Видатні особистості
Давній Єгипет
Міна(Менес) цар Верхнього Єгипту близько 3000 р. до н.е. цар Верхнього Єгипту, об'єднав під своєю владою обидві держави і заснував давньоєгипетську державу, зі столицею Мемфіс.
Джосер 2635-2611 до н. е. - фараон III династії епохи Стародавнього царства в Єгипті; будівельник першої єгипетської піраміди. При Джосері завершилося об'єднання Верхнього і Нижнього Єгипту в могутню деспотію.
Імхотеп-верховний сановник фараона Джосера, видатна людина свого часу, архітектор, лікар і мудрець.
Яхмос І 1550–1525 р до н. е. — фараон якому вдалося близько 1580 року до н. е. вигнати гіксосів і знову об'єднати Єгипет. Провів енергійні та успішні реформи з відновленням і подальшим розвитком економіки, адміністрації, війська. Звільнення від гіксосів та об'єднання країни цим фараоном поклало початок епосі Нового царства.
Тутмос I - фараон Стародавнього Єгипту з XVIII династії, що правив приблизно в 1504 - 1492 роках до н. е. Перший фараон, що здійснив великий завойовницький похід за межі Єгипту (Азія: дійшов до Єфрату).
Хатшепсут 1504-1482 до н. е. - жінка- фараон Нового царства Стародавнього Єгипту з XVIII династії. До воцаріння носила те ж ім'я (Хатшепсут, тобто "Що знаходиться попереду благородних дам"), яке не було змінено при сходженні на престол (хоча джерела називають її трону ім'ям Мааткара - Маат-Ка-Ра). Мала титули " Велика дружина царя "і "дружина бога Амона". Хатшепсут закінчила відновлення Єгипту після навали гіксосів і спорудила безліч пам'ятників по всьому Єгипту. Вона є однією з перших відомих жінок у світовій історії, а також, разом з Тутмосом III, Рамзеса II, Ехнатоном, Тутанхамоном і Клеопатрою VII, одним з найвідоміших єгипетських правителів. Крім Хатшепсут, серед повновладних правителів Стародавнього Єгипту до завоювання Олександром Македонським можна зустріти всього чотирьох жінок - Мернейт (Мерітнейт), Нітокріс (Нейтікерт) в кінці Стародавнього царства, Нефрусебек (Себекнефрура) в кінці Середнього царства і Таусерт в кінці XIX династії. На відміну від Хатшепсут, всі вони приходили до влади в критичні періоди єгипетської історії.
Тутмос III - фараон Стародавнього Єгипту з XVIII династії, що правив приблизно в 1479 - 1425 роках до н. е.., з XVIII династії. Син Тутмоса II від наложниці Ісіди. Збільшив територію Єгипту у 3 рази, завоював Палестину та Сирію (битва при Мегідо).
Ехнатон (Аменхотеп IV) 1375-1325 рр.. до н. е. -фараон-реформатор Єгипту з XVIII династії, провів релігійну реформу, проголосивши Атона єдиним державним богом, він перший у відомій історії замінив стародавній політеїзм на монотеїзм.
Тутанхамо́н давньоєгипетський фараон XVIII династії, правив у 1333 — 1324 до н. е. У 1922 р. англієць Говард Картер та Джордж Карнарвон знайшли засипаний вхід в гробницю.
Рамзес ІІ- фараон Єгипту з XIX династії, будівник і завойовник, що правив приблизно в 1289 - 1222 роках до н. е. (66 років). За його правління могутність Єгипту досягла вершини. Про Рамзесову славу і досі свідчать величезні будови в Абу-Сімбелі, Карнаку, Луксорі. На його правлінняприпадає египетський полон євреїв. Золотая Империя Египта: Последний Великий Фараон
Передня Азія
Саргон - цар, який у 2330 р. до н.е. заснував Акадійське царство.
Хаммурапі правил приблизно в 1793 до н. е.. - 1750 до н. е. - правитель Вавілонії. Завоював Шумер і Аккад, став першим царем Вавілонської імперії, відомий своїм Кодексом законів.
Тіглатпаласар III (745-727 рр. до н. Е.) - цар Ассирії; при ньому Ассирія приступила до завойовницької політики; розгромив Дамаське і Ізраїльське царства, Аравійські князівства.
Ашшурбанапал правил приблизно в 669 - 627 роках до н. е.- цар Ассирії, його 43-літнє правління - період розквіту мистецтва і літератури. Бібліотека Ашшурбаніпала, в якій збереглося більше 20 тис. глиняних табличок з текстами, була знайдена при розкопках р. Ніневія в 1849 - 1859 рр.
Навуходоносор ІІ-правитель Халдейського (Нововавилонського) царства, його сорокарічне правління стало періодом великих територіальнихнадбань, відродження й розквіту Вавилонії. Загадка Вавилона-Навуходоносор
Давид-один з найвідоміших персонажів Біблії, цар давнього Ізраїлю, увійшов в історію як автор псалмів, пророк та Месія. 1004 р до н.е. об‘єднав Ізраїльське царство (Саул) та Іудейське царство.
