Заняття "Я – МОЖУ! ".

Мета: сприяння самопізнанню учнів, формування адекватної самооцінки та навичок самопрезентації.

Матеріали: аркуші А4, ручки, бланки методики «Шкала самооцінки», шаблони «Футболки», маркери, кольорові олівці, ноутбук.

Хід заняття

Ритуал привітання. - Стаємо у коло, беремося за руки і говоримо: «Добрий день!» Вправа «Знайомство». Дітям пропонується вибрати собі шаблон «футболки» та написати на ній своє улюблене заняття (хобі). Далі кожен по черзі називає своє ім’я та улюблене заняття, яке написав. Психолог. Щойно ми почули багато гарних імен, цікавих хобі. А отже, кожен з нас чимось особливий. Сьогодні ми з вами будемо говорити про самооцінку людини, про віру в себе, в свої можливості. Як ви гадаєте, що таке самооцінка? (діти висловлюють свою думку). Самооцінка – це оцінка людиною самої себе, своїх можливостей та свого місця серед інших людей у системі міжособистісних взаємин. Вправа «Шкала самооцінки».

Інструкція. Давайте визначимо свою самооцінку. У вас на столі є бланки з сімома однаковими вертикальними відрізками – шкалами:

- здоров’я - щастя - привабливість - характер - здібності - розум - впевненість

На відрізках відмічено початок та кінець. Уявіть, що на відрізку «здоров'я» стоять всі люди на землі: починаючи від самих нездорових (початок відрізка) і до самих здорових (кінець відрізка). Відмітьте на відрізку рискою, де знаходитесь ви, як ви оцінюєте своє здоров'я. Потім відмітьте себе на кожному іншому відрізку. Таким чином, ми отримали вашу самооцінку (отримані результати не оголошуються). Якщо рівень вашої самооцінки нижче середньої, ви себе недооцінюєте. Вам необхідно краще пізнати себе.

Работа в группах.

Кожна група готує відповідь на питання: "Що для вас найважливіше та найцінніше в житті?" (представник групи зачитує, відбувається обговорення.) С допомогою психолога діти приходять до висновку, що кожна людина неповторна і чимось цінна.

Руханка «Фруктовий коктейль».

Діти стають у коло.Кожен запам'ятовує свою назву фрукту: яблуко, банан, апельсин. Ведучий – бармен називає один-два фрукти, діти під цими назвами міняються місцями. Психолог. Діти, а як ви гадаєте, що відчуває , людина з низькою самооцінкою? (відповіді дітей). Якщо самооцінка у людини низька, то вона відчуває безпомічність, безсилля та почувається одинокою, нещасною. Той, хто не любить себе, не може щиро любити інших. Діти приходять до висновку, що людина з низькою самооцінкою не може дарувати людям счастя.

Вправа "Мій портрет в променях сонця".

Діти малюють в центрі листа коло, в ньому пишут слова "Я можу". Навколо зображення - промені, на яких необхідно написати, що вони можуть зробити для інших. При цьому необхідно старатися, щоб променів було як можна більше. По завершенню бажаючі можуть прочитати, що вони написали. Вправа «Моя долоня». Інструкція. Учні обводять свою долоню на листі паперу. Посередині "долоньки" вони повинні написати "Я", а на кожнім "пальчику" - що-небудь гарне про себе (якості або здібності). Потім ведучий збирає роботи, по черзі зачитує них, а учні визначають, кому яка "долоня" належить. Руханка «Будинок – Хазяїн». Діти об'єднуються в групи по три чоловіка. Двоє показують руками будинок, а третій стає в середину – хазяїн будинка. Далі по команді гравці міняються місцями: «Хазяїн шукає будинок», «Будинок шукає хізяїна». І так декілька разів.

Робота з казкою (рефлексія). Учні слухають та обговорюють казку.

