Обговорення користувача:Oksanarafalska
Досвід роботи класного керівника Новобузької ЗОШ І - ІІ ст. № 4 Миколаївської області Рафальської Оксани Дмитрівни на тему: "Формування морально - духовної життєвої компетентності особистості засобами колективної творчої справи" Педагогічне кредо: Немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробило кращою.
В. Бєлінський
Хочу представити власний досвід у вигляді рушника, на якому я «вишила » все життя дитини в школі, кожну важливу якість, яку передавала своїм учням, що допомогло мені виростити, вивчити, виліпити з кожної дитини справжнього громадянина своєї держави, який буде конкурентоспроможним та компетентним у всіх галузях та питаннях життя, який зможе примножувати та нести людям те добро, яким наповнювала я його душу весь період навчання в школі. Тож, можливо, закінчивши школу кожен зможе пронести через все життя орнаменти «вишитого рушничка» моєї науки.
Дуже важливо, щоб кожен класний керівник знайшов у своїй роботі місце для творчості. Як вишивальниця підбирає кольори і відтінки ниток для своїх візерунків, порівнює і думає над тим, як їх поєднати, щоб вишивка стала і змістовним оберегом, і веселковим розмаєм, так і я повинна володіти різними методами та прийомами роботи, вміло і правильно поєднувати в своїй роботі вікові та індивідуальні особливості дитини, вміти чітко висловлювати думку, відчувати насолоду від результату спілкування з дітьми та їх батьками. Вишивання це - дуже складний процес, а хто сказав, що виховання легший? Отже, майстриня – вишивальниця, мріє зробити так, щоб вишитий рушник, став оригінальним, а я – щоб учень, якого я виховую став гідним громадянином, особистістю, яку поважатимуть інші, визнає суспільство.
Отже, вишивка це – образ будь – якої складної системи, яку хотілося б створити і милуватися результатом роботи, тобто підібрати «малюнок», який би підходив саме для цього випадку, поєднати «кольори», які гармонували б один з одним, зліпити «матеріал», який потрібно перетворити на шедевр. Ось де простір для експерименту та можливості для креативу! Тобто, зробити так, щоб всі учні класу брали участь в його житті, щоб всі батьки приходили на батьківські збори, не лише тому, що потрібно, а й тому, що цікаво й корисно спілкуватися з вчителем, батьками друзів власних дітей, щоб взагалі шкільне життя було наповненим, радісним і успішним для всіх – учнів, батьків, педагогів.
Здійснити це бажання можливо розглянувши окремі фрагменти орнаментів до мого рушника, які перетворили його в шедевр мого педагогічного досвіду «Формування морально - духовної життєвої компетентності особистості засобами колективної творчої справи»
Актуальність
Сучасна педагогіка характеризується переосмисленням й зміною багатьох поглядів і підходів, відмовою від деяких усталених традицій та стереотипів. Адже сучасне суспільство висуває нові вимоги не тільки до завдань, змісту, забезпечення освіти, але й до особистості педагога.
Сьогодення потребує від мене високого рівня професіоналізму, володіння сучасними технологіями навчання і виховання. А особливу увагу необхідно приділити вмінню постійно вчитися й самоудосконалюватися, творчому підходу під час виховання і навчання учнів.
Та іноді під час виховання учнів я стала відчувати, що не встигаю за величезним потоком інформації, не завжди можу знайти необхідну літературу. Ось одна з причин, яка спонукала мене до професійного розвитку від учителя – дилетанта до справжнього майстра своєї справи. Для розв’язання будь-якої значущої проблем я підбирала інновації, впровадження яких позитивно впливатиме на виховання учнів. Основними результатами моєї роботи стало розробка або впровадження педагогічної ідеї А. С. Макаренка, яка в подальшому трансформувалася в педагогічну технологію колективного творчого виховання. Тож я спробувала вплести першу стібочку в орнамент для рушника «Формування морально - духовної життєвої компетентності особистості засобами колективної творчої справи». Як на рушнику поєднуються кольори та орнаменти, стібочки та візерунки, так я в своїй роботі вирішила спробувати поєднати спільною справою учнів, батьків та педагогів. Адже виховання – це процес різнобічний, багатоплановий, але в той же час він і єдиний, цілісний, бо різні риси якості особистості завжди пов’язані між собою і формуються не ізольовано, а у взаємних відносинах в колективі. Саме колективна творча справа (КТС) допомогла мені досягти бажаного результату. Як матуся довгими вечорами з любов’ю кладе стібку до стібки на доріжку вибіленого полотна – рушника, що символізує довгу та щасливу дорогу її дитині, так і я вчу своїх вихованців долати непрості круговерті долі, не сама, а спираючись на колектив батьків, вчителів, психолога. Так як завжди вважала, що ми є партнерами у вихованні, бо об’єднанні спільною метою – вихованням нашого майбутнього, наших дітей.
Теоретичне підгрунття
Діти допитливі, з гострим розумом при правильному вихованні стають великими людьми
Я. А. Коменський
Як на рушнику переплітаються веселкові барви, так і своїй роботі я прагну сформувати морально – духовну життєву компетентність у своїх вихованців. Добре відомо, що компетентна це - знаюча, обізнана, авторитетна у певній області людина.
Сучасні підходи до проведення первинної профілактики адиктивної поведінки, на жаль, не дають стійких результатів, оскільки у сучасної молоді немає достатньо сформованої мотивації на збереження стану здоров’я. Найбільшу ефективність у закладах освіти показали програми поведінки побудовані на формування життєвих навичок, тобто формування життєвої компетентності.
Розвиток життєвих навичок – це процес підготовки дітей до життя, а також профілактика багатьох негативних соціальних і психологічних проблем у підростаючого покоління. Найголовніша мета в розвитку життєвих навичок дітей – навчити їх захищати своє здоров’я та зберігати добробут людей, які їх оточують.
Життєві навички – це здатність до адаптивної та позитивної поведінки, що дає змогу ефективно справлятися з повсякденними проблемами й потребами. Часто розвиток життєвої компетентності базується на розвитку психологічних навичок, що дає змогу молодим людям долати проблеми повсякденного життя. Це дало мені змогу навчати своїх вихованців приймати виважені рішення щодо власного життя, вирішувати повсякденні проблеми, критично аналізувати нові знайомства та відстоювати свої думки, розвивати міжособистісні стосунки й усвідомлювати свої потреби.
Перед людиною є три шляхи пізнання:
Шлях мислення – найблагородніший,
Шлях наслідування – найлегший,
Шлях особистого досвіду – найважчий.
Першим у педагогічній діяльності використав технологію колективного творчого виховання А. С. Макаренко. Вся діяльність його колонії імені М Горького та комуни імені Ф. Дзержинського була заснована на ідеях цієї технології: колективне рішення і виконання всіх дій; зміна складів зведених загонів; система перспективних ліній.
