Використання проектної технології в процесі вивчення математики

Матеріал з Iteach WIKI
Перейти до: Навігація, пошук

Поняття “методу проектів”

В останні роки у зв'язку з реформами в навчанні, і змінами в шкільному математичному навчанні зокрема , гостро постає питання про організацію навчального процесу, спрямованого на розвиток творчих здібностей особистості й навичок дослідницької діяльності. За останні кілька років багато чого змінилося – Україна піднялася на новий щабель економічного розвитку, потрібні були кардинальні зміни в багатьох областях діяльності, і, у першу чергу, в навчанні.

Багато вчених, учителів – новаторів, методистів шукають шляхи й способи розв’язання цієї проблеми. В результаті цього виник метод проектів, як спосіб актуалізації й стимулювання пізнавальної діяльності учнів.

Проектний метод вперше був сформульований і детально описаний американським педагогом Вільямом Кілпатриком у першій чверті XX століття. Кілпатрик був прибічником філософських концепцій Джона Дьюї, що виходив з того, що роль дитинства не обмежується підготовкою до майбутнього дорослого життя. Дитинство саме по собі – повноцінний період людського буття. А це означає, що навчання повинне давати не тільки знання, що знадобляться в майбутньому дорослому, але також знання, уміння і навички, здатні вже сьогодні допомогти дитині при розв’язанні його життєвих проблем. Іншими словами, школа – це не місце підготовки майбутніх дорослих, а місце, де дитина живе й вчиться жити у складному навколишньому світі, працювати і спілкуватися з іншими людьми, і, у тому числі, здобувати необхідні знання. Щоб домогтися цього, навчання повинне орієнтуватися на інтереси і потреби учнів і грунтуватися на особистому досвіді дитини.


Проект – це буквально “щось кинуте, випущене вперед”. Останнім часом це слово міцно увійшло в наше життя, і асоціюється найчастіше зі сміливими й оригінальними починаннями в області інтелектуальної або практичної діяльності людини, символізуючи новизну і нестандартність підходу при розв’язанні задач. Метод проектів – педагогічна технологія, орієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їхнє застосування й придбання нових ( інколи шляхом самоосвіти) Необхідність технології – це об'єктивна вимога, і тому, як правило, кожен вчитель згодом її виробляє. І тут можна піти двома шляхами:

  1. Створити власну технологію;
  2. Перейняти те, що відкрито іншими.

Оптимальним для нашої школи виявився другий шлях, тільки в цьому випадку необхідно було трансформувати теоретичні положення й узагальнення в практичну діяльність і адаптувати вже наявні матеріали на умови конкретної школи.