Відмінності між версіями «Учнівська вікі-стаття "Шифри в кодуванні інформації"»
(→Корисні посилання) |
|||
(не показані 10 проміжних версій 3 учасників) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | |||
− | |||
== Назва проекту== | == Назва проекту== | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | + | == '''Секретний ключ''' == | |
− | |||
== Гіпотеза дослідження == | == Гіпотеза дослідження == | ||
Рядок 178: | Рядок 164: | ||
== Корисні посилання== | == Корисні посилання== | ||
− | Криптографія — Вікіпедія [http://uk.wikipedia.org/wiki/ | + | Криптографія — Вікіпедія [http://uk.wikipedia.org/wiki/Криптографія] |
− | Історія криптографії — Вікіпедія [http://uk.wikipedia.org/wiki/ | + | Історія криптографії — Вікіпедія [http://uk.wikipedia.org/wiki/Криптографія#.D0.86.D1.81.D1.82.D0.BE.D1.80.D1.96.D1.8F_.D0.BA.D1.80.D0.B8.D0.BF.D1.82.D0.BE.D0.B3.D1.80.D0.B0.D1.84.D1.96.D1.97] |
Подання інформації в комп'ютерах [http://www.referat.lutsk.ua/view/123.html] | Подання інформації в комп'ютерах [http://www.referat.lutsk.ua/view/123.html] | ||
Рядок 188: | Рядок 174: | ||
− | [[Категорія: | + | [[Категорія:Учнівська стаття]] |
Поточна версія на 12:03, 21 грудня 2012
Зміст
Назва проекту
Секретний ключ
Гіпотеза дослідження
Ми вважаємо, що в житті нам не обійтися без кодів.
Мета дослідження
Зібрати матеріал про кодування і шифрування інформації.
Результати дослідження
Кодування інформації
Як відомо, інформація може передаватися і зберігатися. Але виникає питання: у якому вигляді? Для людини найпоширенішим засобом обміну інформацією є розмова. Сигналами передачі такої інформації є звуки. Деякі набори звуків утворюють слова, а групи слів – речення, які несуть інформаційний зміст. В такому випадку кажуть, що інформація закодована звуками і передається звуками.
Система засобів і правил кодування інформації називається мовою. Мова є набором правил кодування інформації. Код є формою представлення елементарного сигналу.
За час своєї історії людина винайшла багато різноманітних мов. Багато із них придатні для кодування будь-якої інформації. Але є і спеціалізовані з обмеженими можливостями кодування. Сьогодні існують розмовні та відповідні їм письмові мови різних народів, мова жестів, міміки, мова креслення, математики та багато інших. Всі вони є системами кодування інформації, мають певну будову та правила кодоутворення.
Кодування і декодування
Для обміну інформацією з іншими людьми людина використовує природні мови. Разом з природними мовами були розроблені формальні мови для професійного застосування їх в будь-якій сфері. Представлення інформації за допомогою будь-якої мови часто називають кодуванням. Код — набір символів (умовних позначень) для представлення інформації. Код — система умовних знаків (символів) для передачі, обробки і зберігання інформації(із спілкування). Кодування — процес представлення інформації (повідомлення) у вигляді коду. Вся множина символів, використовуваних для кодування, називається алфавітом кодування. Декодування - процес зворотного перетворення коду до форми початкової символьної системи, тобто отримання початкового повідомлення. Наприклад: переклад з азбуки Морзе в письмовий текст російською мовою. У ширшому сенсі декодування — це процес відновлення змісту закодованого повідомлення. При такому підході процес запису тексту за допомогою російського алфавіту можна розглядати як кодування, а його читання — це декодування.
Способи кодування інформації
Для кодування однієї і тієї ж інформації можуть бути використані різні способи; їх вибір залежить від ряду обставин: цілі кодування, умов, наявних засобів. Якщо треба записати текст в темпі мови — використовуємо стенографію; якщо треба передати текст за межу — використовуємо англійський алфавіт; якщо треба представити текст у вигляді, зрозумілому для грамотної людини, — записуємо його по правилах граматики певної мови. «Здрастуйте, Сашко!» - «Zdrastuyte, Sashko!»
