Обговорення користувача:Лилия
Групова консультація для батьків «Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання?»
Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги? Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів. Перший етап – ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії. Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами. Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує усі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу в тому, аби дитина переконалася, що вона дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте. Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи. Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався...»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй? (Посібник практ. псих., ст.87-88)
ПРАВИЛА ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ В УМОВАХ ГУМАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ. Шановний вчитель! Працюючи з дітьми, не забувай, що: 1. Улюблений учитель – той, що посміхається та наділений почуттям гумору. 2. Пояснюючи, переконуй, дивись на учнів, не кричи – у них є ще інші уроки. 3. Викликаючи почуття страху, ти принижуєш і себе, і дитину, притуплюєш її інтелект. Подумки полічи до 10, перш ніж викликати батьків, робити запис у щоденнику чи відсилати учня до завуча: а чи не розписуєшся ти у власному безсиллі? 4. Змирися з думкою, що багатство учителя в основному духовного рівня, а не матеріального. 5. Зрозумій, що учень може мовчати не через незнання предмета, а від страху перед аудиторією (пригадай-но свій перший виступ). 6. Ти і твій предмет- не центр Землі, є ще й інші... Не намагайся перекласти на домашнє завдання те, чого не встиг сам на уроці. 7. Не рівняй всіх під один гребінець – кожен учень унікальний. 8. Не будь формалістом – відступай від свого плану, якщо змінюється ситуація в класі. 9. Не бійся створювати гостру ситуацію на уроці. 10. Реалізація тези «Цей предмет легко вивчити» залежить переважно від тебе.
Психолог від імені учнів (Посібник практ. псих., ст.98)
«Що робити людині в стані стресу і гніву?».
Батьки учнів 1 – х, 5 - х класів, вчителі Рецепт Зміст Шляхи виконання 1. Необхідно налагодити стосунки зі своєю дитиною, щоб вона почувалася з вами спокійно та впевнено. • Слухайте свою дитину. • Проводьте разом з нею якомога більше часу. • Діліться з нею своїм досвідом. • Розповідайте їй про своє дитинство, перемоги та невдачі. • Якщо в сім'ї декілька дітей, намагайтесь спілкуватись не тільки з усіма одразу, але й приділяйте свою «безмежну» увагу кожному з них окремо. • Відкладіть спільні справи з дитиною (якщо це, звісно, можливо). 2. Стежте за собою, особливо у ті хвилини, коли ви перебуваєте під впливом стресу та вас легко вивести зі стану рівноваги. • Намагайтесь не чіпати дитину у хвилини роздратування. 3. Якщо ви засмучені, то діти повинні знати про це. • Кажіть дітям прямо про свої почуття, бажання та потреби. • «Я дуже засмучена, хочу побути одна. Пограй, будь ласка, у сусідній кімнаті», або: «Справи на роботі роздратували мене. Через декілька хвилин я заспокоюсь, а зараз, будь ласка, не чіпай мене». 4. У ті хвилини, коли ви засмучені або розлючені, зробіть для себе що-небудь приємне, що могло б вас заспокоїти. 1) Прийміть теплу ванну, душ. 2) Випийте чаю. 3) Зателефонуйте друзям. 4) Зробіть заспокійливу маску для обличчя. 5) Послухайте улюблену музику. 5. Намагайтеся передбачити неприємності, які можуть викликати ваш гнів. • Не давайте дитині гратися з тими речами та предметами, які вам дорогі. • Не дозволяйте виводити себе зі стану рівноваги. Намагайтесь передчувати початок свого емоційного зриву та не допускайте цього, вчіться керувати собою (подумайте про щось приємне) та ситуацією. 6. До деяких особливо важливих подій слід готуватися заздалегідь. Намагайтеся передбачити усілякі нюанси та підготувати дитину до очікуваних подій. • Вивчайте сили та можливості вашої дитини. • Якщо вас очікує перший візит (до лікаря, до дитячого садку та ін.), відрепетируйте все заздалегідь. • Якщо ваша дитина вередує, коли вона голодна, поміркуйте, як нагодувати її під час тривалої поїздки.
