Учнівський проект "Таємниця бабусиної скрині"

Які таємниці зберегла бабусина скриня? Я звернулася із запитанням до своєї матусі, чи є у нашої бабусі якісь вишивки. Бабуся із задоволенням показувала мені вироби, прикрашені вишивкою, розказувала мені про призначення декорування на одязі, рушниках та інших виробах. Бабуся розповіла мені, що рушник на стіні – давній наш звичай. Не було у нас в селі жодної оселі, котрої не прикрашали б рушниками. «Хата без рушника, – казали в народі, – що родина без дітей. Рушник – невід’ємна частина нашого побуту. Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження і смерть людини. Адже рушник – це оберіг. «А ось рушник нашої сім’ї! Це рушник-легенда. На цьому рушникові брала шлюб моя мама, а потім я,а потім твоя мама. Я цей рушник передаю тобі. Нехай він передається з покоління в покоління як пам’ять нашого роду» - говорить мені бабуся. Переглядаючи вироби прабабусі та бабусі я зрозуміла, що всі вони мають різне призначення, різняться за технікою та мають різні кольори. Сортуючи вишивки я дуже здивувалася, що кольори виробів такі ж самі, які подобаються і мені. Мама мені сказала: «Тепер ти вже зрозуміла доню, чому тобі так подобається вишивати!». Я трохи задумалась, і дійсно мої вподобання сходяться з бабусиними, я при вишиванні користуюсь такою ж технікою, як мої бабусі користувалися понад півстоліття тому. Я дуже сподіваюся, що і мої діти збережуть традиції нашої сім’ї. Бо як це приємно тримати в руках вироби декоровані вишивкою, яким так багато років, і кожен з них має свою історію та виконував певні функції, прикрашаючи життя моїх предків.