Проект «Живе під сонцем любові Шевченкова весна» для учнів 6 класу

Назва проекту – «ЖИВЕ ПІД СОНЦЕМ ЛЮБОВІ ШЕВЧЕНКОВА ВЕСНА».

Перелік предметів: українська література, теорія літератури, музичне мистецтво, образотворче мистецтво, прикладне мистецтво, історія України, інформатика.

Клас та вік учнів: 6 клас, 12 років.

Oпис проекту:

Iдея проекту «Живе під сонцем любові Шевченкова весна» виникла після проведення в гімназії конкурсу на кращого виконавця творів Шевченка і полягала в дослідженні епізодів з дитинства поета та творів, киї відображають цей період його життя. В процесі виконання проекту діти вивчали дитинство Кобзаря, у групах працювали над аналізом творів Т.Г. Шевченка (дослідники, літературознавці, художники-естети), складали кросворд за творчістю Кобзаря, проводили інтелектуальну гру «Ти мені, а я тобі», працювали з ресурсами в мережі Інтернет, прослуховували в комп'ютерному класі поезію «І золотої, і дорогої…» у виконанні народного артиста України, директора Національного драматичного театру ім.. І.Я. Франка, лауреата Шевченківської премії Богдана Ступки. Після виконання проекту було проведено анкетування, результати якого показали, що у дітей змінилося ставлення до Т.Г.Шевченка. діти пережили моменти дитинства поета, відчули присмак тої епохи, в якій жив і творив Кобзар, зацікавилися його поетичною творчістю. Після вивчення теми учні отримали насолоду і бали високого рівня. Учні навчилися самостійно працювати з довідковою літературою, навчилися практично використовувати навички роботи в Інтернеті, робити висновки, узагальнення. Головним результатом проекту є те, що учні поглибили свої вміння працювати з поезією. Вразили ставлення та судження, які висловлювали учні про великого поета, вміння передавати почуте на малюнку.

Додаткова інформація: у ході реалізації проекту «Живе під сонцем любові Шевченкова весна» учениця написала твір, який був надрукований на сторінках місцевої газети «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття. Тебе своїм сучасником звемо». (твір додається)

«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття. Тебе своїм сучасником звемо»

Тарас Шевченко… Лише два слова. Але такі рідні й дорогі ще з раннього дитинства. Коли промовлю ці слова, постають переді мною нечувана сила, мужність, глибока любов до знедоленого народу.

Т.Шевченко… Для нас він тайна, криниця з джерельною, холодною водою, яка затамовує духовну спрагу народу. Щораз, спілкуючись з нетлінною творчою спадщиною великого сина України, знаходжу щось рідне, нове, хвилююче…

Т.Шевченко… Ці слова як пісня. В них сплелися воєдино героїчна слава минулого і глибока віра у велич рідної землі.

Пригадую свою першу зустріч з тобою, мій дорогий Кобзарю… Звучить мелодія – широка, мов український степ, і журлива, наче стародавня пісня про того чумаченька, що заслаб у дорозі, упав та лежить… Плачуть скрипки, тужать віолончелі. І з цієї повені звуків, що поволі стихають, спливає голос:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Давно це було. Але в моїй пам'яті назавжди той вечір в актовій залі нашої гімназії, коли я, восьмирічна дівчинка, вперше збагнула велич духовної сили Кобзаря, силу слова, яке проникало в кріпацькі оселі, кликало до помсти.

…Минав час. А сьогодні мене, шестикласницю, доля знову звела з тобою, Тарасе. Трепетно беру до рук «Кобзар», а в ньому кожна сторінка – іскри Прометеївської любові до народу, до рідного краю.

І оживають перед мисленим зором жахливі картини кріпацтва, гірка доля під'яремного життя селянина. А понад ними, мов сонце, що сходить, священна віра, що «встане Україна, і розвіє тьму неволі…»

Тарас вогненною піснею, віщим словом прославив свою Вкраїну. Я взяла у спадок щиру любов до сріблястих тополь, ніжно-зелених верб, вогнистих мальв і роздолля рідних степів. Доземний уклін тобі, безсмертний Тарасе! Спасибі за святу правду, за велику любов до простих людей.