2.4 Вища освіта та освіта упродовж усього життя - частина 3

Вектор п’ятий: від традиційних курсів підвищення кваліфікації педагогів до Відкритого університету інноваційної педагогіки

Так є(у чому суть проблеми)

Динамізм, притаманний сучасній цивілізації, швидка зміна техніки і технології в усьому світі, інтелектуалізація праці, гуманізація та демократизація суспільства зумовлюють зростання соціальної ролі особистості з високим рівнем інтелектуального розвитку і творчих можливостей, здатної до плідної, продуктивної праці, тобто особистості творчої, неординарної. У суспільстві з'явилися нові цінності - самоактуалізація, самореалізація, самопроектування особистості, що стали основою нової гуманістичної парадигми в педагогіці компетентнісно зорієнтованої освіти.

Тільки учитель з яскравою творчою індивідуальністю здатний до формування гуманістичної творчої особистості учня. Тому що кожна неповторна особистість, реалізуючи свій творчий потенціал, сприяє урізноманітненню, а, отже, гармонізації світу.

Отже, сьогодні виникла гостра необхідність у:

• створенні інноваційної системи вдосконалення професійної компетентності педагогічних кадрів;
• побудові індивідуальних траєкторій підвищення кваліфікації педагогів;
• розробці компетентнісно зорієнтованої моделі перепідготовки педагога у системі випереджувальної неперервної освіти.

Чому так(у чому полягають причини існування цієї проблеми)

Аналіз практики підвищення кваліфікації вчителів встановив невідповідності:

• між масовим характером учительської професії і потребою школи в самобутніх, творчо працюючих учителях;
• між типовою системою підготовки вчителя і необхідністю компетентнісно зорієнтованих технологій навчання, що забезпечують виявлення і формування якостей творчої індивідуальності майбутнього вчителя.

У зв'язку з цим змінюється сам підхід до неперервної освіти, який передбачає суттєві новації у ланці післядипломної освіти. Так має бути. Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти розробив і впроваджує низку інновацій у систему післядипломної освіти:

• Віртуальна лабораторія.
• Міжкурсова on-line студія.
• Віртуальна школа освітнього менеджменту.
• Дистанційні курси підвищення кваліфікації.
• Електронні консультації.
• Тематичні чати.
• Курси підвищення кваліфікації за кредитно-модульною системою.

Так має бути(які є варіанти вирішення проблеми)

За ініціативою молодих співробітників Донецького олбІППО у червні 2006 року на базі інституту, за підтримки обласного управління освіти і науки, обласного комітету профспілки працівників освіти і науки, відкрився Відкритий університет інноваційної педагогіки.

Головними його цілями стали: забезпечення мотиваційного середовища щодо усвідомленого вибору молодими творчими педагогами інноваційних технологій навчання; формування науково-дослідної культури молодих педагогів; стимулювання і розвиток творчої активності молодих учителів.

Серед різнорівневих завдань університету слід виділити:

• опрацювання нових підходів у підвищенні кваліфікації молодих педагогів, формуванні їх професійної компетентності;
• поглиблення психолого-педагогічної підготовки молодих педагогів, здатних вибудовувати навчально-виховний процес на основі індивідуального підходу до кожної дитини з урахуванням її можливості, сутності;
• зосередження особливої уваги на проектній діяльності педагогів, забезпечення педагогічного проектування школи життєвої компетентності (особистий освітній проект);
• забезпечення оволодіння слухачами універсальними уміннями, необхідними для творчості, здійснення активних професійних дій і набуття досвіду вчителя-професіонала.

Відкритий університет інноваційної педагогіки є новітньою моделлю післядипломної освіти. Він працює за напрямками: • школа молодого творчого вчителя; • школа молодого творчого методиста; • школа молодого директора; • школа молодого управлінця.

Відкритий університет – це школа творчого саморозвитку, в якій формується вміння молодих педагогів моделювати, орієнтуватися у великих потоках інформації, результативно використовувати нестандартні методи навчання і виховання. Головною формою навчання стали інтерактивні тренінги. Опрацьовано інтегративні, проблемні лекції у Донецькому обласному краєзнавчому музею, Донецькому обласному художньому музею, у Донецької обласної бібліотеці, на вулицях і в парках міста. Слухачів університету зацікавили також такі форми роботи як соціотеатр, відеотека, прес конференція з головою Донецької обласної профспілки працівників освіти і науки Асею Семенівною Горшковою, семенар-презентація освітніх видань.