Соломон 964-928 рр до н.е. - один із найбільш могутніх, розумних та заможних царів давнього д Ізраїлю, згадується у Біблії як другий та улюблений син Царя Давида
Мойсей- біблійний персонаж із Закону Мойсея у Старому Заповіті. За Біблією — вождь і законодавець народу єврейського, пророк і перший священний автор. Пророк в іудеїв, християн і мусульман.
Заратустра-засновник зороастризму (однієї з найдавніших релігій) , жрець та пророк, якому було дано Одкровення Ахура Мазди у вигляді Авести - Священного Писання зороастризму.
Кір ІІ- 559 - 530 рр до н. е. перський цар, засновник Імперії Ахеменідів, один з найвизначніших правителів в історії Стародавнього Сходу.
Дарій І- 521-486 рр до н.е. перський цар, один із найвизначніших правителів в історії Давнього Сходу
Індія та Китай
Будда-Гаутама- в буддизмі істота, що досягла пробудження і вийшла з кола страждань, індійський духовний наставник, аскет, історичний будда. Один з семи будд старовини. Засновник буддизму Сиддхартхе Гаутама (623-544 р. до н.е.), принц царського роду в Північній Індії.
Чандрагупта Маур'я 322 - 298 до н.е. - перший в історії об'єднувач Індії, засновник імперії Маур'їв, мав прізвиська Піядасі — «пречудовий», Деванам-пійя — «улюбленець богів»
Ашока (273-236 рр. до н. е.) - цар Індії з династії Маураїв, свою імперію розділив на п'ять областей, зробив буддизм державною релігією.
Шан Ян- 390-338 рр. до н.е. - державний діяч, реформатор в Древньому Китаї, один з основоположників філософської школи легистов (законників)що суперечило даосизму і конфуціанству; узаконив право приватної власності на землю, позбавив аристократію права спадкування адміністративних постів; за наполяганням аристократії був страчений.
Конфуцій- 552-479 рр.. до н.е. давньокитайський філософ, історик , державний діяч, засновник релігійно-філософського вчення конфуціанства, яке було офіційною державною релігією та ідеологією Китаю з II ст. до н.е. до початку XX ст. Основні погляди Конфуція викладено у книзі Лунь юй (Бесіди і судження).
Цінь Шіхуанді- 259-210 рр.. до н.е. правитель царства Цинь, з 221 р. до н.е. імператор Китаю; створив єдину централізовану імперію Цинь, вів активну завойовницьку політику; при ньому для захисту північних кордонів від кочівників почала будуватися Велика Китайська стіна, засновник єдиної централізованої бюрократичної системи управління країною. В країні панувала атмосфера терору і страху, було страчено 460 учених, що не поділяли погляди імператора.
У Ді (Сяо Янь)502-549 засновник і перший імператор династії династии Лян, правив 48 років,і помер у віці 85 років, отримавши посмертне ім'я У Ді. Сяо Янь прославився як високоосвічений імператор, видатний військовий генерал і покровитель буддизму.
Чжан Цзяо керівник селянського повстання «Жовтих пов'язок» в Китаї в 184—204 рр. Протягом 10 років проповідував «вчення про дорогу великого благоденствування», за даоською релігійно-містичною оболонкою якого звучали заклики до соціальної рівності, боротьбі проти династії Хань . В березні 184 очолив озброєне повстання, підняте його послідовниками в Північному і Центральному Китаї. Помер від ран.
Греція
Мінос 2 тис до н.е. цар і перший законодавець острова Крит. Жив у Кноському палаці (Лабіринт). Тезей убив Мінотавра, та вийшов з Лабіринту за допомогою "нитки Аріадни", доньки Міноса.
Гомер жив на межі IX-VIII ст. до н.е. Точних біографічних відомостей про нього не збереглося. За переказами, він народився на о.Хіос. Був сліпим мандрівним поетом. Йому приписують запис міфів про Троянську війну та створення поем «Іліада» і «Одіссея».
Гесіо́д — перший відомий на ім'я давньогрецький поет, засновник дидактичного епосу, рапсод. З V ст. до н. е. історики сперечаються про те, хто був першим — Гесіод чи Гомер. Але якщо Гомер напівлегендарний, то Гесіод — цілком історична особа. Твори “Теогонія» про походження богів (усього їх перераховано бл. 300) і героїв, «Роботи і дні», найзначніший твір, дидактична поема, де описана напружена праця селян і їхніх сподівань на правосуддя і справедливість.
Лікург 800 — 730 до н. е. належав до царського роду, але відмовився від влади на користь племінника. Він запровадив у Спарті нові закони. Згодом він пішов у Дельфи, але взяв від спартанців обіцянку до свого повернення не змінювати запроваджених ним правил. Із Дельф Лікур поїхав на о.Крит, де заморив себе голодом. Тіло Лікурга було спалене, а попіл розвіяний над морем. Отже, Лікург справді ніколи не повернувся додому, і ніхто із спартанців не наважився змінити його закони. Відомості про Лікурга викладені Плутархом у «Порівняльних життєписах».
