Як життя Піфагора впливає на його трактати, наукові роботи?

«Історикознавці» (1-а група) про життя Піфагора

В VI ст. до н. е. у сім'ї золотаря Мнесарха народився син. За легендою, в Дельтах, куди приїхали Мнесарх з дружиною Пар фенісою, — чи у справах, чи у весільну подорож, — оракул про¬рочив їм народження сина, який буде славитися у віках своєю мудрістю, справами та красою. Пророцтво збувається — в Сидоні Парфеніса народила хлопчика. І тоді, за давньою традицією, Парфеніса бере ім'я Піфіади, на честь Аполлона Піфійського, а сина називає Піфагором. У легенді нічого не сказано про рік народження Піфагора; історичні дослідження датують його появу на світ приблизно 580 роком до нашої ери на острові Самое. Можливості дати сину гарну освіту та виховання у Мнесарха були. Майбутній математик та філософ вже в дитинстві виявив великий потяг до наук. Перший вчитель Гермодамаса навчив Піфагора основам музики та живопису. Через кілька років, ско¬риставшись порадою свого вчителя, Піфагор вирішує продовжи¬ти навчання в Єгипті, у жреців. Потрапити до Єгипту у той час було дуже важко, бо країна була практично закрита від греків. За допомогою вчителя Піфагор залишає острів Самое і живе на острові Лесбос у свого родича Зоїла. Там відбувається знайомство Піфагора з філософом Ферекідом — другом Фалеса. У Ферекіда Піфагор навчається астрології, таємницям чисел, медицині та ін¬шим обов'язковим на той час наукам. Піфагор прожив на Лесбосі кілька років, звідти переїхав у Мілет до відомого Фалеса, засно¬вника першої в історії філософської школи. Але Фалес радить йому їхати до Єгипту, щоб продовжити навчання. І Піфагор вирушає в дорогу. На деякий час він зупиняєть¬ся у Фінікії, де, за легендою, навчається у відомих сідонських жерців. А потім йому вдається потрапити в єгипетські храми, куди чужоземців не пускали. Тому Піфагор прийняв посвячення в сан жерця. Навчання Піфагора в Єгипті сприяє тому, що він стає одним із найбільш освічених людей свого часу. У цей час помер фараон Амазіс, а його наступник по трону не сплатив щорічну данину Камбізу, перському царю, що служи¬ло достатнім приводом для війни. Перси руйнували навіть свя¬щенні храми. Піддалися гонінням і жерці: їх вбивали або брали у полон. Тому Піфагор створює власну філософську школу. Це був одночасно і релігійний союз, і політичний клуб, і наукове товариство. Учні цієї школи зобов'язувались вести так званий піфагорійський спосіб життя. Школа Піфагора, як і інші школи того часу, була не схожа на теперішні. Піфагор розмовляв із учнями, прогулюючись по вули¬цях, по саду, на березі річки. Говорили про все, що зустрічали на шляху: про торговців, про тварин, про загадкові явища природи. Нелегко було стати учнем Піфагора. Вчитель не одразу до¬пускав новачків до участі в своїх бесідах. По два-три роки вони повинні були мовчати, без права заговорити з учителем, задати йому питання. Тільки пройшовши через таке випробування, вони ставали повноправними учнями. Кожен член гуртка відрікався від свого майна і давав клятву зберігати таємниці вчення засновника. В школі існував декрет, згід¬но якого авторство математичних робіт приписувалось Піфагору. Піфагор брав участь у кулачних боях на 58 олімпіаді в 548 р. до н. е. Він був чемпіоном з цього виду спорту і утримував цей титул ще кілька олімпіад. Існує версія, що Піфагора не хотіли допускати до змагань, казали, що в нього *ні зросту, ні сили, ні зовнішності». «Так, — казав Піфагор, — але я буду наносити удари з математичною точністю». Піфагора вбили у вуличній сутичці під час народного повстан¬ця. Після його смерті учні пов'язували з іменем свого вчителя багато легенд, тому встановити правду про Піфагора неможливо. Геометричними досягненнями Піфагора вважають доведення теореми про суму кутів трикутника, трактат про многокутники та, звичайно, теорему, що носить його ім'я.