Учнівська Вікі-стаття "Яким чином залежить розвиток людини від фактору спадковості?"
Зміст
Назва проекту
Бунтарство: вияв героїзму чи необачності? (на матеріалі роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)
Автор проекту
Група учнів 10 класу "Літературознавці"
Тема дослідження
Яким чином залежить розвиток людини від фактору спадковості та впливу оточення? (на матеріалі роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» )
Проблема дослідження
Ученими доведено, що фактор спадковості відіграє серйозну роль у формуванні людини, адже кожна дитина успадковує від своїх батьків пений набір ген, який визначає її зовнішню схожість. Тим не менш, відкритим залишається питання: чи може дитина успадкувати від своїх батьків певні звички, нахили. здібності, риси характеру?! Доведено, що генна інформація передається від батьків до їхніх дітей, але більшість звичок, нахилів, здібностей дитині прививає її оточення, а отже проблемним залишається питання: якою мірою спадковість впливає на розвиток людини. Давши відповідь на це питання, можна буде говорити про те, що є вирішальним у формуванні й розвитку індивіда: спадковість чи оточення.
Гіпотеза дослідження
Ми вважаємо, що попри генетичну спадковість людини, її оточення має на неї вирішальний вплив.Якщо з самого дитинства, попри її погану спадковість (діти вбивців, наркоманів і т.п.)оточити хорошими людьми, турботою, виховання, то вона також сформується як людина позитивна, і ніколи не стане для когось поганим прикладом.
Мета дослідження
Наша мета - дослідити на матеріалі роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного процес формування головного героя Чіпки Вареника,при цьому визначивши, що більше впливає на формвання людини: її генетична спадковість, чи оточення?!
Результати дослідження
Роль природно-історичного середовища і спадковості у формуванні та розвитку людини
Розглядаючи проблему людини, потрібно завжди враховувати як фактор спадковості, так і роль середовища, під впливом якого формується людина як природно-соціальна істота.
Крім того, ми є частинкою природи і вчимося жити в гармонії як із власною природою, так і з довкіллям. Поруч із нами — наші рідні, друзі, знайомі й незнайомі люди, які складають суспільство.
Відомий надзвичайно великий вплив на становлення людини, особливо у дитячі роки, родини, тих стосунків, що склалися в ній. Вам, як майбутнім батькам, радимо про це пам'ятати. Слід зазначити, що вплив на людину суспільного середовища може бути як стихійним, випадковим, так і свідомим, цілеспрямованим. Останній називають вихованням. Виховання — це певною мірою завжди і самовиховання, тобто власні зусилля людини, спрямовані на формування або вдосконалення самої себе.
Зі шкільного курсу загальної біології та власного досвіду ви вже знаєте, що таке спадковість і мінливість: у процесі індивідуального розвитку людини, з одного боку, вона реалізує певну генетичну програму і відтворює певні ознаки, передані їй батьками, а з іншого — набуває нових ознак, що сприяє еволюції людини.
Спадковість надає дитині не лише власне біологічні властивості та інстинкти. Згадайте своїх молодших братиків і сестричок, інших малих дітей, за якими вам доводилося спостерігати. І ви переконаєтесь, що з самого початку свого життя дитина має здатність до наслідування усього, що роблять дорослі: звуків, рухів тощо. їй притаманна допитливість. А це вже соціальні ознаки. Вона здатна засмучуватися, відчувати страх і радість, її посмішка має вроджений характер, а посмішка — це привілей людини. Отже, дитина з'являється на світ саме як людська істота. І все таки на момент народження вона лише кандидат у людину, хоч і наділена певними фізичними і психічними якостями від природи. Сукупність таких психофізіологічних якостей людини називають її задатками. Це музичний слух, зорова пам'ять, міцний організм, вміння розрізняти кольори, почуття ритму та ін. Ці задатки є основою здібностей людини. Проте чи будуть реалізовані задатки і чи розвинуться вони у здібності, залежить як від умов, у яких розвивається людина, так і від наших власних зусиль. Головне — вірити у свої власні сили і наполегливо прагнути досягти своєї мети.
У розвитку людинознавства був період, коли перебільшувалась роль спадковості і вважалось, що основні риси розвитку та будови організму визначаються лише певними структурами зародкових клітин.
Як завжди, однобічне мислення призводило до інших, протилежних висновків — до заперечення ролі спадковості, до ідеї, що формування організму відбувається лише шляхом послідовних новоутворень, мутацій.
Питання про те, які чинники відіграють вирішальну роль у формуванні людини, має не тільки пізнавальне, а й життєве, практичне значення. Те чи інше ставлення людей до навколишнього світу і до самих себе залежить від відповіді на це запитання.
Становлення Чіпки Варениченка
Докладно з'ясовується формування характеру героя, наростання його протесту проти поневолення людини. Син зневажено селянки-бiднячки. Чiпка зростає у злиднях, в атмосферi недоброзичливостi i ворожостi. Тiльки бабусинi казки розширювали кругозiр хлопчика, примушували його задуматися, викликали в нього часом далеко не дитячi запитання. Вже в дитинствi, коли Чiпку за впертiсть прогнав багатiй Бородай, вiн "понiс у серцi гiрке почуття ненавистi на долю, що подiлила людей на хазяна й робiтника..."
Вразлива душа й допитливий розум прискорюють визрiвання Чiпки. Його добре, гаряче серце, розбуджене побаченим чи почутим, довго не могло заспокотися. Розповiдi дiда Уласа про крiпацьку неволю, зокрема про нещасливу долю батька, важким каменем придавили душу Чiпки. Скiльки вiн передумав, перестраждав у тi днi, аж на виду змiнився.
Кожний з етапiв життя героя виразно постали перед нами завдяки майстерностi авторiв у розкриттi його внутрiшнього свiту. Так, великою силою емоцiйно наснаженостi, психологiчною переконливiстю позначенi роздуми Чiпки в зв'язку з несправедливим вiдбиранням землi. Тому й вразила кривда прямо в серце Чiпки, коли за право працювати на свой землi чиновник з цинiчною вiдвертiстю вимагаі хабара.
Саме в цю мить Чiпка втратив не лише ниву, а й вiру в справедливiсть. У його серцi знову закипiла ненависть, але, на жаль, не тiльки до гнобителiв та їх прислужникiв, а до всiх людей. Це той психологiчний момент, який проливає свiтло на дальше, часто слiпе бунтарство зневажено, обiкрадено людини: - А все люди, все люди... Вони в мене й батька одняли, людоїди; вони мене ще змалечку ненавидiли - з iграшок прогонили, йшли повз хату, одхрещувались..."
Висновки
Вразив нас роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», який змусив замислитися над долею людини і тим, що її визначає: соціальні умови або генна спадковість? Чи людина сама формує свій характер і творить власну долю? Досить неоднозначний образ змальовано авторами: Чіпка, який із невтомою шукача правди пере-творився на страшного злочинця. Після довгих міркувань ми дійшли висновку, що думки і вчинки Чіпки можна зрозуміти та пояснити, але не можна виправдати, тому що жодна людина не має права здійснювати таким чином «самосуд». Кожен повинен сам відповідати за свої вчинки і будувати своє життя, і тоді не потрібно буде шукати собі виправдовування.