Драконт- архонт Афін 7 століття до н.е. Склав для Афінської республіки 621 до н. е. перші писані закони, що частково продовжували діяти навіть за Солона. Кодекс законів, введений Драконом, був таким суворим, що виник крилатий вислів «драконівські заходи», що означає надзвичайно суворі покарання.
Солон- з 594 - 560 р до н.е. архонт, афінський політик, реформатор і законодавець, елегійний поет доби архаїки, один із «семи мудреців», заклав основи Афінської демократії.
Клісфен (565 до н. е. — 492 до н. е.) — законодавець Афін. Підняв рух проти тиранії Пісістратидів. Запропонував остракізм - голосування черепками, вигнання тиранів на 10 років з Афін. 510 до н. е. фактично очолив державу. поділив країну на 10 областей, Замінив Раду чотирьохсот на Раду п'ятисот.
Перикл - 444-429 рр до н.е. державний діяч, стратег, оратор і полководець у Стародавніх Афінах. Період правління Перикла називають «золотим століттям Афін».
Леонід- 491-480 р до н.е. спартанський цар. Загинув у серпні 480 р. до н. е. у битві при Фермопілах.
Александр Македонський 336 - 323 рр до н.е. - Геніальний полководець, видатний адміністратор і політик. Засновник великої держави, що охоплювала Македонію, Грецію, завойовану Перську імперію та Єгипет.
Пір ІІІ- 319—273 pp. до н. е. цар невеликої області Греції - Епір. Воював на боці м. Тарента з Римом, здобув дві перемоги (під Гераклеєю в 280 р. та поблизу Аускулума в 279 р. до н. е.). В останній битві військо Пірра зазнало великих втрат і було остаточно виснажене. За Плутархом, коли Пірра привітали з перемогою, він відповів: «Ще одна така перемога — і в мене не залишиться більше воїнів». Звідси й походить вислів «Піррова перемога».
Демосфен- 384-322 рр до н.е. давньогрецький оратор, логограф, політичний діяч. Зараховується до канону 10 ораторів, визнаний найвидатнішим представником грецької риторики, блискучим стилістом і видатним політиком/
Сафо-625 - 570 рр до н.е. давньогрецька поетеса, представниця монодичної пісенної лірики.
Есхіл (525-456 рр. до н.е.). вважається творцем тагедії – урочистий жанр, звернений до богів. Він написав близько 90 творів, з яких збереглися лише сім. Найвідоміші з них – «Прикутий Прометей», «Агамемнон». «Перси» єдина історична драма, що дійшла до нас з усієї грецької літератури, описує поразку персів при Саламіні в 480 до н. е.
Софокл (496-406 рр. до н.е.) афінський поет створив близько 120 трагедій. У своїх творах він відображав погляди заможних громадян. Найбільш відомі його трагедії – «Цар Едіп» і «Едіп у Колоні».
Еврипід- 480 до н. е. — 406 до н. е. — давньогрецький поет-драматург, молодший з трьох великих афінських трагиків поряд із Есхілом та Софоклом. Найбільш відомі його трагедії «Медея», «Гіпполіт» «Іон», «Єлена» та інші.
Аристофан (бл. 445-385 р. до н.е.) був син селянина та творцем комедії. Комедія відображала життя грецького суспільства та висміювала людські недоліки.
Геродот- 484 – бл. 426 до н.е. давньогрецький історик, названий «батьком історії», один з перших географів і вчених-мандрівників.Його дев'ятитомна "Історія" розповідала про греко-перські війни, історію Єгипту, населення Північного Причорномор'я.
Ксенофонт (444 до н.е. - 356 до н.е.) - давньогрецький письменник, історик, афінський полководець і політичний діяч, головний твір якого - " Анабасіс Кіра "- високо цінувалося античними риторами і справила величезний вплив на латинську прозу.
Ератосфен 279-194 рр. до н.е. історик, який установив час першої Олімпіади і Троянської війни. Йому належить створення нового календаря, що має 365 днів і високосний рік. Цим календарем, із деякими змінами, користуються й донині.
Фукідід-давньогрецький історик, автор основ історичної критики, «Історія Пелопоннеської війни»
Фідій-(500-431 рр. до н.е.) давньогрецький скульптор, автор Зевса Олімпійського (одне з «семи чудес світу») і Афіни Парфенос.
Пракситель-давньогрецький скульптор, автор «Афродіти Кнідської»
Сократ-давньогрецький філософ, не залишив жодного письмового джерела після себе. Увів поняття «філософія» – «любов до мудрості», і всіх мислителів відтоді почали називати філософами.
Платон-давньогрецький мислитель, поряд з Піфагором, Парменідом і Сократом основоположник європейської філософії; глава філософської школи, відомої як Академія Платона. Стверджував що світ створений за ідеальним задумом божества, і його неможливо повністю пізнати.
Арістотель-давньогрецький вчений-енциклопедист, філософ і логік, засновник класичної (формальної) логіки. Стверджував що основа світу - матерія.Учитель Александра Македонського. Створив власну школу - лікей, дов назви багатьом наукам.