Фламинго

В далеких жарких странах живут прекрасные птицы, кото¬рые называются Фламинго. Днем они гуляют, гордо вышаги¬вая по берегу реки, а вечером, когда солнце катится к гори¬зонту, они взлетают к небу и парят под облаками. Закат ок¬рашивает их розовые крылья в багровый цвет, и любой, кто видит это зрелище, никогда его не забудет. Вам интересно узнать, откуда появились Фламинго? Тогда слушайте. Жило-было маленькое Облачко. Оно, как и каждое облач¬ко, целый день летало по небу с другими облаками туда, куда Дул Ветер, и ему это нравилось. Но больше всего на свете Об¬лачко любило смотреть на закат. Однажды мимо Облачка пролетали маленькие цветные птич¬ки. Они были очень красивы, и Облачку захотелось полетать с ними, посмотреть на закат поближе, и оно решило поговорить с птичками. Куда вы летите? — спросило Облачко. Мы птички, куда хотим — туда и летим, — сказала одна из них. — Да, да, — сказала другая. — Мы можем летать, куда нам хочется. — Возьмите меня с собой, — попросило Облачко. — Ха-ха-ха, — засмеялись птички, — да ты же не умеешь летать, и у тебя это никогда не получится. Ты просто малень¬кое глупое облако, которое летит туда, куда дует ветер. — Так сказали птички и улетели прочь. Облачку стало очень грустно. Потянулись серые дни. Оно больше ничему не радовалось и только медленно и лениво пе¬редвигалось по небу. Оно почти ни с кем не разговаривало и все время думало: «Какое я несчастное, неуклюжее, серое об¬лако. Я даже не умею летать как птицы». А ночью ему снилось, что ма¬ленькие разноцветные птички порхают вокруг него, смеются и дразнят: «Маленькое, неуклюжее, серое облако!»

Однажды вечером, когда приближался закат, Облачко, как всегда, летало по небу и, задумавшись, не заметило, что давно отделилось от других облаков и его гонит уже совсем другой ветер. Когда оно это заметило, то не стало сопротивляться. «Какая разница? — подумало Облачко. — Я ведь все равно не умею летать самостоятельно, буду одиноким серым облаком». Солнце уже окрасило небо в розово-красные тона, как вдруг невероятно сильный ветер подхватил Облачко и очень быстро понес к самой большой горе. Это был очень-очень сердитый ветер. — Как ты посмел забраться на мою территорию?! Вы, обла¬ка, только мешаетесь нам — ветрам. И Ветер понес его с огромной скоростью, прямо к огромной скале. Облачко решило последний раз посмотреть на закат. «Неужели я его больше не увижу? — подумало Облачко и испугалось. Ему очень захотелось жить и видеть закат каж-дый день. — Что же мне делать? Надо попробовать улететь от ветра!» В этот момент ветер со всей силы кинул Облачко на скалу. Облачко оттолкнулось и попыталось улететь. Оно подумало: «Мне надо постараться, у меня обязательно получится!» и почувствовало себя неве-роятно сильным. Облачко собрало все свои силы, оттолкнулось и взмыло в небо. Оно постаралось вытянуться как птица. Ветер растерялся, а Облако старалось лететь скорее, оно тянулось за уходящими лучами солнца. Облачко подумало: «Вот бы сейчас крылья, я бы улетело прочь от ветра». И вдруг у Облачка появились кры¬лья. Оно превратилось в прекрасную белую птицу и полетело очень быстро. Ветер не успевал за птицей, начал отставать, устал и перестал за ней гнаться. Произошло чудо, потому что

Облачко столкнулось с волшебной Скалой Желаний, о кото¬рую мечты либо разбиваются, либо становятся реальностью. Облачко думало: «Это же настоящее чудо: я — птица, я могу летать, я могу полететь к самому солн¬цу!!!» Ему было легко, хорошо и очень весело. Вечернее солнце окрасило его пе¬рья в розовый цвет. Маленькие цветные птички, увидев его, сказали: «Какая красивая птица, и как хорошо она летит!» Маленькое серое облако превратилось в прекрасную розо¬вую птицу, которую люди назвали — Фламинго.

Питання для обговорення. • Чому сумувала Хмаринка на початку казки? • Що вона думала про себе? • Які думки допомогли їй перемогти вітер? • Що б ви загадали, якби зустрілися зі Скелею Бажань?(дітям пропонується відповісти на це запитання подумки).

Психолог. Я вам бажаю, щоб те, про що ви зараз подумали, обов’язково відбулося. Пам’ятки учням. Ритуал прощання. Вправа «Оплески».