Згодом санкт-петербурзький учитель І. П. Іванов, узагальнивши ідеї А. С. Макаренка. розробив та апробував технологію колективного творчого виховання. Створення технології колективного творчого виховання стало вимогою часу. В середині 50-х років у країні відбулося відродження гуманістичних ідеалів і цінностей, творчого духу народу, змінилися акценти у вихованні. До початку 60-х років визначилися два напрями у вихованні. Сутнісно-самодіяльний підхід, що спирався на творчу думку та моральну активність самих дітей, втілював І. П. Іванов. Емоційно-романтичний мажорний стиль у житті дитячого колективу здійснював С. Шмаков.
Результатом клопіткої праці майстрині є барвистий рушник - оберіг, на якому поєднанні різні орнаменти: патріотизм, любов до землі, милосердя, товариськість, так і на моєму рушникові виховання зерна чужого досвіду та власну «родзинку» я реалізувала в своїй практичній діяльності, що дало мені змогу вплести наступну стібочку в орнамент до мого рушничка.
Те, чому сьогодні навчають у школі одне покоління, стане нормою життя наступного.
А. Лінкольн
Поєднуючи кольори мого досвіду в один орнамент, я зрозуміла, що колективна творча справа — це вияв життєво-практичної соціальної турботи про поліпшення умов суспільного життя. Це сукупність певних дій, спрямованих на загальну користь. Це справа колективна, оскільки в її плануванні, підготовці, проведенні, обговоренні беруть участь усі члени коллективу: учні, батьки, педагоги, що в наш час є важливим, оскільки вчителі та батьки – колеги, які повинні не сперечатися під час зустрічей, а обмінюватися досвідом, спільно шукати шляхи вирішення нагальних питань. Це творча справа, оскільки на кожній стадії її здійснення всі вихованці разом із вихователями мають змогу виявити свої творчі можливості у пошуку засобів, методів, прийомів, які б забезпечили успіх. Колективні творчі справи є важливим фактором розв'язання виховних завдань. Виховні завдання, які висувалися мною у процесі КТС, розв'язувалися непомітно: члени колективу визначали ці завдання і вони стають для них вимогами до самих себе. Участь вихованців у підготовці та проведенні КТС якнайкраще сприяло їх залученню до активної соціальної діяльності, а отже, створювалися оптимальні умови для набуття життєвої компетенції, тобто професійних навичок, освідченості, ініціативності, громадськості, патріотизму, почуття власної гідності, впевненості в собі, відповідальності за власні вчинки та прийнятті рішення, повагу до думки інших людей, взаємин, правових навичок, навичок поведінки в суспільстві, безпеки, досвіду самореалізації, саморозвитку, адаптованості в сучасному світі.
Моїм же завданням стало прокласти нові стібки на рушничок життя, тобто спрямувати КТС на збагачення колективу й особистості соціально цінним досвідом, вдосконалення кращих людських здібностей, потреб і стосунків.
Провідна ідея
Провідною ідеєю мого досвіду стало вироблення певної сукупності технологій навчання, що сприяло створенню та винайденню методів та прийомів, спрямованих на забезпечення яскравого, наповненого працею і грою, творчістю і дружбою, мрією і радістю шкільного життя.
Результативність досвіду
Впроваджуючи досвід в роботу, я бачу, що відбувається спільний пошук кращих рішень життєво важливих завдань, тому що їх творять, виконують, організовують, задумують, розв’язують, оцінюють спільно – діти, педагоги, батьки.
Інноваційний потенціал
За інноваційним потенціалом мій досвід носить комбінований характер, так як передбачає конструктивні поєднання, інтеграцію сучасних педагогічних технологій та методик, спрямованих на розвиток творчої особистості. Це дозволяє мені творчо інтерпретувати різні підходи до організації виховного процесу, а не заглиблюватися в суть однієї технології.
Не бійтеся вчитися у своїх колег та учнів, на семінарах та курсах, за книгами та журналами. Використовуйте принцип: «Нехай ті, які знають,розкажуть тим, які не знають».
Ходжі Насреддін
Я зрозуміла, що методика КТС – це спосіб організації життя дитячого колективу, за якого діти та дорослі як товариші в спільній справі піклуються про поліпшення, зміну навколишнього життя та самих себе, планують, організовують, аналізують свою діяльність усі разом через накопичення, осмислення та вибір думок, припущень, ідеї кожного, формуючи в діяльності стосунки дружби, поваги та взаєморозуміння і турботи. Отже, методика КТС – це методика людяності, діяльності, творчості.
КТС, як виховна технологія, є сукупністю пов’язаних етапів. (додаток 1).
Колективна творча діяльність тобто, спосіб організації яскравого, наповненого працею та грою, творчістю та товариськістю, мрією та радістю життя. Творчість – це двигун усіх шкільних справ: навчання, праці, позакласної роботи. Вважаю, що необхідно виховувати особистість, яка зуміла б творчо та різнобічно реалізувати свої здібності у житті. Ну а, школа, як і будь-який навчальний заклад – це лише ланка суспільного життя, яка дуже впливає на розвиток людини. Тому новітні технології навчання та виховання насамперед орієнтуються на розвиток творчої особистості, здатної реалізуватися в соціумі. Творча особистість – це результат виховання. Тому моя система виховної роботи передбачає допомогу кожному учневі свідомо обрати лінію життя, позицію й осмислити потреби свого я. Виховання творчої особистості – це підготовка до виконання комплексу ролей, необхідних для повноцінного і змістовного життя. Це ролі громадянина, трудівника, сім’янина і товариша, людини, яка в скрутну хвилину підставить дружнє плече або простягне руку допомоги.
Очікуванні результати моєї трудової діяльності:
На протязі трьох років я працюю над даною технологією «створення українського рушника». Я разом з колективом батьків та учнів вибрали напрям роботи з переважаючими елементами патріотичного виховання. Було створено флотилію «Я - новобужанин». Використання КТС не самоціль, а засіб створення умов доброзичливості й порозуміння, любові до рідного краю, людей, які нас оточують, турботливого ставлення до людей похилого віку, інвалідів, менших товаришів, ветеранів Великої Вітчизняної війни, сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, воїнів – інтернаціоналістів. Даний проект допоміг мені виховати у своїх вихованців почуття любові: до Батьківщини, людей, які проживають у скрутних життєвих умовах, один до одного; почуття колективізму: вміння співчувати, доводити почату справу до кінця, почуття обов’язку та боязнь підвести колектив; почуття справедливості: вміння відстоювати свою життєву позицію, вміння існувати в громаді, вміння боротися й досягати цілі, яку перед собою поставив.