Плутарх - (50-125 рр.) - автор близько 200 творів, які поділяються на дві групи: літературно-філософські і історичні. Останні мають назву «Порівняльні життєписи», бо в них біографії видатних історичних осіб, греків і римлян, розглядаються паралельно - по дві. Таких «пар» 23, отже, життєписів - 46. Крім того, у Плутарха б ще 4 окремих біографії - таким чином всього їх - 50.
Птоломей - створив геоцентричну (з грецької – “у центрі Земля”) систему світу. Відповідно до неї, невеликі за розмірами Сонце, планети, Місяць й інші небесні тіла своїми орбітами обертаються навколо великої Землі. Такі уявлення про Всесвіт швидко визнали й вони панували в науці протягом наступних 1400 років.
Гіппократ 460-370 рр. до н.е. був сновоположником медицини. На його думку, медицина має сприяти збереженню здоров'я та продовженню життя. Гіппократ намагався встановити причини хвороби, щоб вилікувати її. Він вважав, що основний принцип лікаря – «Не нашкодь!» Високі моральні принципи Гіппократа, його відповідальне ставлення до хворих стали зразком для лікарів усього світу. І нині всі, хто присвячує себе цій важливій професії, складають клятву Гіппократа.
Фалес з Мілету - його вважають одним з перших математиків. Він пояснив виникнення життя у світовому океані без допомоги богів, а також рух планет, обчислив висоту єгипетських пірамід. За допомогою математичних розрахунків передбачив сонячне затемнення 585 р. до н.е. Фалес і Піфагор сформулювали перші теореми.
Демокріт (460-370 рр. до н.е.) створив учення про атоми – найдрібніші частинки, з яких складається вся природа.
Епікур (341-270 рр. до н.е.) у 306 р. до н.е. заснував у Афінах власну школу «Сад Епікура». Вона проіснувала близько 800 років. Мета життя, на думку Епікура, полягає у відсутності страждань, у фізичному та духовному здоров'ї. Його основною працею був твір «Пре природу», який складався з 37 книг.
Архімед із Сиракуз (287-211 рр. до н.е.). Він сформулював закон важеля. Архімед казав: «Дайте мені точку опори, і я зрушу Землю». Свої знання він використав для створення багатьох механізмів. Зокрема, створені ним військові машини захищали жителів Сиракуз від нападів ворогів.
Герон Александрійський (150-100 рр. до н.е.). Він сконструював фонтани. Парову машину, винайдену Героном, використовували під час театральних вистав – вона рухала маріонетки й декорації, створюючи враження реальності дійства.
Демосфена (384-322 рр. до н.е.). Його ідеалом були демократичні Афіни часів Перікла, де панували народні збори. У своїх неперевершених промовах він виступав проти Філіппа II, царя загарбників-македонян. Такі промови дістали назву філіппіки.
Рим
Ромул і Рем-легендарні брати, засновники Риму
Ганнібал -карфагенський військовий та політичний діяч, ворог Риму
Публій Корнелій Сціпіон Афр. Ст.-римський політичний і військовий діяч, найкращий римський полководець Другої Пунічної війни
Марк Порцій Катон-одна з найбільш великих фігур Стародавнього Риму, державний діяч, письменник, безоплатно захищав обвинувачених
Гракхи-Тиберій і Гай, брати римські народні трибуни.
Спартак-гладіатор, вождь і лідер рабів під час Третьої Рабської війни, великого повстання рабів проти Римської республіки
Сулла-римський полководець, консул, диктатор, проводив масові репресії.
Гай Юлій Цезар- 49 - 44 рр до н.е. давньоримський імператор, державний і політичний діяч, полководець, письменник, міг робити декілька справ одночасно
Ціцерон-давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ та літератор.
Октавіан Август- 27 р. до н.е. - 14р н.е. перший римський імператор, започаткував нову форму суспільного устрою «принципат»
Вергілій-найвидатніший поет стародавнього Риму, автор епосу «Енеїда»
Овідій-останній з поетів «золотої доби» римської літератури, автор елегій
Тіт Лівій-один з найвідоміших римських істориків, автор часто цитованої «Історії від заснування міста»
Нерон-римський імператор, відомий своїми безумствами та жорстокостями.
Траян-римський імператор - іноземець
Марк Аврелій-римський імператор, філософ-стоїк, автор «До себе самого»
Діоклетіан-римський імператор, завершив так звану кризу Римської імперії .
Костянтин-римський імператор, перший християнин на троні, а також православний святий, іменований рівноапостольним, переніс столицю імперії до Візантія
Атілла-завойовник, каган (вождь) гунів, підніс їх державу (з центром в Паннонії) до вершини могутності — від Кавказу до Риму.
7 клас
Хлодвіг - 498 р прийняв християнство, поділив державу між синами, призвело до хаосу престолонаслідування, реальна влада перейшла до майордомів («ліниві королі»).
Піпін Короткий - заручився підтримкою папи Григорія ІІІ став королем, за це допоміг папі створити Апостольську столицю – папську державу.