Одне і те саме повідомлення можна кодувати по-різному, тобто виразити різними мовами. Однією з систем кодування є азбука. Можна кодувати і звуки. Однією з таких систем кодування є ноти. Зберігати можна не тільки текстову та звукову інформацію. У вигляді кодів зберігаються і зображення. Якщо розглянути газетний малюнок через збільшувальне скло, то можна побачити, що він складається із світлих і темних точок. Координати кожної точки можна запам'ятати у вигляді чисел. Колір кожної точки також можна запам'ятати у вигляді числа. Такі числа можна зберігати в пам'яті комп'ютера та передавати на будь-які відстані.
Для подання та опрацювання повідомлень у комп'ютері використовують двійкові коди, що подаються за допомогою лише двох символів — 0 i l, оскільки пристрої комп'ютера побудовані на елементах, що мають два стійких стани (які позначають через 0 та 1). Це дозволяє технічно реалізувати збереження і опрацювання повідомлень за допомогою комп'ютера.
За всю історію існування, люди створили багато різних мов кодування:
• розмовні мови;
• мова міміки і жестів;
• мова малюнків та креслень;
• мова науки (математичні, хімічні, біологічні й інші символи та формули);
• мова мистецтва (музики, живопису, скульптури);
• спеціальні мови (есперанто, морський семафор, азбука Морзе, азбука Брайля для незрячих).
Прикладом учнівського кодування є такий прийом: виписується алфавіт і всі букви нумеруються за порядком. Наприклад, так: за допомогою цієї кодової таблиці можна написати зашифровану записку, де букви замінені відповідними числами. Наприклад, таку: З 1 22 33 6 1 14 22 20 11 22 1 23 11 1 16 4 7 2 21 24. Одержувач такої записки повинен користуватися цією ж кодовою таблицею, щоб розшифрувати і прочитати повідомлення.
Шифрування повідомлень
В деяких випадках виникає потреба засекречування тексту повідомлення або документа, для того, щоб його не змогли прочитати ті, кому не потрібно. Це називається захистом від несанкціонованого доступу. У такому разі секретний текст шифрується. У давнину шифрування називалося тайнописом. Шифруванням є процес перетворення відкритого тексту в зашифрований, а дешифрування — процес зворотного перетворення, при якому відновлюється початковий текст. Шифрування — це теж кодування, але із засекреченим методом, відомим тільки джерелу і адресатові. Методами шифрування займається наука під назвою криптографія.
Цікаві віди шифрування
- Шифр да Вінчі
Великий учений і художник епохи Відродження Леонардо да Вінчі з метою приховування змісту своїх записок від сторонніх очей писав їх не зліва направо, як всі європейці, а навпаки, справа наліво. Той, хто читав з першого погляду не міг зрозуміти що написано.
Приклад. Текст «ШИФР ЗАМІНИ» при такому написанні виглядатиме таким чином: «ИНІМАЗ РФІШ». В даному випадку рядок букв «ШИФР ЗАМІНИ» - відкритий текст, а фраза «ИНЕІАЗ РФІШ» - шифротекст.
При шифруванні, відбувається перестановка букв усередині рядка. Перша буква стає останньою, друга - передостанньою і так далі А остання буква встає на місце першої. Це правило перестановки букв і є правило виконання перетворення шифрування.
В результаті необізнаній людині складно зрозуміти з першого погляду, що тут написане. Здається, що це - безглуздий набір букв. А для правильного прочитання досить прочитати текст у зворотному напрямі або, скориставшись дзеркалом, прочитати в нім відображений текст, тобто щоб витягувати початковий текст, потрібно виконати ту ж перестановку букв. В даному випадку правила шифрування і расшифрования збігаються.
Отже, в результаті перетворення вийшов рядок букв, тобто сам факт наявності тексту не ховається. Прихована тільки технологія перетворення (перетворення) початкового (відкритого) тексту в шифрований текст і зворотного перетворення шифрованого тексту у відкритий. Така пара взаємно зворотних перетворень шифрування і расшифрования представляє конкретний метод, спосіб перетворення інформації з метою захисту її змісту від загрози розголошування, який називається шифром.
