Свіча горіла...
Тема: «Свіча горіла на столі, свіча горіла…» Мета: · ознайомити учнів з життям і творчістю поетів «срібного віку»; · пробудити інтерес до поезії взагалі, і до поезії « срібного віку» зокрема; · з’ясувати особливості поетичної манери поетів; · виховувати любов до літератури; · розвивати творчі, акторські, музичні здібності учнів. Обладнання: портрети поетів «срібного віку», свічка, мультимедійний проектор. Учні поділені на 8 груп, кожна сидить за окремим столом, на столі – таблички з іменами поетів: О.Блок, М. Гумільов, С.Єсенін, В.Маяковський, О.Мандельштам, М.Цвєтаєва, Б.Пастернак, А.Ахматова. Один із учнів у групі – літературознавець, інші – читають напам’ять улюблені вірші поетів. Свічка, як естафета палаючого серця поета, передається від столу до столу. Сценарій Відео «Поезія «срібного століття», музичний супровід – пісня «Свіча горіла» у виконанні А.Пугачової (можна Я.Носкова).
Учитель. Сьогодні у нас театр поезії. Ми – актори, у кожного своя роль, хтось грає літературознавця, хтось – поета. Наше завдання – розповісти глядачам про зламані долі поетів «срібного століття» так, щоб закипіла в серці сльоза, щоб чуже горе відчули як своє. Вміння співпереживати – це одна із рис духовно розвинутої людини. Ми запалюємо з вами свічку, яка може мати багато символічних значень. Які? ( учні пропонують свої тлумачення)
можливо, вона своїм теплом розтопить чиєсь цинічне крижане серце;
можливо, вона є символом домашнього затишку; можливо, для когось це вічне горіння любові; це символ життя, віри в те, що все буде краще; А сьогодні свічка – це символ палаючих сердець поетів, які , за словами Пушкіна, покликані «глоголом жечь сердца людей». Поети «срібного століття» творили у роки сталінського терору. Про трагедію поетів «срібного століття» російський поет і дисидент Іван Єлагін говорив так:
Я сегодня прочитал за завтраком:
«Все права сохранены за автором». Я в отместку тоже буду щедрым – Все права сохранены за ветром, За звездой, за Ноевым ковчегом, За дождем, за прошлогодним снегом. Автор с общественным весом, Что за права ты отстаивал? Право на пулю Дантеса Или веревку Цветаевой? Право на общую яму Было дано Мандельштаму. Право быть чистым и смелым, Не отступаться от слов, Право стоять под расстрелом, Как Николай Гумилев. Авторов только хватило б, Ну, а права – как песок. Право на пулю в затылок, Право на пулю в висок. Право под стражей томиться, Право испить клевету, Право в особой больнице Мучиться с кляпом во рту! Право, как Блок,задохнуться, Как Пастернак умереть. Эти права нам даются И сохраняются впредь. ...Все права сохранены за автором. Будьте трижды прокляты, слова! Вот он с подбородком, к небу задранным, По-есенински осуществил права! Вот он, современниками съеденный, У дивана расстелил газетины, Револьвер рывком последним сгреб – И пускает лежа пулю в лоб. Вот он, удостоенный за книжку Звания народного врага, Валится под лагерною вышкой Доходягой на снега. Господи, пошли нам долю лучшую, Только я прошу Тебя сперва: Не забудь отнять у нас при случае Авторские страшные праваПро страшні прав поета в епоху сталінських репресій розповідає 1 група. Перша група . Олександр Блок. Літературознавець. О.Блок стоїть першим у трагічному списку поетів «срібного століття». Його не переслідували, він не був у концтаборі, але він помер, коли йому вопивнилося лише 41 рік. Статті останніх років свідчать про глибокі розчаруванні поета врозбудові нового радянського суспільства. Незважаючи ні на що, Блок стверджував: «Шалено людлю життя, з кожним днем все більше, все житейське, просте і складне, і безкриле, і циганське». Учні читають вірші. Відео «Мотиви поезій О.Блока», музика - романс «Гори, гори, моя звезда».
Після того, як прочитані вірші Блока, свічка передається на сусідній стіл. Друга група. Микола Гумільов.
Літературознавець. Микола Гумільов був заарештований у серпні 1921 року, його звинуватили в підготовці контрреволюційного повстання в Петербурзі. Звинувачення не було підтверджено жодним документом. Злочин Гумільова був у тому, що він не заявив органам радянської влади, що йому пропонували вступити в контрреволюційну офіцерську організацію. Суду не було, його розстріляли без суду і слідства.
Олексій Миколайович Толстой писав: «Я не знаю подробностей его убийства, но, зная Гумилева,— знаю, что, стоя у стены, он не подарил палачам даже взгляда смятения и страха. Хмурая тень его, негодуя, отлетела от обезображенной, окровавленной, страстно любимой им Родины». Микола Гумільов чомусь думав, що він помре у 53 роки. Він розвивав думку, що смерть треба заробити. Але цифра 53 містичним чином перевернулась, як у дзеркалі, і життя його трагічно і несправедливо обірвалось у 35 років. Учні читають вірші. Відео «Мотиви поезій М.Гумільова», музика С.Рахманінова.
Після того, як прочитані вірші, свічка передається на сусідній стіл.