Карл Великий - хотів відновити Західну Римську імперію: воював з арабами («Пісня про Роланда»), проти слов‘янських племен, проти саксів, розгромив Аварський каганат, приєднав Баварію та Лангобардське королівство. Будував прикордонні укріплення – «марки». 800 р папа надав йому імператорську корону, вважається одним із найвидатніших монархів усього середньовіччя, об’єднав у межах своєї імперії більшу частину Західної Європи і поклав край добі «темних віків»
Юстиніан (527-565) - відновив межі Римської імперії, провів судову реформу («Кодекс Юстиніана») насадження християнства, будівництво храму святої Софії, «храм храмів».
Лев Математик-візантійський математик,один із засновників алгебри (першим почав використовувати літерні позначення)
Мухаммед – об‘єднав арабів, заснував іслам. (Мохаммед, Мугаммед, Могаммад, Мугаммад, Магомет)-святий і пророк, що започаткуав релігію Іслам. Вчені вважають Мухаммеда історичною особистістю, засновником перших громад мусульман, з його слів записано Коран.
Феодора – візантійська імператриця-регентша, остаточно придушила іконоборство.
Василій ІІ Болгаробоєць – візантійський імператор, який остаточно підкорив Болгарію.
Аль-Біруні – хорезмський вчений-енциклопедист. Працював при дворі хорезмшахів. Писав арабською мовою. Твори Біруні є значним внеском у математику, астрономію, фізику, мінералогію, історію та етнографію. Припустив, що Земля обертається навколо Сонця.
Авіцена (Ібн Сіна) – засновник медицини. перський вчений-енциклопедист, філософ, лікар, хімік, астроном, теолог, поет. «Книга зцілення», «Канон лікарської науки»
Фірдоусі перський поет написав поему «Шах-наме» («Книга царів») пізніше увійшла до збірки «Тисяча й одна ніч», йому приписується також написання поеми «Юсуф і Зулейха» (біблейсько-коранічний сюжет про Йосифа).
Вільгельм Завойовник - норманський герцог, встановив васальні відносини, сильну влада, кріпацтво.
Філіпп ІV Красивий для виправдання податків скликав у 1302 році Генеральні штати. Заволодів Наваррою та Фландрією.(“битва шпор”). Знищив з папою Климентом V орден тамплієрів. Авіньонський полон пап 1309-1378.
Жана д'Арк звільнив національна героїня Франції, брала участь у звільнені країни під час Столітньої війни.
Генріх ІІ Плантагенет англійський король, встановив порядок у стягування податків, королівський суд, свідки під присягою (суд присяжних), військова повинність, або податок на найманців, рицарі – поміщики. Спроба підкорити церкву невдала.
Оттон І Великий зупинив мадяр. 962 р імператором Священної Римської Імперії.
Фрідріх І Барбароса Штауфен, доклав зусилля для підкорення Італії, посварився з папою Александром ІІІ, стверджував що отримав корону не від папи а «прямо від Бога». Але численні напади на Італію були не вдалими, був змушений просити у папи.
Фрідріх ІІ Штауфен продовжив підкорення Італії. Заснував університет у Неаполі.
Ізабела і Фердинанд («католицькі королі») у 1479 р об‘єднав Кастилію і Арагон, закінчили Реконкісту. Початок інквізиції, переслідування маврів і євреїв.
П’єр Абеляр французький філософ. Його романтичний зв'язок з власною ученицею Елоїзою змусив обох піти в монастир. Деталі свого життя він описав в автобіографії «Історія моїх поневірянь».
Роджер Бекон англійський філософ, вчений і викладач Оксфордського університету. Цікавився алхімією, біологією, фізикою і магією, його заслуга в наголошенні на науковому методі досліджень.
Йоганн Гутенберг європейський винахідник і першодрукар, який винайшов і запровадив промислову технологію друкарства у практику виготовлення книжок.
Данте Аліг’єрі видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, «Батько італійської літератури». Першим став писати літературні твори народною (тобто італійською) мовою, а не латиною. Його головний художній твір, поема «Божественна Комедія»
Джованні Боккаччо італійський письменник і поет епохи Відродження, друг Франческо Петрарки. Найвизначніший твір Боккаччо — «Декамерон», книга «Життя Данте Аліг'єрі» («Малий трактат на хвалу Данте»)
Франческо Петрарка італійський поет та літописець, ранній гуманіст. Один із засновників гуманізму, його називають «батьком гуманізму».Особливо відомі сонети Петрарки, котрі вважаються зразком жанру
Сандро Боттічеллі італійський живописець флорентійської школи. Справжнє ім'я — Алесандро ді Маріано ді Ванні Філіпепі. «Мадонна з немовлям», фрески Сикстинської капели, «Благовіщення», ілюстрації до Божественної комедії Данте.
Мікеланджело Буонарроті італійський скульптор, художник, архітектор, поет і інженер. Його твори вважалися найвищими досягненнями мистецтва Відродження ще за життя самого Майстра. «Страшний Суд», « Сикстинська капела».