Створюючи кожну колективну справу розробляю алгоритм роботи над нею. Я запропонувала учням взяти участь у створенні та презентації газети «Повний вперед» (додаток 2), яку представлено в класному куточку флотилії «Я - новобужанин». Завдання конкурсу – привернути увагу до професії журналіста, забезпечити широку відкритість навчально - виховного процесу і всього життя, використовуючи всі наявні шкільні засоби масової інформації; заохочувати юнкорів та батьків загальноосвітньої школи до активного відображення у своїх матеріалах суспільних процесів, спрямованих на розвиток громадянського суспільства в Україні та світі.
На кожному етапі (додаток 3) здійснення цієї колективної справи всі учні мого класу мали змогу виявити свої творчі можливості в пошуку засобів, методів і прийомів, які і забезпечили успіх спільної справи, що допомогло мені прокласти останні стібки на полотні при виборі професії моїх вихованців.
Мною було запропоновано створення куточку Бойової Слави в приміщенні школи. В дану роботу включилися не лише учні та їх батьки, а й педагогічний колектив школи. Зараз учні мого класу з задоволенням проводять екскурсії, тематичні виставки в даному куточку, продовжують збирати матеріал не лише про визволителів нашого міста, а й про Героїв Радянського Союзу, які проживали в нашому степовому містечку та героїв Трудової Слави, які трудилися на благо розвитку нашого району. (додаток 4).
На протязі минулого року учні мого класу збирали матеріал, фото та відео сюжети для створення фільму про рідне місто Новий Буг. І хоча фільм виявився любительським, це допомогло мені збагатити їх знання про визначні місця нашого міста, про архітектурні пам’ятки, парки та сквери для відпочинку. (додаток 5)
Висновок
Використовуючи технологію колективної творчої справи в своїй роботі з класним колективом, я переконалася, що така технологія дозволяє організувати тісний зв'язок між класним керівником, учнями, батьками, вчителями – предметниками, педагогом – організатором, психологом.
Кожна робота значуща, адже створена в результаті діяльності, творчого пошуку. А діти бачать результати своєї роботи, які можуть практично використати (пам’ятки, плани діяльності, описи роботи, твори – роздуми, листи до ветеранів, хворих та інвалідів, діалоги та інтерв’ю з учасниками та очевидцями бойових дій, екскурсії, фільми). Завдяки цьому виникає впевненість у своїх силах, справжній колектив, де кожен підтримує один одного, допомагає вийти зі складної ситуації, протягує руку допомоги.
Виховання творчої особистості – процес складний і багатогранний. А так як поряд зі мною команда однодумців, то я дістаюсь найвищих висот, втілюю в життя найцікавіші ідеї, впроваджую найсміливіші задуми. Мені стало все під силу.
КТС дає можливість учню:
• Реалізувати і розвивати свої креативні здібності. • Розширити знання про оточуючий світ. • Проявити організаторські вміння. • Закріпити комунікативні вміння. • Сформувати здібність до рефлексії.
Вчителю:
• Розвивати творчий потенціал. • Удосконалювати організаторські здібності. • Вивчити класний колектив. • Об’єднати учнів, батьків, вчителів. • Керувати процесом розвитку вихованців. Батькам: • Приймати участь в житті школи та класу. • Займатися вихованням дитини, під наглядом спеціаліста. • Спостерігати за творчим ростом дитини. • Виявити нахили та здібності власної дитини.
Коли в учнів виростають крила, вони здатні облетіти увесь світ, а ти стаєш причетним до найбільшого досягнення – навчити літати. Адже творчість породжує політ, діти досягають нових вершин у пошуку найнеймовірніших відкриттів. І ніщо не повинно стояти на заваді такому розвитку. Тому роль самоврядування має таку вагу, у проектній діяльності розкриваються нові горизонти, назустріч яким іти легко та впевнено. А колективні творчі справи дають можливість об’єднати спільні зусилля і створити той неймовірно багатий досвід, який стане запорукою успіху у дорослому життя.
Отже, технологія КТС, як один із видів інноваційної педагогічної діяльності, дає змогу мені, як класному керівнику зробити процес виховання привабливим, допомогти кожному вихованцю сформувати життєву компетентність, тобто сьогоднішні учні – майбутні випускники, виходячи зі стін рідної школи зможуть в серці та душі залишити часточку орнаменту мого рушника, тобто понесуть в світ добро, любов, щирість, патріотизм, милосердя, співчуття, що для мене є найкращим визнанням.
Використана література
1. Зміст і методика позакласної виховної роботи.//Автор. Колектив: О.В.Безпалько, І.О.Трухів, А.Й.Капська та ін.. – К., 1993. 2. Пильнік Р.О. Розвиток навчально – творчої діяльності школярів //Наука і сучасність: Зб. наук. пр. – Т.41. –К.; Логос,2003. – с.184-191 3.Лиса С. Плекаємо творчу особистість// Школа. – 2007. - №5 4.Основні орієнтири виховання учнів 1 – 12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України, затверджені наказом МОН України від 17.12.2007р.№113. http//mon.gov.ua/ 5.Метод проектів з використанням мультимедійних технологій// Школа. – 2006. - №7 6.Сухомлинський В.О. Вибрані твори:У 5Т. – Т..І –К.: Рад. Школа, 1976. 7. Технології виховання/ упор. Н. Л. Мурашко. – К.: Шк. Світ, 2011. – 128 с. 8. В. П. Созонов. Організація виховної роботи в класі. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007. – 160 с. 9. Ворожейкіна О. М. Щоб життя в класі було цікавим. – Х.: ВГ «Основа», 2012. - 223с.
Додаток 1
Алгоритм реалізації проекту І етап – тема й напрямок справи
На цьому етапі я допомагаю дітям обрати тему й напрям справи. Слід зробити так, щоб це ініціювали самі діти: прийняти участь у конкурсі, створити газету, пропозиції чи проект. А дорослі (вчитель та батьки) нарівні з дітьми беруть участь у конкурсі, пропонуючи власні варіанти. Проводимо загальні збори, де заслуховуємо й обговорюємо всі варіанти. Один із них відбираємо для здійснення – і створюємо вільний проект.
ІІ етап – рада справи
Вибираємо раду справи, куди входить і дорослий організатор. Ради справи, спираючись на пропозиції первинних колективів, опрацьовують обраний варіант. Дорослий організатор спрямовує роботу мікроколективу й допомагає «по секрету». Зі свого боку, я піклуюся передусім про те, щоб забезпечити активну участь кожного вихованця і батьків у колективній творчій справі.
ІІІ етап – підготовка справи
На цьому етапі колективно готуємо справу: уточнюємо, корегуємо план її підготовки і правила проведення. Організатор спрямовує увагу на заохочення ініціативи кожного учасника. А учні та батьки беруть активну участь у його реалізації.
