Вікі-статтю - "Сіроманець". Гармонія людини й природи. Гуманізм повісті"

Назва проекту

М.Вінграновський. "Сірманець". Гармонія людини і природи. Гуманізм повісті.

Автори проекту

Учні 5 класу

Тема дослідження

"Сіроманець". гармонія людини і природи

Проблема дослідження

Чи можлива гармонія між хижаками й людьми?

Гіпотеза дослідження

Людина і природа - одне ціле!

Мета дослідження

Дослідити гармонію між людиною і природою?

Результати дослідження

Природа - весь навколишній світ, нескінченний і різноманітний у своїх проявах. Ми, люди, лише частинка природи,але досить часто забуваємо про це і починаємо вважати себе богами, які можуть вирішувати долю інших живих істот, що живуть на нашій планеті. Микола Вінграновський своєю повістю «Сіроманець» зумів показати, що лише гармонійні відносини між нами і природою врятують цей світ від загибелі, зроблять життя в ньому прекрасним.(Одним із значень слова гармонія є таке: струнка узгодженість частин єдиного цілого) Головними героями цього твору є вовк і люди. Якими вони постають перед нами? Повість починається з опису осені. Картини осінньої природи ми сприймаємо через відчуття Сіроманця, тому що бачити їх він не може – осліп. «Один лише нюх водив його по світу», - пише автор. Важко жити у нашому світі незрячій людині, але поряд з нею є інші люди, які все ж таки приходять на допомогу. А як же вижити у лісі Сіроманцю, в очах якого «владарювала бурхлива темнота»? його чекає загибель. І, мабуть, розуміючи це, він приходить по допомогу до нас, людей. Сильних, справедливих, милосердних! Адже саме такими ми повинні бути, якщо вважаємо себе розумнішими за тварин. Яких же людей зустрічає на своєму шляху Сіроманець? Щоночі йому сниться один і той же сон: срібні очі постріляних вовченят, постріляні вовчиці з білими зубами в землю…» Згодом ми дізнаємося, що маленьких вовченят знищив В.Чепіжний. це мисливець, жорстокий, користолюбивий, бездушний. Він поставив собі за мету убити сліпого Сіроманця, який вже давно не нападає на свійських тварин, а отже і шкоди від нього ніякої. Чепіжний готовить пастку, але вовк виявляється все ж таки сильнішим і розумнішим за нього. Він вибиває рушницю з рук свого ворога, але не користується його безпорадністю і не нападає на нього, а просто загонить його в болото і не дає звідти вийти. Хто ж благородніший – людина чи звір? Адже Сіроманець не забув про смерть своїх дитинчат від руки Чепіжного і все-таки не відплачує йому тим же. Достатньо у вовка ворогів чи навіть просто недоброзичливців. До їх будинків він приходить у хвилину відчаю, коли втрачає бажання жити. Важко сказати, що за цим вчинком – слабкість чи сила? А, може, у «вовчій душі» жевріє маленька надія на наше, людське, розуміння? Адже, якщо він зумів простити, то людина повинна бути більш мудрішою. На його щастя, у світі людей є такі, як Сашко, син місцевого голови колгоспу, Андрійко Лях і його батько, льотчики з аеродрому, де він знайшов прихисток. Читаючи повість, ми звертали увагу на ті епізоди, які розкривають нам характер Сашка. В підсумку отримали таку характеристику цього героя: милосердний (співчуває і допомагає Сіроманцю);сміливий (не боїться лісу, звірів); рішучий і вигадливий (здогадався, як можна врятувати друга з неволі); допитливий (його цікавить все, що пов’язане з природою); відданий (готовий всім ризикувати, щоб тільки допомогти Сіроманцю). Такими були і інші діти, з якими доля зводила нашого героя. Можливо дорослим слід дечого повчитися у дітей? Чи просто згадати дитинство, коли серце ще було чутливим до чужого болю? Письменник не випадково знайомить нас з людьми добрими і злими. Він показує, що якщо ми будемо гуманними по відношенню до природи, то і вона віддячить нам щедро і служитиме на благо.