Кирило і Мефодій слов'янські просвітителі та проповідники, творці слов'янської азбуки, перші перекладачі богослужбових книг на слов'янську мову, брати.
Ян Гус - голова Празького університету й проповідник, очолив невдоволених, засуджував симонію, та індульгенції – відпущення гріхів за гроші, відкидав посередництво духівництва.
Ян Жижка чеський полководець, діяч гуситського руху, національний герой чеського народу.
Казимир ІІІ Великий польський король, відродив королівську владу, створив воєводства та каштелянства, гроші, захищав селян від сваволі феодалів, захопив частину Галицько-Волинського князівства, додав собі титул «король Русі». Засновник Краківського університету.
Юрій Долгорукий - Ростово-Суздальський князь, за якого починається його піднесення, втручався у справи Новгорода, Галицько-Волинського князівства і намагався закріпити за собою великокняжий престол у Києві. З його ім’ям пов’язана перша літописна згадка про місто Москву, родоначальник лінії володимиро-суздальських князів. За постійне посягання на чужі землі йому дали прізвисько Долгорукий.
Дмитрій Донськой великий князь московський та володимирський. Московський князь воював проти рязанських, нижньогородських, тверських князів, Литви. Переміг монголо-татар на Куликовому полі, хоч і не покінчила остаточно з татарським пануванням, але підірвала сили Орди.
Іван ІІІ великий князь Московський, продовжив політику збору руських земель, підкорив Новгород, Тверь, оголосив себе “государем всея Русі” та остаточно позбувся монгольської залежності. При ньому прийнятий «Судебник» — збірка законів держави та проведений ряд реформ, що були основою помісної системи землеволодіння.
Мехмед ІІ турецький султан, найбільший полководець свого часу — завоював Константинополь, поклавши кінець існуванню Візантійській імперії, Кримське ханство, Сербію, Морею, Трапезундську імперію, Боснію, Албанію.
Андрій Рубльов російський художник-іконописець, монах. Мистецтво Рубльова, який мав величезну кількість учнів, вважається найвищим досягненням російського живопису 15 століття.
8 клас
Христофор Колумб-іспанський мореплавець, першовідкривач Нового Світу - Америки (найбільше географічне відкриття за всю історію людства). Колумб започаткував відкриття материка Південна Америка і перешийків Центральної Америки, відкрив архіпелаг Великих Антильських островів, були досліджені значні території Атлантичного океану, береги та острови в ньому, відкриті північний пасат, Північна пасатна і Карибська течії, визначена їхня швидкість, виміряна глибина в прибережних районах (ці дослідження вважають початками океанографії)
Васко да Гама-португальський дослідник і мореплавець, який відкрив морський шлях до Індії довкола Африки.
Америго Веспуччі-флорентійський мореплавець, на честь якого названий Американський континент. Фернан Магеллан-португальський мореплавець на іспанській службі, здійснив першу навколосвітню подорож під час якої остаточно визначено форму й об'єм Землі, всупереч усім космологам і богословам доведено кулястість планети, відкриту протоку (Магелланова), яка відокремлює від Південної Америки великий острів - Вогняну Землю, відкрито явище зміни дат при навколосвітніх подорожах Бартоломеу Діаш-один з найславетніших португальських мореплавців-першовідкривачів, що покоряв води Атлантики в XV столітті. В 1488 році в пошуках морського шляху з Європи до Індії першим з європейців обігнув Африку з півдня й відкрив мис Доброї Надії, вийшовши у води Індійського океану.
Мартин Лютер-реформатор Церкви, засновник протестантського руху, йому належить відома фраза: «На цьому я стою і не можу інакше»
Томас Мюнцер-радикальний проповідник часів Реформації, який став поастанським лідером під час Селянської війни. Він першим від Лютера виступив проти католицької церкви
Жан Кальвін-французький протестантський релігійний реформатор, засновник кальвінізму
Ігнатій Лойола-християнський святий, наварський шляхтич, засновник католицького ордену освітян і місіонерів Товариства Ісуса, члени якого відомі як єзуїти. Ігнатій Лойола був активним борцем з протестанською Реформацією, поборником католицьких цінностей і захисником Папського авторитету у Європі
Еразм Роттердамський був високоосвіченою людиною, вивчав твори італійських гуманістів і античну літературу, перекладав і видавав їхні твори. Себе він гордовито називав “громадянином Всесвіту”. Еразм Роттердамський писав твори, в яких викривав розпусту католицького духовенства. Тонкою іронією відзначалася його сатира “Похвала глупоті”. Він засуджував вульгарність, відсутність змісту, приховану за пустим формалізмом в обрядах католицької церкви, політичне свавілля й тиранію королів і князів. Філософ уважав, що релігія має прибрати форму безпосереднього й відвертого діалогу між людиною та Богом. Він виступав за поширення в суспільстві віротерпимості, набуття релігією особистого характеру, використання в церковних відправах мови народу, що повинно було зробити їх зрозумілими простим людям.
