Що це - символ кохання. Чому ми повинні допомагати іншим людям.
Любов – одна з найбільш незбагненних і найзагадковіших таємниць світобудови. Пояснити, що це таке, не можуть ні вчені мужі, ні діячі мистецтва, ні історики, ні психологи, ні медики. Таїнство істинної любові недоступне людському розумінню. Вона завжди буде вагомішою і глибше того, що ми можемо висловити в якихось, знайомих розуму, формах. Та й чи потрібні вони нам, ці грубі форми? Споконвіку людство створює символи любові і щастя і сприймає це неземне почуття за допомогою цих символів. Вони існують у багатьох, що населяють нашу планету, народів. Давайте подивимося, які ж є найвідоміші символи привертають любов і в чому вони виражаються.
Символи вічного кохання – серце, квіти, дерева і птахи Ну, хто з нас не знає про найпоширеніший символі вічній любові, – зображенні серця? Кажуть, що походженням своїм він зобов’язаний парі лебедів, які, погойдуючись на водній гладі на тлі заходу, ніжно з’єдналися головами і грудьми. Лебедині пари, одного разу зустрівшись, ніколи вже не розлучаються, тому лебеді символ любові і вірності на все життя. Про таку відданості один одному людям залишається тільки мріяти! Саме це прагнення в людині і послужило поштовхом до створення символіки у вигляді серця, що відображає вічне єднання люблячої пари.
Ще один поширений символ вічного кохання, – троянда. З цим чудовим квіткою пов’язано багато. Роза, – це знак досконалості, краси, райського блаженства, вічного таїнства життя, але вона може символізувати і відродження, і смерть, і воскресіння, і невинність, і божественне світло всесвіту … Блакитна троянда, – це образ неможливого, біла троянда означає чистоту і ніжність, рожева троянда, – надію і скромність, жовта, – дружнє ставлення і побажання світла і добра. І тільки червона троянда є образом любові і пристрасті. Це єгипетський символ любові, краси, пам’яті, вічності.
Взагалі, квітів символів кохання існує досить багато. Це і червоні гвоздики, і червоні тюльпани, і жасмин, який означає схиляння і ніжне визнання в любові, і маргаритки, що красувалися в середні століття на щитах лицарів, які отримали від своєї коханої згоду віддати їм серце, і емблеми вірної любові незабудки, і знаменують любовну пристрасть піони, і образ романтичної любові бузок. І, нарешті, всім нам добре відомий квітка символ любові, – скромна ромашка. Адже саме вона цілком вірогідно може повідомити про те, хто нас дійсно любить! Нехай навіть і поплатиться за це своїми пелюстками …
Немало є й дерев, що символізують любов і щастя. Так, дерево символ любові, – це клен, береза, верба, виноградна лоза, тополя, ясен, мирт і навіть ялина. Всі вони означають глибину і непорушність життя, заснованої на принципах любові. Китайський символ любові – мандаринове дерево, яке є образом невгасаючої пристрасті. Його солодкі, трохи кислуваті плоди пробуджують в людях пристрасність і здатні змусити навіть вже старіючої людини випробувати почуття такої сили, яка можлива хіба що в ранній молодості. Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку допомоги. Допомогти перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.
