Користувач:Klava

Моє хобі

[[Світ такий загадковий і прекрасний. Так багато можна пізнати і навчитися за своє життя. Але в кожної людини є заняття, яке їй подобається більш за все. Іноді це хобі переростає в частину життя, стає улюбленою професією. Багато дітей і дорослих захоплюються колекціонуванням. Одні збирають старі монети, інші колекціонують листівки, марки. Дуже часто жінки та дівчата увесь вільний час проводять за шиттям, щоб і самій виглядати неперевершено, і допомогти красиво одягтися близьким, друзям. Інших не відірвеш від в’язання. Одна моя по­друга, що любить в’язати, потрапивши в магазин із пряжею, не може вийти звід­ти, доки не придбає собі хоч моточок, бо в неї тут же з’являються нові ідеї. Багато хлопчаків люблять майструвати. Хоча любов до майстрування почина­ється з нових машинок — шляхом розбирання їх до останнього гвинтика. Так двоє моїх однокласників зараз уже можуть полагодити праску, електрочайник, комп’ютер. І це поки що без спеціальної освіти. Думаю, якщо вони будуть навчатися за спеціальністю, стануть майстрами свого хобі, яке згодом переросте в справу їхнього життя. Для когось музика є невід’ємною частиною життя. Для інших стихією є танці. Одних усе життя переслідує бажання стати відомим. Їм подобається бути на сцені, вони мріють виступати на ній як актори, співаки, ведучі та організатори шоу.Моє хобі-квіти]]

Мої проекти

Медицина и закон

Люди боятся угнетенных врачей

Управленцы изо всех сил стараются успокоить людей, а в начавшейся панике обвиняют СМИ. Мол, все не так страшно, и уменьшать количество медпунктов никто не будет, только лишь сократят их площади.

Валерия Лехан – заведующая кафедрой социальной медицины, организации и управления здравоохранением Днепропетровской государственной медицинской академии. Она – активная сторонница реформы, так как считает, что ситуация, сложившаяся в системе здравоохранения сейчас, не устраивает никого.

- С одной стороны – люди, которые боятся обращаться в медицинские учреждения, с другой – угнетенные и униженные медицинские работники с нищенской зарплатой и отсутствием мотивации, - говорит она. – Если ничего не менять, все кончится очень плохо. Больницы разрушатся, врачи окажутся на улице, лечить нас будет только частная медицина.

Мы не крайние, а первые

По словам Валерии Лехан, между регионами шла ожесточенная борьба за право стать площадкой для пилотного проекта. То, что выбрали нашу область, – первая маленькая победа.

- С точки зрения здравоохранения Днепропетровск на карте Украины сейчас выглядит как замшелый регион. Это мы-то! – ужасается она. – У нас же есть хороший потенциал, у нас есть мозги!

Ожидается, что пилотным областям – Днепропетровской и Винницкой – будет дана большая свобода действий, чем идущим по уже проторенной дорожке. Что касается финансовой стороны вопроса, то здесь у медиков большие надежды на Всемирный банк. В январе его представители уже посетили Днепропетровск, но окончательной договоренности о помощи региону пока нет.

Со сроками внедрения изменений в жизнь тоже пока ничего неясно. По словам Валерии Лехан, в странах, где такая реформа прошла стремительными темпами, она заняла целых 10 лет. Добавим сюда обязательные для Украины бюрократические проволочки и постоянную нехватку средств. Пару десятков лет еще, наверное, можно не дергаться.

- Первые год-полтора вообще уйдут на планирование, - успокаивает Лехан. – По живому резать никто не собирается!]]