Перегляд вихідного коду сторінки Свіча горіла...

Тема:  «Свіча горіла на столі, свіча горіла…»
Мета: 
·        ознайомити учнів  з  життям і творчістю поетів «срібного віку»;
·        пробудити інтерес до поезії взагалі, і до поезії « срібного віку» зокрема;
·        з’ясувати особливості поетичної манери поетів;
·        виховувати любов до літератури;
·        розвивати творчі, акторські, музичні здібності учнів.
Обладнання: портрети поетів «срібного віку», свічка, мультимедійний проектор.
Учні поділені на 8 груп, кожна  сидить за окремим столом, на столі – таблички з іменами поетів: О.Блок, М. Гумільов, С.Єсенін, В.Маяковський, О.Мандельштам, М.Цвєтаєва,  Б.Пастернак, А.Ахматова. Один із учнів у групі – літературознавець, інші – читають напам’ять улюблені  вірші поетів. Свічка, як естафета палаючого серця поета, передається від столу до столу.  
Сценарій
Відео «Поезія «срібного століття», музичний супровід – пісня «Свіча горіла» у виконанні А.Пугачової (можна Я.Носкова).

Учитель. Сьогодні у нас театр поезії. Ми – актори, у кожного своя роль, хтось грає літературознавця, хтось – поета. Наше завдання – розповісти глядачам про зламані долі поетів «срібного століття» так, щоб закипіла в серці сльоза, щоб чуже горе відчули як своє. Вміння співпереживати – це одна із рис духовно розвинутої людини.
Ми запалюємо з вами свічку, яка може мати багато символічних значень. Які? ( учні пропонують свої тлумачення)
 можливо, вона своїм теплом розтопить чиєсь цинічне крижане серце;
можливо, вона є символом домашнього затишку;
можливо, для когось це вічне горіння любові;
це символ життя, віри в те, що все буде краще;
А сьогодні свічка – це символ палаючих сердець поетів, які , за словами Пушкіна, покликані «глоголом жечь сердца людей».
Поети  «срібного століття» творили у роки сталінського терору. 
Про трагедію поетів «срібного століття»  російський поет і дисидент Іван Єлагін говорив так:
 Я сегодня прочитал за завтраком:
«Все права сохранены за автором».
Я в отместку тоже буду щедрым –
Все права сохранены за ветром,
За звездой, за Ноевым ковчегом,
За дождем, за прошлогодним снегом.
Автор с общественным весом,
Что за права ты отстаивал?
Право на пулю Дантеса
Или веревку Цветаевой?
Право на общую яму
Было дано Мандельштаму.
Право быть чистым и смелым,
Не отступаться от слов,
Право стоять под расстрелом,
Как Николай Гумилев.	Авторов только хватило б,
Ну, а права – как песок.
Право на пулю в затылок,
Право на пулю в висок.
Право под стражей томиться,
Право испить клевету,
Право в особой больнице
Мучиться с кляпом во рту!
Право, как Блок,задохнуться,
Как Пастернак умереть.
Эти права нам даются
И сохраняются впредь.	 ...Все права сохранены за автором.
Будьте трижды прокляты, слова!
Вот он с подбородком, к небу задранным,
По-есенински осуществил права!
Вот он, современниками съеденный,
У дивана расстелил газетины,
Револьвер рывком последним сгреб –
И пускает лежа пулю в лоб.
Вот он, удостоенный за книжку
Звания народного врага,
Валится под лагерною вышкой
Доходягой на снега.
Господи, пошли нам долю лучшую,
Только я прошу Тебя сперва:
Не забудь отнять у нас при случае
Авторские страшные праваПро страшні прав поета в епоху сталінських репресій розповідає 1 група.
Перша група . Олександр Блок.
Літературознавець. О.Блок  стоїть першим у трагічному списку поетів  «срібного століття». Його не переслідували, він не був у концтаборі, але він помер, коли йому вопивнилося лише 41 рік. Статті останніх років свідчать про глибокі розчаруванні поета врозбудові нового радянського суспільства.
Незважаючи ні на що, Блок стверджував: «Шалено людлю життя, з кожним днем все більше, все житейське, просте і складне, і безкриле, і циганське».
Учні читають вірші. Відео «Мотиви поезій О.Блока», музика  - романс «Гори, гори, моя звезда».

Після того, як прочитані вірші Блока, свічка передається на сусідній стіл.
Друга група. Микола Гумільов.
 Літературознавець.  Микола Гумільов був заарештований у серпні 1921 року, його звинуватили в підготовці контрреволюційного повстання в Петербурзі. Звинувачення не було підтверджено жодним документом. Злочин Гумільова був у тому, що він не заявив органам радянської влади, що йому пропонували вступити в контрреволюційну офіцерську організацію. Суду не було, його розстріляли без суду і слідства.
Олексій Миколайович Толстой писав: «Я не знаю подробностей его убийства, но, зная Гумилева,— знаю, что, стоя у стены, он не подарил палачам даже взгляда смятения и страха. Хмурая тень его, негодуя, отлетела от обезображенной, окровавленной, страстно любимой им Родины».
Микола Гумільов чомусь думав, що він помре у 53 роки. Він розвивав думку, що смерть треба заробити. Але цифра 53 містичним чином перевернулась, як у дзеркалі, і життя його трагічно і несправедливо обірвалось у 35 років.
Учні читають вірші. Відео «Мотиви поезій М.Гумільова», музика   С.Рахманінова.

Після того, як прочитані вірші, свічка передається на сусідній стіл.