Центральне місце у програмі відводилося рольовій грі «Захист проекту». Педагоги з різних міст і районів області приїхали навчатися з виконаним домашнім завданням: освітнім проектом. Тематика проектної лінії охоплювала стрижневі напрямки розвитку освіти в регіоні: «Віртуальна школа дистанційного навчання», «Школа життєвого успіху», «Технологічна система розвитку обдарованих дітей», «Авторська школа персоніфікованого навчання», «Стратегія «мовного прориву» (вільне володіння 3-7 мовами)», «Технології допрофільного навчання», «Компетентнісно спрямована 12-річна школа», «Полікультурна компетентність у змісті загальної середньої освіти», «Модель сучасної профільної школи», «Проектне бачення «Школи-родини», «Сільська школа – осередок духовності і культури народу», «Впровадження здоров’я формуючих інновацій у загальноосвітньому закладі», «Школа ділової активності» тощо. Дванадцять молодих викладачів інституту у малих групах по 12 осіб працювали за моделлю: презентатор захищає свою роботу перед «опонентом», «промоушером», «пропагандистом», «спонсором», «аналітиками» і «експертами». Гра тривала три дні по дві години. Розподіл ролей кожен день змінювався. У результаті було визначено переможці, що одержали дипломи, нагороди, право друкувати проект у освітніх журналах, право участі у грантових освітніх проектах.

Як результат впровадження моделі Відкритого університету стало залучення молодих педагогів до експериментальної, науково-дослідної діяльності, підготовка збірника освітніх проектів, спрямованих на підвищення якості освіти в області, підвищення престижу педагогічної діяльності.

Остаточний результат – «вирощування» учителями своїх особистих унікальних знань і способів діяльності, що відповідають їх індивідуальності.

Майбутнє суспільство виростає з існуючої зараз системи освіти, яка перебуває в стадії реформування, примиряючи то російську, то американську, то європейську філософію освіти. Нам, безумовно, потрібно орієнтуватися на кращі світові зразки, але при цьому ми маємо вийти на свою традицію, звернутися до своїх коренів, очистити свої джерела - це основне.

Тетяна Волобуєва, проректор з наукової роботи Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук.

Вектор шостий: від прищеплення та накопичення теоретичних знань до виховання по життєвого вміння продукувати нове наукове знання

Так є(у чому суть проблеми)

У суспільстві, заснованому на знанні, проста сума засвоєної інформації уже давно не є метою освіти. ХХІ століття ставить вимоги виховання творчої та самостійної, мобільної та конкурентоспроможної особистості, здатної гнучко реагувати на мінливі умови інформаційного суспільства. Сучасні вищі навчальні заклади України на даному етапі не спроможні повністю виконати окреслене завдання. В ідеалі головне завдання ВНЗ – не просто підготувати хорошого спеціаліста, який буде добре зорієнтованим у традиційних галузях знання, а і сформувати мобільну, креативну особистість, здатну за допомогою найновіших методик продукувати нове знання.

Вітчизняна освіта ще не готова сприяти розкриттю в молоді дослідницького таланту, розвитку у неї навичок та вмінь, затребуваних ринком праці. Подібний недолік спостерігаємо і у системах шкільної й професійної освіти, які, як правило, не дають змоги випускникам здобути навички, що виходять за рамки базових знань (наприклад, навички вирішення практичних проблем, здатність самостійно освоювати нові знаряддя й працювати в групі, вміння пошуку й обробки інформації тощо). Подібна ситуація може породити синдром та званої втраченої людини: вітчизняні виші і далі, за радянським зразком, формують вузького спеціаліста без управлінських чи лідерських якостей, який у кризові моменти (що не є поодиноким явищем в умовах глобалізації) потрапляє під звільнення і, будучи не здатним адаптуватися до нових умов, не може влаштуватися працювати за дещо іншим фахом.

Інший важливий аспект – усвідомлення суспільної необхідності освіти впродовж усього життя. Реалії демографічних змін такі: середнє співвідношення між пенсіонерами та чисельністю працездатного населення зросте з 24% у 2008 р. до 48% у 2050 р. Зміна демографічної ситуації вимагатиме додаткових інвестицій у технології й людський капітал, для того, щоб відновлення знань відбувалося не тільки через молодь, але й через людей будь-якого віку.

Чому так(у чому полягають причини існування цієї проблеми)

Вітчизняна освіта продовжує готувати людей, які є споживачами технологій, а не тих, хто долучиться до їх винайдення та створення. ВНЗ спрямовують свою діяльність на передачу студентам лише теорії з різних галузей наукового знання та зосереджуються на формуванні тільки фахових професійних навичок.

Наслідком появи нової економіки та нового підходу до людських ресурсів є категорія компетентності. Компетентнісний підхід включає, окрім стандартних пізнавальних навичок, здатність до пошуку потрібної інформації, яку найчастіше здобувають не з книжок, а в процесі безпосереднього спілкування та спостереження, винахідливість, уміння переконувати, здатність до співпраці, толерантність тощо. На думку західних теоретиків, компетентність – це здатність людини здійснювати складні, поліфункціональні, поліпредметні, багатомірні, культуродоцільні види ефективної діяльності, ефективно розв’язуючи нові проблеми, що забезпечують широку сферу розвитку особистості, її логічного, творчого та критичного мислення, саморефлексії, самовизначення, самооцінки, самовиховання.