IV етап – проведення справи
Цей етап передбачає проведення КТС, коли втілюється конкретний план зі всіма корективами, що були внесені учасниками на попередніх етапах. Головне для мене, як класного керівника – створити на цьому етапі дух бадьорості, почуття впевненості у власних силах, бажання приносити людям радість, прагнення подолати будь – які труднощі.
V етап – підсумки справи
Колективне підбиття підсумків КТС. Збираємо загальні збори учасників проведеної справи. Спочатку учасники в мікроколективах аналізують питання, що стосуються позитивних сторін проведення підготовки та КТС, а потім – негативних. Я зі свого боку підхоплюю та розвиваю ціні ідеї, систематизую та узагальнюю висловлені думки й пропозиції разом з учнями. Забезпечую оцінювання КТС шляхом бесід чи анкетування, випуску стіннівок чи брошур з творчими рапортами.
VІ етап – післядія справи
Під час цього етапу виконуються рішення, ухвалені загальними зборами. Мій обов’язок спрямувати виконання рішення КТС засобами розв’язання виховних завдань, виявом спільної турботи про розвиток кожного її учасника, а згодом і про розвиток турботи про розвиток школи, турботу про громадян (людей похилого віку та інвалідів), які її потребують, на відкриття невідомої сторінки історії свого краю.
Додаток 3
Етапи реалізації КТС. Газета «Повний вперед»
Опрацювання Опитування Ознайомлення Забезпечення Підбір
матеріалу на предмет з правилами роботи ілюстративних
передової актуальності створення групи. матеріалів.
статті. теми газети.
висвітленої в статті.
Написання Узагальнення Створення макету,
статті. матеріалів, редакція матеріалу.
створення ескізів
для газети
Оформлення газети:
змістовне та ілюстративне
забезпечення.
Презентація на класному і шкільному рівні.
Додаток 4
Етапи реалізації КТС. Створення куточку Бойової Слави Задум створити куточок Бойової Слави, на місці фольклорного куточку
Створення координаційної ради, поділ на творчі мікрогрупи
Збір матеріалу Організація ремонтних робіт Оформлення куточку
Створення куточку Бойової Слави
Урочисте відкриття куточка Бойової Слави
Виконання рішень КТС
1. Організації тематичних виставок 2. Підготовка учнів – екскурсоводів 3. Організація екскурсій: до Дня партизанської слави, до 75 – річчя створення Миколаївської області, до дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні, до дня визволення Нового Бугу від німецько – фашистських загарбників 4. Збір та поповнення новою інформацією куточка Бойової Слави
Прес - конференція "Україна - наш спільний дім"
Тема: Україна – наш спільний дім. Мета: Розширити і поглибити знання учнів про свою країну. Розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином України. Вчити цінити рідний край, його традиції та обряди. Формувати високі громадянські якості: патріотизм, людяність, доброту, милосердя та працьовитість. Розвивати увагу, творчу уяву учнів, навички зв’язного висловлювання своїх думок. Виховувати в учнів почуття поваги до минулого українців, любові до рідного слова, шанобливої поваги до національних і народних символів та обрядів. Обладнання: карта України,пісні «Родина» Т. Повалій, Гімн України, «Пісня про рушник» сл.. А. Малишко, вишиті рушники, калина, верба, скоч, вислови. Форма проведення: урок – прес – конференція Епіграф: Не хилися, червона калино –
Маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно,
Маєш добрий рід.
Хід уроку Вступне слово вчителя
Історія краю – явище таке ж незвичайне, як і українська історія, український народ чи українська пісня. За визначенням одного з геніальних синів України Миколи Гоголя, українці – народ одчайдушний, все життя якого було повите і виплекане війною за свободу та незалежність. Але в тім то й загадка нашого народу, що в коротких проміжках між битвами, походами і кочуванням, поміж канчуком і бунчуком, поміж колискою і палею він устиг вибороти свободу, за яку боролося не одне покоління наших предків. Дорогі діти! І ось уже 24 серпня 2011 року весь український народ відзначає 20 – річчя Дня Незалежності України! Тож давайте згадаємо, як нелегко було стати вільною країною, вибороти право говорити рідною мовою, носити вишиті сорочки та співати милих пісень.
Наше заняття ми проведемо у формі прес – конференції. Сьогодні у нас в гостях доктор історичних наук, геральдист, мовознавець, композитор, письменник. Також у нас присутні журналісти різних областей України, які представляють найвідоміші українські видання. Тема прес – конференції: «Україна – наш спільний дім». Виступ доктора історичних наук «Боротьба за незалежність»
Скрутно жилося українському народові під пануванням чужих володарів – скрізь в Україні заведено панщину. Вся земля у власності панів. Селяни до виснаження працюють на панських землях. Пан міг продати, побити або й убити свого кріпака. А як з панством судитися, як суддями є ті ж багаті вельможі. Волелюбні люди не вміючи миритися з такими порядками, втікають в степи за Дніпровські пороги. Не було там ні сіл, ні міст, ні панської влади. Тож гуртувалися ті люди, кували собі зброю, полювали на дикого звіра і так і жили. Ці озброєні вояки не раз боронили наші землі від нападів татар і турків. І стали називатися ці люди «козаками». Вибрали вони собі острівець, який назвали Січ. Тут вони відпочивали від походів, проводили воєнні навчання, змагалися в ловкості. П’єр Шевальє французький математики так характеризував козаків: «Мешканці України, які називають себе козаками і з гордістю носять це ім’я, мали гарну статуру, бадьорі, спритні до всякої роботи, щедрі й мало дбають про нагромадження майна, дуже волелюбні й не здатні терпіти ярма, невтомні, сміливі й хоробрі. »
Журналіст з Київщини: - Як виникло слово «козак»? - Князь Алчан – Бог, створив загін кінноти з добровольців і викликаючи їх вигукував: «Кажись, хто піде, кажись!», тобто, покажись, вийди наперед. Тих, хто «казався» й назвали «казаки», пізніше це слово українізувалося на «козак». Журналіст із Хмельниччини: - Чому козаків вважали борцями за волю? - Говорять, що слово «козак» походить ще й від татарського «кайзак», що означає «вільний чоловік», «безстрашний вояк», «борець за волю». Можливо звідси й пішла така слава. Журналіст з Вінниччини: - Хто з гетьманів, на вашу думку, вніс свій вклад в створення держави, яка отримала назву Україна? - Майже всі гетьмани України боролися за її незалежність. Тому можу відмітити декількох: Богдана Хмельницького вважають національним героєм, завдяки якому Україна стала вільною і незалежною. Тобто він звільнив Україну від панування Польщі та Литви. Петро Конашевич – Сагайдачний є одним з найталановитіших козацьких ватажків, державний діяч, дипломат, захисник української культури та поборник освіти. Петра Дорошенка називали «Сонцем Руїни». Так як Україну прагнули розшматувати три іноземні держави, окрім того, існували величезні суперечки і внутрі держави. Головною метою свого гетьманування Дорошенко вбачав у поступовому об’єднанні земель України. Павло Полуботок належав до патріотів України, які робили все для збереження її автономії. Виступ політолога «Отримання незалежності»
Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів. Відомий французький вчений Й. Г. Коль у 1841 році писав: «Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться, і Україна стане вільною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мовою, культурою та історичною традицією. Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріал для Української держави готовий: коли не нині, то завтра з'явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну українську державу».
