Відмінності між версіями «"Формування логічного мислення."»
(→Проблема дослідження) |
(→Гіпотеза дослідження) |
||
Рядок 20: | Рядок 20: | ||
==Гіпотеза дослідження== | ==Гіпотеза дослідження== | ||
+ | Дидактична гра як феномен культури навчає, розвиває, виховує, соціалізує, розважає, дає відпочинок, і вона ж пародіює, іронізує, сміється, публічно демонструє відносність соціальних статусів і положень. Із самих ранніх почав цивілізації гра стала контрольним мірилом прояву всіх найважливіших рис особистості і застосовувалася з метою удосконалення та розвитку особистості. | ||
+ | Отримані учнями знання в результаті дидактичної гри служать основою найважливіших умінь і навичок, які повинні освоїти молодші школярі. | ||
+ | Так придбані математичні знання дозволяють їм свідомо оволодіти математичними вміннями і навичками. | ||
==Мета дослідження== | ==Мета дослідження== |
Версія за 13:46, 19 лютого 2015
Зміст
Назва проекту
Формування логічного мислення.
Автори проекту
Тема дослідження
Проблема дослідження
Серед проблем, які звертають на себе увагу сучасних дослідників, все більшого значення набувають ті, які пов'язані з пошуками шляхів підвищення якості та ефективності цілеспрямованого виховання в умовах сучасної кризової ситуації в економіці, духовної і культурної сферах нашого суспільства.
На відміну від інших видів діяльності гра містить мету в самій собі; сторонніх і відокремлених завдань у грі дитина не ставить і не вирішує. Гра часто і визначається як діяльність, яка виконується заради самої себе, інших цілей і завдань не переслідує. Слід мати на увазі, що в міру розвитку ігор на певному етапі виявляється мета. Ігрові дії стають доцільними: приступаючи до будівництва "тунелю" в "горах" або до лікування "хворого" дитина знає, що і як він буде робити і що вийде в результаті гри. Точно так само і починаючи гру у волейбол, футбол, діти ставлять мету - виграти. Але як у першому, так і в другому випадку мета не виходить за рамки гри, укладена в ній самій і ніяких сторонніх завдань у ній не ставиться і не вирішується.
У наш час проблема розвитку та виховання людини, тобто формування особистості висунулася в ряд найбільш важливих і злободенних питань. Інтерес до цієї проблеми виникає з потреб пристосувати людини нового часу до структури та організації суспільства. У формуванні культури спілкування нової людини вирішальну роль відіграють виховання творчого ставлення до праці, забезпечення загальнокультурного й морального розвитку, соціальної активності, політичної свідомості, розуміння і цілей завдань суспільного виробництва, всього нашого життя, демократизму і гуманізму. Разом з тим ми розглядаємо це як нерозривний частина багатофакторного процесу виховання, що іде своїми коренями в саму серцевину людської цивілізації, основою якої є моральність. Вона - добрий знак природи, ознака потрясінь, перенесений в наші дні. Виховання - одне з основних функцій суспільства. У ході процесу виховання передається і засвоюється досвід поколінь, впроваджуються у свідомість і поведінку людей моральні норми, прийняті в даному суспільстві. Під виховним процесом розуміється процес, в якому відповідно до цілей і завдань суспільства відбувається організоване виховний вплив, кінцевим своїм результатом передбачає формування особистості, потрібною і корисною суспільству.
Гіпотеза дослідження
Дидактична гра як феномен культури навчає, розвиває, виховує, соціалізує, розважає, дає відпочинок, і вона ж пародіює, іронізує, сміється, публічно демонструє відносність соціальних статусів і положень. Із самих ранніх почав цивілізації гра стала контрольним мірилом прояву всіх найважливіших рис особистості і застосовувалася з метою удосконалення та розвитку особистості. Отримані учнями знання в результаті дидактичної гри служать основою найважливіших умінь і навичок, які повинні освоїти молодші школярі. Так придбані математичні знання дозволяють їм свідомо оволодіти математичними вміннями і навичками.