Отже, якщо ми прагнемо не відставати від прогресивних загальносвітових тенденцій – час змінювати акценти з виховання всебічно розвиненої особистості (при використанні в навчально-виховному процесі лише мінімуму інновацій) на виховання самодостатньої та життєво компетентної особи. Вітчизняна вища школа катастрофічно відстає від темпів розвитку та оновлення знань. Вона і надалі (особливо її державний сектор) продовжує готувати кадри за допомогою технологій вчорашнього дня, не зважаючи на те, що ринок праці диктує зовсім інші правила. Як і раніше, основне місце навчання – аудиторія. Ніхто і не замислюється, що може бути інакше. Мало хто оцінює значну ресурсомісткість та когнітивну значимість таких технологій, як team-building, tutor-education, chat-management, on-line-libraries, практики віртуальних університетів та новітніх здобутків дистанційного навчання. Україна продовжує перебувати на 82 місці у світовому рейтингу щодо ефективності використання інформаційних технологій. Але інформаційно-комунікативні технології (ІКТ) — вже давно не є елементом розкоші, це – життєва необхідність. Окрім того, в Україні наявна ще одна проблема, пов’язана із несформованою культурою застосування ІКТ в освітніх цілях. Ресурси всесвітньої павутини лише одиниці використовують для навчання, переважна більшість молоді здебільшого використовує їх для розваги.

Так має бути(які є варіанти вирішення проблеми)

В інформаційну епоху освітні запити змінюються щомиті. Отже, щоб залишитися конкурентоспроможними на освітньому ринку ВНЗ мають поставити завдання виховати самодостатню, компетентну особу, навчену працювати в групі, здатну толерантно сприймати різні погляди, швидко приймати рішення навіть в некомфортних умовах, а найголовніше таку – яка вмітиме і хотітиме навчатися впродовж усього життя. Освітні установи у своїй діяльності повинні розпочати керуватися принципами освітньо-едукаційного інституціоналізму, тобто поставити завдання формувати особистість, здатну сприйняти зміни як природну норму, поширювати пожиттєву освіту для кожного як якнайширший доступ до знань за помірну плату.

Державні органи, в свою чергу, мають всіляко сприяти інтенсивному навчанню у закладах, що фінансово незалежні та постійно зорієнтовані на ринок. Слід пам’ятати, що якісна освіта не лише робить можливою справжню демократію завдяки формуванню елементарної політичної культури. Вона робить її життєво необхідною, адже саме освіта сприяє появі громадян, які розуміють суспільні проблеми, здатні до самоорганізації на виконання завдань загальнонаціонального значення, мають внутрішню потребу бути почутими...

Концепція освітньо-едукаційного інституціоналізму передбачає акцентуацію на вихованні у молодої людини таких якостей:

1. технологічно-пізнавальних (творчий підхід до наукової проблематики, вміння швидко зорієнтовуватися у значних потоках інформації, винахідливість, критичне та самокритичне мислення);
2. управлінських (вміння працювати в колективі, організовуватись у малі групи, будувати команду, переконливо висловлювати свої думки, «здобувати» однодумців, виносити якісно нові знання з процесу спілкування з людьми, лідерські якості, а також, звичайно, високоморальність та активна громадянська позиція);
3. соціальної та професійної мобільності (вміння адаптуватися до мінливих умов сьогодення, спроможність до прогнозування ситуації на ринку праці, здатність до перепрофілювання тощо);
4. безперервної освіти(основи самопізнання та самоаналізу, до самомотивації навчатися протягом всього життя тощо).

Ці якості характеризуються тісними взаємозв’язками, тобто сформованість у людини одних фактично визначає можливість бути сформованими для інших.

Крапки над І (за матеріалами «Артеківських діалогів 2008») Найбільше бракує атмосфери довіри у вищих навчальних закладах України. Усі учасники навчального процесу один одному не довіряють, вони один одного контролюють, а іноді один одного підставляють… Довіра - це саме той елемент, який створює підґрунтя для самореалізації. Тарас Фініков

Давайте зробимо так! (що конкретно пропоную)

Для вирішення даної освітньої проблеми потрібні спільні зусилля творців державної освітньої політики та всіх освітян у напрямку:

1. Розроблення системи заходів щодо створення гнучких програм безперервної освіти, масовізації феномену освіти дорослих, що забезпечувалися б через діючі освітні заклади, центри дистанційного навчання, відповідні ЗМІ та громадські організації;
2. Розвитку систем перекваліфікації та підвищення кваліфікації фахівців, заохочення здобуття другої вищої освіти за помірну ціну, брендування пожиттєвої освіти;
3. Запровадження в систему вищої освіти розвивальних технологій, при одночасному заохоченню у студентів розкриття потенцій саморозвитку;
4. Запровадження широкого використання в навчально-виховному процесі інтерактивних та розвивально-психологічних технологій, прийомів саморефлексії та time-management (вміння правильно користуватися часом у процесі постановки і досягнення цілі) інші;
5. Сприяння створенню культури застосування ІКТ, в першу чергу, з освітньою метою.

Саме це дозволить створити модернову модель освіти, спрямовану на постійне розширення можливостей саморозвитку особи. Саме так можна переорієнтувати систему освіти з пріоритетності накопичення знань до пріоритетності продукування ще неіснуючих знань та навчання їх ефективному застосуванню.

Інна Орлова, магістрантка Інституту політології і права НПУ ім. М.П.Драгоманова, лауреатка конкурсу та почесного срібного знаку «Новітній інтелект України»

Читати далі

Повернутися до змісту