Карл V Габсбург-король Німеччини, імператор Священної Римської імперії,король Іспанії (Кастилії й Арагону).Найкрупніший державний діяч Європи першої половини XVI століття, що зробив найбільший внесок в історію серед правителів того часу
Генріх IV король Франції, перший з династії Бурбонів, в народі називали «Добрий король Генріх» (перша дружина – королева Марго, друга – Марія Медічі)
Кардинал Ришельє французький політичний діяч, кардинал, генералісимус, глава королівської ради (перший міністр Франції), допоміг королю Людовику XIII зробити Францію могутньою державою (відомий з роману Дюма «Три мушкетера»)
Філіпп II король Іспанії та король Португалії
Вільгельм Оранський перший зі спадкових штатгальтерів (правителів) Нідерландів, один з керівників Нідерландської буржуазної революції, направленої проти іспанського володарювання і католицизму; убитий католиком-фанатиком.
Генріх VIII Тюдор король Англії з 1509 року, успадкував трон від свого батька Генріха VII, одружився з Катериною Арагонською, вдовою свого брата
Єлизавета І Тюдор королева Англії та Ірландії, відома під прізвиськами Королева-дівиця, Глоріана та Добра королева Бесс.
Леонардо да Вiнчi Італійський живописець, розробив учення про перспективу та будову людського тіла. Автор картини «Джоконди», фрески «Таємна вечеря»
Рафаель Санті Найбільш гармоній художник Відродження, автор картин «Мадонна Конестабіле», «Сікстинська мадонна», «Заручини Марії»
Альбрехт Дюрер німецький живописець, головний майстер гравюр, автор циклу ілюстрацій до «Апокаліпсису», серії «Майстерні гравюри»
Пітер Брейгель фламандський живописець та графік, найвідоміший і найзначніший із носіїв родинного прізвища пензлярів. Майстер пейзажу та жанрових сцен, автор робіт «Шлях на Голгофу», «Побиття немовлят», циклу картин «Дванадцять місяців»
Вільям Шекспiр англійський письменник, автор творів «Приборкання норовливої», «Ромео і Джульєтта», «Гамлет», «Ричард ІІІ»
Toмac Мор англійський письменник, автор «Утопії»
Караваджо італійський живописець періоду раннього бароко, засновник європейського реалістичного живопису 17 століття, автор «Хворий Вакх», «Юдиф та Олоферн», «Медуза Горгона»
Пітер Пауль Рубенс фламандський живописець, один з найвизначніших представників епохи бароко, автор «Венера перед дзеркалом», «Воскресіння Лазаря», «Суд Паріса»
Рембрандт Ван Рейн нідерландський художник, офортист доби бароко, автор «Валаам і ослиця», «Бенкет Валтасара», «Христос зцілює хворих»
Джордано Бруно італійський астроном, автор ідеї безмежності Всесвіту, був спалений інквізицією
Парацельс лікар епохи Відродження, «перший професор хімії від створення світу», відхиляв вчення давніх про чотири соки людського тіла і вважав, що всі процеси, що відбуваються в організмі, — хімічні процеси. Вивчав лікувальну дію різних хімічних елементів і сполук; зблизивши хімію з медициною
Френсіс Бекон англійський філософ, вважав, що пізнання повинне здійснюватися шляхом експериментів та висновках, доведених дослідами
Миколай Копернік польський астроном, довів, що Земля обертається навколо Сонця
Галілео Галілей італійський астроном, відкрив гори на Місяці, супутники Юпітера, заклав основи сучасної механіки.
Сигізмунд ІІ Август польський король (1548—1572) і Великий князь Литовський, Великий князь Руський, останній з династії Ягеллонів
Стефан Баторій польський король (з 1576), Великий князь Литовський та Руський (з 1576), глава Речі Посполитої обох народів
Іван IV Грозний московський великий князь (з1533), перший самопроголошений цар Московського царства (з 1547)
Олексій Михайлович другий московський цар (1645—76) з династіїРоманових. Батько Петра І Великого. Повний титул: «Божією милістю Великий Государ Цар і Великий князь, всій Великия і Малия і Білия Росії самодержець, і багатьох держав і земель Східних і Західних і Північних отчич і дідич і спадкоємець і государ і володар»
Михайло Романов перший московський цар (1613—1645 рр.) з династії Романових
Генріх Валуа король Речі Посполитої, Великий князь Литовський 1573–1574, король Франції (Генріх ІІІ.), останній з династії Валуа, прийняв «Генріхові артикули»
Олівер Кромвель лорд-протектор Англії в 1653—1658 роках, лідер пуритан, військовий керівник громадянської війни в Англії
Марія Терезія ерцгерцоґиня Австрії, король Угорщини, королева Богемії, Королева Галичини та Ладомерії та імператриця Священної Римської імперії, її правління – епоха реформ
Людовік XIV французький король, який отримав при народженні ім’я Людовик Богоданий, відомий також як «король-дитя», а потім — «король-сонце».
Ж.Б. Кольбер французький державний діяч, інтендант фінансів при Людовіку XIV, відзначився наполегливою працею та впровадженням багатьох реформ
Йосип ІІ король Німеччини, обраний імператором Священної Римської імперії, старший син Марії Терезії, реформатор, яскравий представник епохи освіченого абсолютизму.