І довгожданий час настав. 16 липня 1990 року Верховна Рада Української республіки приймає важливий документ - Декларацію про державний суверенітет України. Декларація стала першим кроком до незалежності нашої держави, відчутним рушієм у боротьбі за волю. 24 серпня 1991 року назавжди залишиться пам'ятним днем. У цей день проголошено Акт про незалежність України. Акт проголошення незалежності завершив тисячолітні прагнення українського народу до волі, до створення своєї суверенної держави. А 1 грудня цього ж року відбувся Всеукраїнський референдум, на якому Акт проголошення незалежності дістав переконливе людське підтвердження і схвалення.
Журналіст з Донеччини: - Що означає слово «держава»? - Держава – це країна з певним політичним устроєм, яка має свої герб, прапор та гімн. Звичайно, це і певний народ, який проживає на одній території. Журналіст з Запоріжжя: - Звідки пішла назва нашої держави? - Колись нашу державу називали Малоросією, тобто Мала Росія. Потім стали називати Окраїною, тобто, місцем, яке розміщене скраю Російської імперії. Слово "украяти" — значить одрізати від цілого шмат, який уявляє сам собою після цього окремий, самостійний предмет з своїми краями, межами, кінцями, з своїми окраїнами. Слово "україна" — це спеціальне поняття про шматок землі, який одрізано (вкраяно, украяно) з цілого і який після цього сам стає окремим цілим і має самостійне значення, сам уявляє собою окрему землю, територію, з своїми межами, окраїнами, границями. Виступ геральдиста «Державні символи України»
У статті 20 Конституції України записано, що Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
Герб – символічний знак, ключ до історії, роду, міста, держави. Ще герб – це відмітний знак, картинка. Герби бувають різні: на них зображують рослини, звірів, птахів. Знак свідчить про те, чим славна держава, що символізує її могутність. Державний прапор України - це національний прапор України, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг – синього та жовтого. Гімн - це головна пісня, яка виконується в державі на всіх урочистих подіях. Гімном України стала урочиста пісня «Ще не вмерла Україна», автор слів Павло Чубинський, композитор Михайло Вербицький. Журналіст з Кіровоградщини: - У нас пройшла чутка, що слова до Державного Гімну України були написані Т. Шевченком? - Ні, Павло Чубинський є автором тексту пісні «Ще не вмерла Україна», яка була надрукована у 1863 році без вказівки автора, разом з віршами Великого Кобзаря, тому весь світ помилково приписує їх Тарасу Григоровичу. Журналіст з Луганщини: - Чому Державний прапор України поєднав у собі лише два кольори: синій і жовтий? - Жовтий колір – є кольором сонця, без лагідних промінців якого неможливо життя на землі, це колір пшениці, хліба, зерна. Загалом, це – символ достатку нашого народу. Блакитний, синій колір – колір води, ясного, чистого неба, символ миру. Журналіст з Полтавщини: - Чи знаєте ви історію походження тризуба? - Існує близько сорока версій походження гербу України: від рибальського знаряддя, так як Україна вважається морською державою до уособлення трьох стихій – повітря, води, землі.
Виступ представника міської влади «Моя мала Батьківщина» Наше місто є частинкою історії всього українського народу. Тому кожен маленький громадянин України повинен вивчати і розуміти історію краю в якому народився. Завдяки видатним і самовідданим новобужанам у різних галузях наше місто відоме не тільки в Україні, а й за її межами. Наше місто Новий Буг має свою символіку. Прапором міста Новий Буг є прямокутне полотнище трьох кольорів. Полотнище прапора розділене на три частини горизонтальними лініями по висоті 0,5; 0,25;0,25 висоти. Верхня частина прапора кольору блакитного неба, середня частина білого кольору – символ чистого міста і нижня частина малинового кольору – символ Бузького уланського полку і бузьких козаків, від назви яких і пішла назва нашого міста. Основою герба взято прямокутний щит, округлений внизу. Центральним мисом корони є маківка храму, що символізує відбудову храмів у місті. Два цегляні мури корони символізують інтенсивну розбудову міста. На блакитному тлі верхньої частини вінок з чотирьох колосків пшениці. Відрізки символізують основні чотири транспортні шляхи, включаючи залізницю. Журналіст з Харківщини: - Наскільки я розумію, це нова символіка міста Новий Буг? Хто є автором цієї символіки? - Так, міська рада 6 скликання від 13 травня 2011 року затвердила символіку нову символіку міста Новий Буг. До речі депутатом міської ради є і директор нашої школи Бондаренко М. А. Автором зображення герба і прапора є Анатолій Євгенович Кислий. Журналіст з Тернопільщини: - Що означає хрест на тлі герба і прапора Нового Бугу? - Червоний хрест, обрамлений золотавою каймою з сяйвом – мальтійський хрест з роздвоєними кінцями. Це основна геральдична фігура прапора Бузького уланського полку. Виступ письменника «Україна серед держав Європи» За час незалежності Україна подолала дуже тернистий шлях входження в світовий простір. Від формальної республіки у складі колишнього СРСР до відомої у світі держави. Більше 120 країн визнали її, а майже з 90 країнами встановлено дипломатичні відносини. Багато видатних українців прославляють її на весь світ. Це і відомі спортсмени, співаки, політики. Журналіст з Черкащини: - Кого з відомих спортсменів України ви можете назвати? - Брати Клички прославили нашу державу завдяки своєму боксерському професіоналізму. Андрій Шевченко заявив про Україну завдяки футболу. А 5 років тому на олімпіаді в Атланті (США) наша українська гімнастка Лілія Підкопаєва отримала золоту медаль і на честь її перемоги було піднято наш синьо-жовтий, "златом тканий". Журналіст з Херсонщини: - А як, на вашу думку, можуть прославити Україну співаки? - Виступами на Євробаченні. Руслана Лижичко виборола на Євробаченні І місце, а Ані Лорак – ІІ. Саме завдяки їм Україну знає весь світ. Виступ мовознавця «Таланти твої, Україно!» Ви знаєте, жителі кожної країни мають талант, яким наділив їх Господь. А пішла ця легенда з звичайної історії. Якось Господь вирішив наділити людей світу талантами: французи отримали елегантність і красу (Францію , по праву вважають країною моди), угорці – любов до господарювання (Угорщина – країна різних сільськогосподарських сортів), німці - дисципліну і порядок (Німеччина є країною пунктуальності), росіяни – владність, поляки – здатність до торгівлі (Польща є однією з країн, в якій процвітає торгівля), італійці одержали хист до музики (ось чому Італія має так багато відомих композиторів). Журналіст з Автономної республіки Крим: - А що ж отримали українці? - Обдарувавши всіх, підвівся Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з червоної калини. - Чого плачеш, дитино? – запитав Господь Бог. - Я з України, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті нема правди й волі. -Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я вже всі таланти пороздавав. Як же зарадити твоєму горю? Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її: -Є у мене найцінніший дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня. Узяла дівчина – Україна – дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. Зараз ми на підтвердження цих слів заспіваємо пісню «А я - україночка» Підсумок уроку Ви – майбутнє нашої держави. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте наш народ і нашу мелодійну мову. Давайте візьмемось за руки, щоб довести, що ми є один народ, що ми всі - українці!
