Відмінності між версіями «Як віросповідання вплинуло на розвиток Київської Русі»

Версія за 17:36, 7 квітня 2016

У Х ст. християнство стало панівною релігією в Європі. На Русі про

християнство також було відомо задовго до релігійних реформ

Володимира Великого: християнами були Аскольд і Дір. Достовірним є

факт хрещення княгині Ольги у 958 р. Але вирішальним для процесу

християнізації нашої країни було введення цієї релігії як державної в

988-990 рр.

 Спочатку князь Володимир зробив спробу модернізації язичництва.

Однак проведена реформа язичництва не досягла своєї мети. Міцніючий клас

феодалів на чолі з князями вимагав нової релігії. Найповніше інтересам верховної влади

відповідало християнство за візантійським зразком . Вирішивши прийняти християнство, Володимир став діяти

стрімко і круто. Його не влаштовувала звичайна практика

прийняття християнства, що існувала на той час, за якою

новонавернений монарх ставав “сином” імператора, тобто

васалом. Скориставшись з прохання імператора Василя II

допомогти придушити повстання в одній з візантійських провінцій, князь поставив йому

декілька умов: визнати Русь християнською державою, укласти союз і віддати йому в

дружини сестру Анну. Імператор прийняв умови, але виконувати їх не поспішав, хоч

Володимир свої зобов’язання виконав. Тоді київський князь захопив володіння Візантії в

Криму, взяв місто Херсонес (Корсунь) і звідти продиктував імператору колишні вимоги.

Гордий константинопольський монарх погодився стати шурином руського “варвара”,

володаря гарему з майже тисячі дружин і наложниць. Київський князь повернув Херсонес

Василеві II як віно (викуп, який має заплатити молодий батькам нареченої) за його сестру.

Ясно, що при таких обставинах ні про який васалітет не могло бути й мови. Іллею-пророком,Ярило - зі святим Юрієм (Георгієм), давні зимові свята були приурочені до Різдва

Христового і Хрещення, дохристиянське свято Великодня (назва збереглася) - до

Воскресіння Ісуса Христа і т.д. Проти язичницького свята Івана Купала церква боролася

багато сторіч, але так і не змогла його подолати. Так і не вдалося похитнути віру народу в

“нижчі духи”. Процес християнізації на Русі розтягнувся на віки. Велику роль у підвищенні культурного рівня населення відіграли монастирі, де

велося літописання, створювались бібліотеки, школи, малювання, ікони. В Київській Русі

існувало до 30 монастирів. Першим і найбільшим була Києво-Печерська Лавра заснована

у 1051 році. Назву «Печерський» монастир отримав від печер, де мешкали його перші

поселенці. Засновниками монастирі вважалися ченці Антоній та Феодосій. Тут працювали

Нестор-Літописець,, чернець-живописець Алімпій, чернець-лікар Агапіт.

Запровадження християнства як державної релігії (988-989) відіграло величезну

роль в консолідації феодальної держави. Християнство відображало ідеологію

феодального ладу. Разом з позитивними якостями, релігія виправдовувала соціальну

нерівність і гноблення людей. Церква, як згодом стала великим землевласником, надавала

велику ідеологічну підримку державі, щоб стабілізувати становище правлячого класу.

Прийняття християнства було важливим й для підняття престижу Київської Русі.

Церква допомагала підвищувати рівень культури, мистецтва, літописання та архітектури.

З поширенням християнізації Візантійська література почала потрапляти у Русь. Таким

чином запровадження християнства допомогло поширенню писемності на Русі, наблизило

Київ до європейських держав.