Як позбавитись стану внутрішньої агресії? Періодично легкі емоційні струси корисні для організму: вони позитивно впливають на зовнішній вигляд, мобілізують сили та розумові здібності. Якщо ж ви понервували, але вроду та розуму не додалося, а скоріш навпаки, значить, над вами попрацював стрес. А тому його треба позбавитись, поки він не встиг вмішатися у ваше життя, кар`єру чи здоров`я. Що трапляється з тілом, коли ви потрапляєте у стресову ситуацію? Наприклад, ви запізнюєтесь до школи, на роботу та ще, як на зло, стоїте на зупинці, а транспорт не їде, застряли в «пробці». Від звуків клаксонів ви аж закипаєте. У цей момент надниркові залози викидають в організм гормони адреналіну та норадреналіну – у вас стискаються кулаки, дихання стає переривчастим, тобто наявні всі симптоми стресу. Зміни, які виникають в організмі при стресі, задумані природою як захисна реакція від небезпечних ситуацій. Колись це рятувало життя первісним людям: побачив ведмедя, отримав порцію адреналіну та втік зі швидкістю кур`єрського потягу. Стрес дійсно спроможний пробудити сховані резерви людини, в десять разів збільшити її сили та розумові здібності. Головне при цьому – спрямувати їх у потрібне русло. Якщо цього не зробити, стресові гормони накопичуються та «запускають» в організмі іншу хімічну реакцію – людина починає злитися, кидатися зі сторони в сторону, метушитися. Але через деякий час все минає, та стрес переходить у стадію пасивних негативних емоцій – опускаються руки, починає розвиватися депресія. Але і це ще не діагноз – «негатив» можна скинути за допомогою психотехнік. Найнебезпечніша стадія стресу – коли вона переходить у захворювання, з яким розібратися вже під силу тільки кваліфікованому психотерапевту. На цьому надниркові залози, окрім адреналіну, починають виробляти небезпечний гормон кортизон, який може спровокувати: погіршення пам`яті; серцево-судинні захворювання; захворювання шлунково-кишкового тракту; послаблення імунітету; раннє старіння – стресові гормони зношують внутрішні органи та виснажують енергетичні запаси організму. Дія – зсередини, результат – зовні. Випадіння волосся, підвищена ламкість нігтів, ранні зморшки – все це «завдяки» йому, стресу; проблеми зі шкірою; Що вам ніколи не принесе полегшення? Активний «відпочинок» біля телевізора, а також читання книги. Спроби звинуватити у своїх невдачах інших. Сплески бурхливих емоцій зі сльозами на очах та голосіннями. Бажання усамітнитись, щоб «плекати» і «леліяти» свій поганий настрій. Снодійне. 10 способів порятунку З`ясуйте, що саме вас турбує і зачіпає за живе. Психологи стверджують: проблема, витягнута з підсвідомості, - вже наполовину розв`язана. Розкажіть про те, що вас турбує, близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши свою проблему вголос, ви «докопаєтеся» до корення своїх бід і знайдете вихід із ситуації. Не вдавайте з себе бідну вівцю. Жіночий організм справляється з подразниками краще за чоловічий завдяки гормону ест радіолу – природному антидепресанту, що знижує інтенсивність переживань. Тому перше, що рекомендують зробити психологи, коли в черговий раз захочеться розвинути з дріб`язкової проблеми маленьку трагедію, - знайти людину, якій би жилося набагато гірше, і допомогти їй. Сплануйте свій день. Завантаженість і брак часу приводить до стресу. Впоратися з перевантаженнями елементарно: розпишіть свої дії, розподіляючи їх за ступенем важливості, і слідуйте своєму плану. Не згущуйте хмари. Люди, схильні до стресових реакцій, будь-яку проблему роздувають до масштабів уселенської катастрофи. Насправді жахливі обставини у вашому житті, слава богу, трапляються не часто. Тому «видаліть» з голови надумані проблеми, а також ті, які ви не в змозі вирішити. Навчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок «за звичкою» викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому абсолютно байдуже, реальні або вигадані. Не забувайте себе хвалити щоразу, коли вам вдається впоратися з хвилюванням. Наприклад, купіть собі в подарунок шоколадку, модну сукню або цікаву книгу. Посміхайтеся, навіть якщо вам не хочеться. Сміх благотворно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості. Робіть фізичні вправи не менше 30 хвилин на день. Замість того, щоб відлежуватися в ліжку, розпочніть перегони. За твердженням лікарів, найефективніші антистресові види спорту – біг і спортивна ходьба. Приймайте вітамін Є –він підвищує імунітет і стійкість до стресу (картопля, соя, кукурудза, морква, ожина і волоські горіхи). Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях. Напишіть «лайливий» лист і з усією кровожерливістю, на яку ви здатні, спаліть його, розірвіть у клапті.
(Посіб. практ. психол. ст. 56-59.)
Що робити, якщо домашні завдання в дитини і батьків викликають негативні емоції?
Шановні батьки!
Ніхто з нас не застрахований від такої ситуації із власною дитиною. Здається у мами або тата немає вже ніякого особистого життя. Йдеш з роботи додому і з тугою думаєш, скільки доведеться сьогодні просидіти з дитиною за уроками. Приблизно той же настрій і у дитини. А якщо цей процес супроводжується криком, сльозами, навіть стусанами – нервовий зрив в обох сторін гарантований. Саме час зупинитися і спробувати змінити звичний порядок речей. Зробіть це доступними засобами.
Якщо ваш школяр вчиться поки в початковій школі, домовтеся про щоденні заняття з учителем. Буде це його класний керівний або хтось інший – залежить від конкретних стосунків. Мета занять визначена - виконання домашніх завдань. Час і здоров`я (своє і дитини) заощадите точно. Є й інший варіант – попросіть сусідку-старшокласницю, або студентку – майбутнього педагога, або вчительку пенсіонерку. Повісьте оголошення. Скільки продовжаться ці заняття? Поки не відновите своє психічне здоров`я і не відчуєте прилив сил. Тоді починаєте виробляти у дитини самостійність.
Не можете дозволити собі зайві матеріальні витрати? Просіть займатися з дитиною родичів, близьких людей. Але розірвати порочне коло вашого з дитиною взаємного незадоволення необхідно.
Врешті-решт, якщо ці варіанти не для вас, просто зупиніться. Зробіть перерву і дайте відпочити собі й дитині. Нічого смертельного за декілька днів не відбудеться. Попередьте класного керівника, що хочете провести експеримент. Відіспавшись, спокійно беріться за справу. Вже без криків, запотиличників і валідолу.
(Посіб. практ. психол. ст. 88.)
