Вікі-стаття "НЕ з дієприкметниками: це цікаво і зовсім не складно (на прикладі дослідження фразеологічних зворотів)."
Зміст
Назва проекту
НЕ з дієприкметниками: це цікаво і зовсім не складно
Автори проекту
Учні 7 класу
Тема дослідження
Актуальність для сучасної дитини набутих теоретичних знань про написання НЕ з дієприкметниками
Проблема дослідження
Наскільки актуальними є знання правил написання не з дієприкметниками і вміння їх застосовувати для вивчення живого мовлення (на прикладі усної народної творчості)?
Гіпотеза дослідження
Теоретичний мовознавчий матеріал перебуває у безпосередньому зв'язку з живим мовленням і має практичне застосування.
Мета дослідження
Вивчити частоту вживання сучасними мовцями у фразеологічних зворотах дієприкметників з часткою не та дослідити практичну доцільність теоретичних знань про правопис дієприкметників.
Результати дослідження
Під час вивчення теми з української мови «Не з дієприкметниками» ми працювали над проектом «Не з дієприкметниками: це цікаво і зовсім не складно». Групі фольклористів дісталося завдання дослідити практичну доцільність теоретичних знань про правопис дієприкметників. Ми поставили перед собою питання : «Чи так уже часто в живому мовленні зустрічаються дієприкметники з часткою не. Матеріалом для дослідження обрали знання та використання нашими ровесниками та їх батьками прислів’їв та приказок, у яких зустрічаються дієприкметники з часткою не. Для отримання відповідних даних було розроблено опитувальник, до якого входили завдання на тлумачення фразеологізмів, підбір синонімів, заповнення пропусків та наведення якомога більшої кількості прикладів, які включають дієприкметники. Було опитано 26 7-класників та 48 дорослих. За результатами дослідження, встановлено, що серед батьків відсоток володіння фразеологічним багатством мови вищий на 33%. У наведених дорослими й учнями прикладах прислів’їв і приказок (всього – 63, частина з яких повторювалася багатьма респондентами) траплялися випадки написання дієприслівників і разом, і окремо, хоча переважає кількість окремих написань, що пояснюється, очевидно, змістом даного виду зразків усної народної творчості, а саме запереченням негативних людських рис чи суспільних явищ або протиставленням цілком протилежних якостей чи вчинків. Зібраний у результаті дослідження матеріал ілюструє всі правила написання дієприслівників з не разом і окремо, які функціонують у сучасній українській мові, як то: • Написання разом дієприкметників-означень, що не мають залежного слова (Невисіяне насіння і на той рік не пропаде. Неспіймана риба завжди велика. У недоглянутого майна всі господарі. Незакінчене діло покривається снігом.). • Написання окремо дієприкметників-присудків (Для дурнів закон не писаний. Ледареві норма не вказана. Він грамотний, та не друкований. Найманий кінь ніколи не зморений. Якщо щось мале не зроблене, то й велике не зроблене.) • Написання окремо дієприкметників у реченнях, що містять протиставлення (Скачуть не писані рукави, а сите черево. Вір не почутому, а баченому. У житті мудрющий не вчений, а тямущий.) • Написання окремо дієприкметників-означень, які мають залежні слова (Найманий кінь ніколи не зморений). Відсоток таких прикладів дуже незначний. Такі дієприкметники виступають, крім того, в реченні присудками.
Висновки
Отже, дослідження показало, що дієприкметники в живому мовленні в українській мові були в активному вжитку з давніх часів і залишилися в ньому і в наші дні, причому нині діапазон їх вживання розширився, а тому необхідність володіння орфографічними навичками для грамотного фіксування дієприкметників на письмі очевидна.