(Гуманний – лат., людяний у своїх діях і ставленні до інших). Варто згадати, як Сіроманець рятував Андрійка, коли той заблукав у люту заметіль. Тема взаємовідносин людини і природи завжди була важливою для майстрів слова. Митці милувалися пейзажами, захоплювалися кмітливістю і вірністю тварин, а іноді показували і боротьбу між людиною і природою, аби ще раз підтвердити думку: тільки взаєморозуміння цих сторін може забезпечити благополучне життя на планеті. Кожен з нас формує власне ставлення до природи. Один його захищає, інший – руйнує. Вовка теж можна сприймати по-різному. В усній народній творчості є багато прислів’їв про цю тварину. Одні його захищають, інші засуджують за жорстокість, підступність. Зібрані нами прислів’я висвітлюють життєві позиції різних героїв повісті. Вороги Сіроманця 1.Скільки вовка не годуй, а він усе в ліс дивиться. 2.Дружба з вовком вилазить боком. 3.Вовк старіє, але не добріє. 4.З вовком дружи, а камінь за пазухою держи. Друзі Сіроманця 1.Вовка боятися – в ліс не ходити. 2.На вовка слава, а овець тягає Сава. 3.Не такий страшний вовк, як його малюють. 4.І на вовка буває пригода. Ця робота ще раз підтвердила істину: природа має свої відповіді і на добро, і на зло. Подаючи приклад того, як можна по-людському обійтися навіть з вовком, Микола Вінграновський стверджує гуманістичну думку про те, що кожна людина здатна зробити цей світ добрішим, досконалішим. Для цього доцільно хоч інколи ставити себе на місце слабших, тих,хто потребує нашої допомоги. Ми попробували це зробити і написали оптимістичне продовження повісті від імені Сіроманця. « У високому синьому небі пропливають кучеряві хмари. Я відчуваю, що вони там є, і навіть здогадуюся, куди прямують, хоч і не можу цього побачити. А так бажалось! На одну хвильку прозріти б перед тим, як покинути цей світ. Так хочеться побачити отого хлопчика, який своїми маленькими теплими руками рятував із пастки Чепіжного. Ще раз зустрітися і відчути добрі серця Андрійка і його батька, які повернули мене до життя, коли я замерзав в лютий мороз, знесилившись від голоду. Люди – дуже різні… Є серед них злі, жорстокі, здатні на вбивство безпорадних малят. До таких у нас, звірів, теж немає співчуття. Печуть і дотепер мене сльози матері-вовчиці, коли Чепіжний кидав об землю наших дитинчат. Жорстокість на жорстокість – такою була моя відповідь! Та як можна було відповісти злом на щирість дітей, які ділилися зі мною смачною їжею і дарували свою ласку? Мені так хотілося віддячити їм тим же! Але що тепер можу я, старий, незрячий, знесилений вовк? Та мабуть і Сашкові набридло возитися зі мною. Залишив мене серед якогось шуму, скреготіння, ричання собак, а сам десь зник. Скільки довгих стежок через поля, ліси, байраки прийшлося мені подолати, перш ніж я повернувся в рідні місця! Свою останню днину хочу провести серед знайомих запахів смерек, ожини, шовкової трави. Як сумно і самотньо! Та що це? Теплий вітер доніс наближення таких знайомих рідних кроків! І такий бажаний голос! -А ти думав, вовчику як? Ти думав, що це нам уже і кінець з тобою? Сашко, Людина, Друг! Я буду жити

музичний супровід малюнок - 1 малюнок - 2 малюнок - 3 малюнок - 4

Висновки

Підсумовуючи наші дослідження, ми прийшли до висновку: Людина повинна бути дуже мудрою, творити більше добра, берегти природу, бо ми з нею тісно пов’язані і від її благополуччя залежить наша безпека. Слід завжди пам’ятати: ми і природа – одне ціле!