У разі шифру Леонардо таким перетворенням шифрування є перестановка букв тексту в рядку, а зворотне перетворення расшифрования - зворотна перестановка.
- Шифр атбаш – стародавній шифр, що використовує техніку дзеркальної перестановки, представлений в таблиці.
Шифр відомий ще з біблейських часів. Шифрування виконується заміною букв відкритого тексту на симетричні ним букви того ж алфавіту.
А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
Я Ю Э Ь Ы Ъ Щ Ш Ч Ц Х Ф У Т С Р П О Н М Л К И З Ж Е Д Г В Б А
Шифрування виконується побуквенно. Кожна буква відкритого тексту замінюється на симетричну нею.
Приклад. Зашифруємо фразу «ШИФР ЗАМЕНЫ», шукаємо букву відкритого тексту у верхньому алфавіті, при знаходженні замінюємо її на букву нижнього алфавіту, таким чином, по букві до кінця відкритого тексту. В результаті шифрування нашої фрази отримуємо «ЗЧМР ШЯФЪУД».
Дешифрування виконується аналогічно. Кожна буква знайдена у верхньому алфавіті замінюється на симетричну нею букву нижнього алфавіту.
- Шифр Цезаря, також відомий як шифр зсуву, код Цезаря або зсув Цезаря, - один з найпростіших і найбільш широко відомих методів шифрування.
Шифр Цезаря - це вид шифру підстановки, в якому кожен символ у відкритому тексті замінюється буквою що знаходиться на деяке постійне число позицій лівіше або правіше за нього в алфавіті. Наприклад, в шифрі із зрушенням 3, А була б замінена на Г, Б стане Д, і так далі.
Шифр названий на честь римського імператора Гая Юлія Цезаря, що використав його для секретного листування зі своїми генералами.
- Шифр решітки
Для використання шифру, званого поворотними решітками, виготовляється трафарет з прямокутного листа паперу в клітику. У трафареті вирізані клітинки так, що при накладанні його на чистий аркуш паперу того ж розміру чотирма можливими способами його вирізи повністю покривають всю площу аркуша.
Букви повідомлення послідовно вписуються у вирізи трафарету (по рядках, в кожному рядку зліва направо) при кожному з чотирьох його можливих положень в заздалегідь встановленому порядку.
Наприклад:нехай як ключ використовуються решітки, приведені на мал. 1.
Зашифруємо з її допомогою текст
ШИФРРЕШЕТКАЯВЛЯЄТСЯЧАСТНИМСЛУЧАЄМШИФРАМАРШРУТНОЙПЕРЕСТАНОВКИ
Наклавши решітку на лист паперу, вписуємо перші 15 (по числу вирізів) букв повідомлення: ШИФРРЕШЕТКАЯВЛЯ.... Знявши решітку, ми побачимо текст, представлений на мал. 2. Повертаємо решітку на 180 градусів. У віконцях з'являться нові, ще не заповнені клітки. Вписуємо в них наступні 15 букв. Вийде запис, приведений на мал. 3. Потім перевертаємо решітку на іншу сторону і зашифровуємо залишок тексту аналогічним чином (мал. 4, 5).
Одержувач повідомлення, що має такі самі решітки, без зусиль прочитає початковий текст, наклавши решітки на шифртекст по порядку чотирма способами.
Див. також:
- Шифр Плейфера[1]
- Шифр Хілла [2]
- Шифр Бекона"[3]
- Поліалфавітний шифр[4]
- Симетричне шифрування[5]
- Асиметричне шифрування[6]
Висновки
Інформація передається у закодованому вигляді. Причому, щоб споживач розумів отриману інформацію, він повинен володіти тією ж системою кодування, що й джерело.
Корисні посилання
Криптографія — Вікіпедія [7]
Історія криптографії — Вікіпедія [8]
Подання інформації в комп'ютерах [9]