Година спілкування для учнів 8 класу
Тема: У чому сенс життя та щастя людини? Мета: Сприяти вихованню в учнів доброти, чесності, порядності, людяності, великодушності, самопожертви, гуманного ставлення до оточуючих, працьовитості, відповідальності, любові до людей, до рідної землі.; закріпити уявлення учнів про моральні цінності людини; розвивати вміння аргументовано висловлювати свою думку; у доступній ігровій формі розглянути одне з філософських питань — питання про «сенс життя». Допомогти учням зрозуміти сенс людського життя, визначити своє місце в ньому. Навчати оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємодопомоги, пробуджувати у дітей щирий інтерес до всього корисного, морального; бажання назавжди зберегти людську гідність. Обладнання: аудіо запис повільних та жалісливих мелодій, ноутбук, мультимедійний проектор, презентація до години спілкування, відеоролики «Що це? Горобець…». Форма проведення: заняття - форум
Хід заняття
Епіграф Де відшукати скарб цей – сенс життя, Де казка мрій й де цей острів щастя? Вступне слово вчителя:
Людське життя... Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед і гірке , як полин.
Люди, їх мільйони... всі вони зовсім різні і чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
Так життя кожної людини – це стежина, встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними і чорними тонами, як у пісні „червоне – то любов, а чорне - то журба”...
Бо й справді, кожне життя здається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки – пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері – землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.
Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? Куди прямує? Що таїть на своєму шляху?
Підлітковий вік – особлива пора людського життя, коли ти вже торкнувся притягальної сили землі, а легенькі крила дитинства ще піднімають тебе у небо де живе казка, де панує мрія.
Юність – це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше свої відкриття – відкриваєте самих себе. А відкриття самого себе – найпрекрасніше, що може відчути людина. У цих пошуках глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб виявити і використати їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити і зуміти оцінити. А це і дасть можливість будувати , творити своє „Я”.
Чи хвилює кожного з вас питання: Хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди іде моє життя? Що я залишу після себе? Чи хтось колись про мене згадає? Здається прості запитання, але дати на них відповідь все важче та важче.
Мотивація даного заходу
Людині, яка втрачає сенс життя дуже важко в житті знайти себе. Особливо, якщо вона не отримує підтримки і поради інших. Для чого ж потрібен сенс у житті? Як його можна знайти? Де люди шукають себе? (виступ експерта з даного питання Гострик О. М.) Вправа «Асоціація» Вам було запропоноване домашнє завдання: зобразити сенс життя у вигляді символів та захистити свою роботу. Приклади робіт восьмикласників: Людський слід (залишити після себе слід на землі) Корабель пливе у безкрайньому морі, орієнтуючись на світло маяка (людина може заплутатись в життєвих проблемах, але обравши сенс життя завжди отримає орієнтир у житті) Будинок, дерево, дитина (побудувати будинок, посадити дерево, виховати дитину) Лелека з пташеням на даху (мир на землі, в сім’ї, добробут) Капустина (у кожної людини безліч інтересів та бажань (листя капусти), але на своєму життєвому шляху є найважливіша мета (качан)).
Основна частина
Тож сьогодні я зібрала вас тут величезною родиною учнів, батьків та вчителів, щоб спробувати дати відповідь на просте запитання: У чому сенс життя та щастя людини?
Гра «Ті, хто щасливі»
Зараз пропоную погратися в гру. Ті, хто мають те, що я називаю, підніміть руки. Ті, хто мають телефони; Ті, у кого довге волосся; Ті, хто сьогодні в штанях; Ті, у кого сережки; Ті, у кого в щоденнику сьогодні 10 балів; Ті, хто щасливі. (діти знітилися) Так, важко визначитися, правда? Що ж таке щастя? Чи всі заслуговують на нього? Чи кожен зможе бути щасливим? Послухайте притчу і скажіть, в чому ж щастя людини? Притча про щастя В одному селі жив чоловік, який мав власний будинок, дружину, дітей. Та не мав, як він вважав, щастя. І ось дізнався чоловік, як його знайти. Треба було йти 7 днів і 7 ночей до того місця, де твоє щастя.
Так він і зробив. Дорога проходила через ліс. Пройшовши половину шляху, чоловік стомився і ліг під деревом перепочити ногами в той бік, куди йшов. Та, коли спав, перекрутився, і вранці вставши пішов додому, думаючи, що йде у правильному напрямку. Через 7 днів і 7 ночей дійшов чоловік до бажаного місця. Побачив він гарне село. І хоча воно нагадувало його рідне, здавалося чоловікові кращим. І будинок, так схожий на його, був більшим і красивішим. І господиня цього будинку здавалася привітнішою і лагіднішою, а діти — вихованішими і розумнішими. І подумав чоловік: яким би був він щасливим, коли б мав все це.
Що ж кожна людина вважає за щастя?(відповіді дітей) Підсумок: Отак і ми часто шукаємо щастя десь далеко, не помічаючи, що воно зовсім поряд, тільки треба його побачити, відчути серцем і душею, навчитися цінувати те, що маємо від Бога, від батьків, від землі рідної. Так і кожен із вас повинен знайти своє щастя, досягти свого острова, а там знайти
скарб — сенс життя.
