, оскільки її психічні можливості надзвичайно пластичні на різних етапах вікового розвитку. Таким чином, обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно й далі розвиватись за сприятливих умов або затухати за несприятливих.
Критерії та показники багатогранних проявів обдарованості особистості
Обдарованість, як характерну ознаку особистості, визначають за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості: природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань);
Американські психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М. Карне найголовнішими вважають такі типи обдарованості дитини: Інтелектуальна обдарованість. Виявляється у допитливості, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам’яті, потязі до нового, глибині занурення у справу. Обдарованість у сфері академічних досягнень. У читанні: надає йому перевагу серед інших видів діяльності; швидко і надовго запам’ятовує прочитане; володіє великим словниковим запасом; використовує складні синтаксичні конструкції; цікавиться написанням букв і слів. У математиці: виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів; запам’ятовує математичні знаки, цифри, символи; легко виконує арифметичні дії; застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики. У природничих науках: виявляє інтерес до навколишнього; цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією; уважність до явищ природи, їх причин і наслідків, намагання експериментувати.
Звичайно, кожен вчитель мріє мати учнів, спроможних до високих показників успішності у вивченні саме його предмету. Але, між тим, дуже часто учні не тільки не виявляють обдарованість, а навпаки демонструють негативне ставлення до навчання взагалі.
Та обставина, що все більше дітей не бажає вчитися, викликає тривогу, розгубленість, а у багатьох випадках страх і відчуття безпорадності майже у кожного вчителя. Спостерігається невтішна ситуацію, коли діти нічим не зацікавлені і апатичні до пізнання. Складається враження, що вони не піддаються навчанню. Але чи насправді це так?
В останні десятиліття у зарубіжній психології з’явилося багато робіт, присвячених трагедії невиявлених або заблокованих системою шкільного навчання талантів. За даними одного з відомих вчених – П. Торренса, більше третини дітей, що були відраховані як невстигаючі, це – обдаровані діти.
Підготувавши вчителів до роботи з обдарованими дітьми, повідомівши що деякі з дітей продемонструють виняткові здібності, Розенталь і Якобсон стали чекати, що ж станеться далі. Періодично протягом року вони проводили спостереження за динамікою успішності учнів, а в кінці року перевірили усіх дітей за допомогою тесту IQ. Очікування стали реальністю. З’ясувалося, що реальний приріст показника IQ залежав від інформації, яку отримали вчителі: у тих дітей, які, на думку вчителя, були розумово більш здібними, приріст IQ був більший, ніж у тих дітей, які, на думку вчителя, були менш здібними.
Таким чином, упередженість учителя відносно дитини впливала на ту навчальну роботу з обдарованими дітьми, яку він з ціма учнями проводив. Згодом висновки Розенталя і Якобсона були підтверджені у ряді інших експериментальних досліджень.
Надії, які вчителі покладали на своїх учнів, навіть якщо вони не висловлені вголос, допомогли школярам повірити у себе і вчитися відповідним чином. Численні дослідження показали, що люди не усвідомлено прагнуть відповідати тому рівню розвитку, який від них очікується, причому як вищому, так і нижчому.
Отже, дослідницький проект, спрямований на пошук способів виявлення потенційної обдарованості, форм, методів роботи з обдарованими дітьми, має всі підстави для того, щоб дати очікувані результати, тобто допомогти визначити умови, за яких пересічні учні змогли б у повній мірі виявити природні психологічні можливості і досягти найвищого рівня свого розвитку.
Але ж для цього потрібні відповідні форми, методи роботи і психолого-педагогічний інструментарій, за допомогою якого ми б мали можливість діагностувати потенційні задатки та здібності дітей та обґрунтувати імовірність їхнього розвитку до рівня обдарованості.
