Соціалізація на уроках математики

Мета даної статті: розглянути теоретичні питання та навести приклади з особистого досвіду роботи вчителя реалізації проблемної теми «Соціалізація особистості на уроках математики в світлі компетентнісного підходу» Головне завдання вчителя математики — розвивати математичні здібності і навички учнів, підвищувати престиж знань, формувати не тільки математичні, але й ключові компетентності, тобто формувати вміння використовувати набуті в процесі навчання знання в повсякденному житті.

Компетентнісний підхід – це спрямованість навчально-виховного процесу на формування й розвиток ключових (базових) і предметних компетентностей [1;137]. Для формування математичних компетентностей потрібні здатність творчо мислити, послідовно міркувати та презентувати свої ідеї, вміти працювати в команді (визначати пріоритети, планувати результати і нести відповідальність за їх реалізацію), ефективно застосовувати знання в реальному житті.

Саме сучасні інноваційні педагогічні технології дозволяють максимально підвищити ефективність навчально-виховного процесу, надають можливість створити такі умови, коли всі учні залучаються до активної, творчої навчальної діяльності, процесу самонавчання, самореалізації, вчаться спілкуватися, співпрацювати, критично мислити, відстоювати свою позицію. Результатом навчання на основі сучасних інноваційних технологій є формування висококомпетентнісної особистості, яка володіє всіма життєвими компетентностями, у якої встановлені тісні зв’язки із суспільством, яке зможе успішно самореалізуватися в соціумі як свідомий громадянин, відповідальний сім’янин, високий професіонал, здатний успішно функціонувати в сучасному євроінтегрованому суспільстві.

У своїй роботі використовуємо дослідження О.Пометун, Є.Коротаєвої, О.Зеленського, О.Полат, Р.Пастушенка та інших, які надають можливість окреслили шляхи формування предметних компетентностей засобами навчальних предметів, індивідуальних особливостей учнів, потреб соціуму тощо. Ці завдання реалізовуємо через активну та інтерактивну моделі навчання. В умовах становлення і розвитку в Україні інформаційного суспільства, запровадження компетентнісної моделі математичної освіти, в основі якої лежать системно-діяльнісний та особистісно орієнтований підходи, стає об’єктивно необхідним. Для вирішення цих питань, на думку Звєревої Г. Ф., учитель має керуватись такими правилами, незалежно від стажу, категорії та методів своєї роботи:

1.Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте.

2.Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов’язаною із вивченням предмета.

3.Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.

4.Привчайте учнів думати та діяти самостійно.

5.Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем.

6.Враховуйте індивідуальні особливості кожного учня.

7.Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю .

Математика як шкільний предмет володіє достатнім потенціалом для формування та розвитку тих якостей, які необхідні людині для того, щоб бути успішним у сучасному житті. Для входження у сучасні суспільні процеси та досягнення високого рівня самореалізації потрібно творчо мислити, послідовно міркувати та презентувати свої ідеї, вміти працювати в команді, визначати пріоритети, планувати результати і нести відповідальність за їх реалізацію, ефективно використовувати знання в реальному житті. Ці уміння у сучасній педагогічній літературі називають компетентностями. Вони визначають здатність людини до ефективної діяльності в різних особистісно і соціально значущих ситуаціях. У теорії компететнісного підходу до навчання висувається положення про систему компетентностей, які формуються у школярів за роки навчання .

У Державному стандарті зазначено такі види компетентностей: громадянська, загальнокультурна, здоров’язбережувальна, інформаційно-комунікаційна, ключова, комунікативна, міжпредметна естетична, предметна, проектно-технологічна, соціальна.

Соціальна компетентність – це особливий навик, вміння людини повноцінно жити в суспільстві, брати на себе відповідальність приймати рішення, робити вибір, безконфліктно виходити з життєвих ситуацій, брати участь у діяльності демократичних інститутів суспільства, знаходити компроміс між самореалізацією і соціальним пристосуванням, вміння домагатися максимуму здійснення власних бажань, не обмежуючи при цьому права інших, здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.