Сьогодні під час години спілкування ми створимо з вами проект «Сенс нашого життя», куди на протязі форуму будемо прикріплювати надписи, що для нас є важливим у виборі сенсу власного життя. А зараз я пропоную вам ситуації, які допоможуть нам визначити, що ж потрібно, щоб знайти свою стежину? Ситуація 1. Лист від Марини, 15 років. Читає листа: «У мене завжди були добрі стосунки з матір’ю. Я розповідала їй все: хто на мене звертає уваги, хто запросив танцювати. Але ось мене почав проводжати додому юнак мого віку. З ним цікаво спілкуватися. Коли я розповіла мамі про нього вона сказала, що мені ще зарано думати про такі серйозні речі, як хлопці, кохання. Я знаю, що обманювати недобре, але боюся ділитися з мамою своїми переживаннями, роздумами. Тож зовсім не знаю, як бути? » - Чи розповідали б ви мамі про подібну ситуацію, як ваші батьки б відреагували на неї? (відповіді дітей) - А як би ви відреагували на подібну заяву доньки? (відповідь мами) Підсумок: В цій ситуації мама просто злякалася. Те що донька розповідала раніше, було дитячим, а тут мама відчула, що дівчина вперше захопилася юнаком. У душі мами і страх, і ревнощі, і думка, що дитина виросла і більше не буде сидіти вечорами вдома. Вам потрібно зрозуміти батьків, адже цей конфлікт виник через велику материнську любов. - А чи вважаєте ви кохання сенсом життя? - Чи потрібно прикріпити це почуття до нашого проекту? Ситуація 2. Лист від Уляни, 17 років. Мені 17 років, але мій досвід спілкування з юнаками дуже невеликий. Зараз мене кохає юнак і пропонує вийти за нього заміж. Я теж його кохаю, він прекрасна людина, але вся моя рідня вважає, що мій обранець некрасивий, ми не підходимо один одному.
Іноді слова близьких примушують замислитися, які в нас будуть діти, адже негарним людям нелегко в житті. Я намагаюся слухати своє серце, але під тиском близьких не погоджуюся одружуватися. Я боюся втратити своє кохання. Що ж робити?
- Яке значення у стосунках ви надаєте зовнішності людини? Як ви розумієте вислів: «Негарним людям нелегко в житті?» Чи так це? (відповіді учнів) - А як ви поставитесь до того, що ваші діти зустрічаються з юнаком чи дівчиною, чия зовнішність не подобаються вас? (відповіді вчителів) Підсумок: У народних прислів’ях говориться: «Не краса красить людину, а добрі справи», «Не родись красивою, а родись щасливою». Думаю, не тільки зовнішність є джерелом краси, не лише вона викликає захоплення, але і внутрішній світ людини – її думки, почуття, емоції відбивають її красу. Кажуть, що негарних людей не буває, кожна людина гарна по своєму. Потрібно лише вміти помітити цю красу. - Чи вважаєте ви зовнішність сенсом життя? - А духовний світ кожної людини? - То що ж ми прикріпимо до нашого проекту? Ситуація 3. Лист від янгола. «Любі мої донечки Оленка та Настя! Якщо ви читаєте цього листа, то вже, мабуть, дорослі, гарні та розумні дівчатка. Як ви вже зрозуміли, цей лист від вашої матусі. Ви мене не пам’ятаєте, бо були дуже маленькі, коли я від вас пішла, тобі, Оленко, було 2,5 рочки, а Настусі – 1 рік, який я ще встигла відсвяткувати. Тож хочу розповісти вам одну казочку….
Жила на світі одна принцеса. Була вона молодою, вродливою і, можна сказати щасливою, бо зустріла чудового красеня – принца, який покохав її палко і щиро, а тому запропонував руку та серце. Кохання було взаємним та ніжним. Вони плавали в ньому, неначе в теплих лагідних водах безмежного океану. Здавалося, в цьому океані щастя ніколи не буде ані бурхливих хвиль, ані чорних, налитих свинцем хмар, ані все руйнуючого на своєму вітру вітру. Молода королева була щасливою, коли на світ з’явилися дві малесенькі принцеси. Спочатку ти, Оленко, а потім і ти, Насте. Якби можна було чимось виміряти щастя, то з появою вас, найдорожчих у світі людей, воно збільшилося у тисячі разів!»
Та одного разу молода королева занедужала. Вона декілька днів хворіла в ліжку, а потім, ніби, все минуло. Здалося, сонце знову пробилося крізь хмари. Та, нажаль, ненадовго. Краса королеви почала згасати, вона зблідла, стала швидко втомлюватися, сили покидали її. І лише дві маленькі принцеси давали їй наснагу в житті. Король, як люблячий чоловік не міг не помітити стану дружини, тому наполіг на лікуванні, але я дуже боялася лікарів, тому запевняла татуся, що все минеться, все буде добре….
Одного сонячного ранку королева прокинулася від дитячого плачу. Поряд з її ліжком плакала принцеса Анастасія, яка дуже хотіла їсти. І ось тут уже подув сильний буревій, сонце затьмарили великі чорні хмари – королева через сильний біль у спині та шиї не змогла встати з ліжка, і не просто встати, а, навіть, поворухнутися. Поряд плакала і принцеса Оленка, яка нічим не могла зарадити, бо розуміла, що відбувається щось страшне. Вона з непідробним жахом в очах лагідно кликала маму. Плакала і сама королева, яка розуміла, що сталося непоправне, відбулося щось страшне та невідворотне. Цей жах тривав декілька годин, поки на обід не приїхав король.
А потім все розвивалося дуже стрімко. Королеву на ношах доправили до лікарні. Лікар, з дуже схвильованим виглядом, щось шепотів королю, який стояв блідий і зніяковілий. Здавалося, він, навіть, зістарився на декілька років. Король намагався через силу посміхнутися, але очі плакали. Ані натягнута посмішка, ані підбадьорливі фрази не могли приховати того невиразного смутку від непоправної втрати в таких коханих, рідних очах вашого тата. Намагаючись втішити мене він вперше назвав мене «Янголе мій!».
У мене виявився РАК. Пухлина пустила свої чорні щупальця по всьому організму. Метастази вже були навіть у кістках шийного відділу хребта.
Відійшовши від шоку після почутого, я намагалася зібрати доступну інформацію про моє захворювання, адже мріяла знайти хоч маленький шанс на порятунок. Адже вирок був однозначним – ЖИТИ ЗАЛИШИЛОСЯ ДЕКІЛЬКА МІСЯЦІВ! Якби хоч на мить я могла передати той душевний біль, смуток та відчай, які охопили мене в той момент, усім людям, то, напевно, здригнулася б вся планета. Та набагато жахливіше було почути, що ця хвороба виліковна на початкових стадіях, що після проведеного вчасно лікування люди живуть довго і щасливо.
Я прочитала, що для виявлення цієї хвороби достатньо один раз на рік проходити обстеження, що від цієї хвороби роблять щеплення і….. в той же час кожної хвилини на планеті гине одна людина! «Парадокс?» - запитала я себе. Ні, не парадокс. Це, навіть, не наше недбале ставлення до свого здоров’я, як кажуть зараз лікарі. Це егоїзм. Це потакання своїм страхам, лінощам. Це кара небесна за невиконання заповіді Божої про любов до своїх ближніх.
Як я себе карала за те, що своєю егоїстичною поведінкою завдала вам, мої найрідніші у світі люди, такого нестерпного болю! Адже любов до ближнього – це, насамперед, піклування про самого себе. Тільки здорова людина може подарувати любов! Лише здорова матуся зможе піклуватися про своїх дітей! І лише людина, яка любить себе, здатна полюбити інших людей! Але, на жаль, цю просту істину я зрозуміла дуже ПІЗНО! Конфуцій казав, що помилка – це те, що неможливо виправити. Ось я і допустилася найжахливішої помилки у своєму житті….
За моїми підрахунками, сьогодні, коли ви читаєте цього листа, 26 лютого 2015 року, спрощена неділя. Я прошу у вас пробачення, мої рідненькі донечки, за найголовнішу помилку мого життя. Я сподіваюсь ви зрозумієте мене і пробачите. Мене зараз з вами немає, хоча ні, я є. Я завжди поруч з вами. Татів «Янгол» став для вас янголом – охоронцем, який з неба стежить за вами, за кожним вашим кроком, за кожним подихом! Я поряд!
Дуже багато, ще хочеться сказати, але руки не слухаються. Головне, пообіцяйте, своїй матусі ніколи не робити своїм рідним боляче. Бережіть власне здоров’я.»
- Чи вважаєте ви піклування про власне здоров’я сенсом життя? - Чи можна вважати здоров’я найголовнішою цінністю життя? Вислів 4. Як ви розумієте вислів англійського філософа Френсіса Бекона «Гроші – дуже поганий господар, але доволі гарний слуга»? - Сьогодні поширена думка, що гроші – це головне в житті, що за гроші можна купити все. Чи так це? - Що не можна купити за гроші? (гарний настрій, повагу або любов близьких, самоповагу, дружбу, мир над головою) Підсумок: Чим би ви не займалися в житті, пам’ятайте, що найдорожчі речі не мають ціни! Наприклад, здоров’я. Потрібно пам’ятати, що самі по собі гроші не приносять нещастя, а люди, які їх мають забувають про мораль, співчуття, допомогу. А про те, що є найголовнішим у житті наш відео сюжет. Ситуація 5. Відеосюжет «Що це? Горобець» - Чию поведінку ви засуджуєте? - А чи завжди ви терплячі зі своїми батьками? Чи завжди даєте відповіді на всі їхні запитання? - Чого навчає нас даний відеоролик? - Що ж є найголовнішим в житті? Підсумок: Родина – це основа будь – якого суспільства. То ж кожен повинен пам’ятати та цінити свою рідню. Я проводила тестування серед батьків про сенс їхнього життя. 100 % батьків відповіло, що сенсом їхнього життя є саме ви. Пам’ятайте про це завжди! Ситуація 6. Притча « Глечик з тріщинкою»
В однієї господині було два великих та гарних глеки. Вона часто носила ними воду від криниці. Але один глечик був тріснутий, тому вода з нього просочувалася крізь тріщинку. І господиня приносила додому лише половину глека води. Цілий глечик глузував з тріснутого, висміював його недоліки, його непотрібність господині. Тріснутий глечик дуже переживав з – за свого недоліку, тому одного разу запропонував господині викинути його на смітник. На що господиня відповіла:
- А чи помітив ти, що з того боку з якого я несу тебе, завжди буяють квіти, росте трава, дерева та співають пташки. Я спеціально посіяла з цього боку насіння квітів, щоб вони квітли цілий рік і радували очі перехожих. - Чи багато в нашому житті людей, які мають вади зовнішності? - Чи потрібно про таких людей піклуватися? - Як ми можемо допомогти таким людям? - Як ви вважаєте, чи кожна людина має недоліки? - Як же від них звільнитися? Запитаємо наших гостей, за плечима яких багаторічний досвід, нехай поповнять колекцію мудрих порад — життєвих настанов, які ми залюбки візьмемо із собою у самостійне доросле життя. Вправа «Ми вміємо піклуватися про людей з обмеженими можливостями» Двоє дівчаток нашого класу знають азбуку глухих. Зараз ми проведемо для них випробування. Я показую на картці слова, а Ірина за допомогою положення пальців та долонь передасть Яні поняття, записані на картці. Яна нам скаже, що ж написано на картці. - А як саме ви прийшли до думки вивчати азбуку глухих? - Чи всього в житті можна навчитися? - Якщо захотіти навчитися грати на баяні? Можливо? Пропоную показати дует вчителя музики та учениці нашого класу з українською піснею «Їхав, їхав козак містом». Підсумок заняття Сьогодні ми створили з вами проект «В чому сенс життя та щастя людини?» Життя – як п’єса: важливо не те, скільки воно триває, а наскільки гарно зіграно. І наостанок хочу розповісти вам давню китайську притчу.
Жив у одній китайській провінції пихатий мандарин – знатний вельможа. Купався він у розкошах та тільки тим і займався, що вихвалявся своїм розумом перед підданими. Та пішов якось поголос, ніби то в околиці містечка з’явився чернець мудріший за самого мандарина. Розсердився мандарин і вирішив запросити ченця на словесний турнір. А сам тим часом надумав обдурити ченця. ”Візьму я в руки метелика і заховаю за спиною. Задам я ченцю питання – що у мене в руках – живе чи мертве. Скаже живе – здушу метелика в долонях - стане мертве, а скаже мертве – відкрию долоні, хай летить.” Отак міркував підступний мандарин. Наступив день турніру. До палацу зібралося багато людей подивитися. Прийшов чернець – худорлявий непоказний чоловік. І питає його мандарин: "Що у мене в руках – живе чи неживе?”. Посміхнувся чернець і спокійно відповів: "ВСЕ В ТВОЇХ РУКАХ”. Мандарин не очікував такої відповіді, відкрив долоні і метелик полетів у світ, тріпочучи яскравими крильцями.
Я не даремно розповіла вам цю історію. Ви майбутнє України, ви завтрашній день, ви наше майбуття. У ваших руках яким воно буде – майбутнє, якого змісту набуде сенс буття. Ще раз погляньте на дошку. Це вже готовий рецепт успішного життя. Дозволю собі лише маленький штрих. "Якщо маленька людина в маленькому місті сумлінно робить свою маленьку справу – Всесвіт стає кращим.”