Петро І перший імператор Всеросійський, заснував Російську імперію, провів у державі численні реформи
Катерина ІІ російська імператриця дому Романових, епоха царювання – період «освіченої монархії» і вважається «золотим віком» російського імперського абсолютизму
Олександр Суворов відомий російський полководець. Один із засновників російської військової справи, вважається,що за все життя не зазнав жодної прямої поразки
Михайло Ломоносов росiйський вчений-натураліст, геохімік,поет, реформатор російської мови, перший російський академічно освічений вчений
Джордж Вашингтон американський державний діяч, перший президент Сполучених Штатів, батько-засновник США, творець американського інституту президентства
Бенджамін Франклін один із засновників США, політичний діяч, дипломат, вчений, письменник, журналіст, видавець, масон. Один з лідерів війни за незалежність США, за винятком Вашингтона – найвідоміша людина в США
Томас Джефферсон учасник Першої американської революції, 3-й президент США, один із засновників цієї держави, видатний політичний діяч, дипломат і філософ.
Сулейман I османський султан, став найвизначнішим правителем Сходу XVI ст., будучи на вершині військової, політичної і економічної могутності Османської імперії. Його дружина - Роксолана
Бабур 1483-1530 нащадок Тамерлана, син правителя Фергани Омар-шейха. Засновник Імперії Великих Моголів,завоював велику частину Північної Індії.
Токугава дин із головних військово-політичних лідерів Японії епохи «воюючих країн». Патріарх роду Токуґава. Засновник і перший сьоґун сьоґунату Едо
9 клас
Вольтер французький письменник і філософ-деїст, Вольтер зіграв значну роль у розвитку світової філософської думки, в ідейній підготовці Великої французької революції кінця XVIII ст.
Монтеск’є французький правник, письменник і політичний мислитель, автор статей до «Енциклопедії», або Тлумачного словника наук, мистецтв та ремесла»
Руссо французький філософ-просвітник, письменник, композитор, Суспільно-політичні погляди Руссо відіграли важливу роль в ідеологічній підготовці Великої французької революції 1789—1799 років; справили вплив на передових тогочасних і пізніших мислителів
Дідро французький філософ та енциклопедист епохи Просвітництва, найбільш відомою є діяльність Дідро зі створення «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел»
Оноре Габріель Рікеті, граф де Мірабо — французький політик, письменник, оратор, революціонер, дипломат. Під час Французької революції належав до табору поміркованих революціонерів, був прихильником конституційної монархії.
Сійес Еммануель-Жозеф 1748-1836 священник,став відомим завдяки брошурі «Эссе о привілегіях» и памфлету «Що таке третій стан?», 1789. Депутат від третього стану в Генеральні штати. Брав участь у розробці конституції, нових налогів, у створенні Національної гвардії. Вибраний у конвент. 1793 віддає голос за страту короля. Після падіння Робесп'єра член Комітету громадського порятунку. У період з 20 квітня по 4 травня 1795 обіймав посаду голови Конвенту. Від складання конституції III року Сійес відмовився. Відмовляється від вступу в Директорію та посади міністра закордонних справ. У 1798 , він був направлений в якості посла в Берліні. Підтримує Наполеона Бонапарта в перевороті 18 брюмера. Стає одним з 3 консулів. Вибраний до ради п'ятисот. 1797 стає головою ради. Після реставрації 1815 емігрує до Бельгії. Повертається до Франції після революції 1830 (встановлення Липневої монархії).
Маркіз де Лафаєт 1757-1834 — французький політичний діяч, учасник трьох революцій: Американської війни за незалежність, Великої французької революції та Липневої революції 1830 року.
Жорж Жак Дантон 1759 —1794 — один з батьків-засновників Першої французької республіки, співголова клубу кордельєрів, міністр юстиції за часів Французької революції, перший голова Комітету громадського порятунку.
Каміль Демулен — французький революціонер, діяч Французької революції. Депутат Конвенту, боровся проти жирондистів. Прихильник Дантона.
Максиміліан Робесп'єр 1758-1794 відомий сучасникам як Непідкупний або Шалена Гієна (у своїх ворогів) - один з лідерів Великої Французької революції, глава, можливо, самого радикального революційного руху - якобінців. Член Законодавчих зборів з 1789 і Конвенту з 1792. Фактично очоливши в 1793 революційний уряд, сприяв страти короля Людовика XVI і його дружини Марії Антуанетти, створенню революційного трибуналу, страти лідерів жирондистів, ебертістов і дантоністов. В 1793 фактично очоливши Комітет громадського порятунку, зосередив у своїх руках практично необмежену владу і розгорнув масовий терор проти "ворогів революції". 27 липня 1794 (9-го термідора) був повалений і на наступний день разом з найближчими соратниками страчений без суду на гільйотині термідоріанці.
Жан-Поль Марат 1743-1793 - політичний діяч епохи Великої Французької Революції, лікар, радикальний журналіст, один з лідерів якобінців. Відомий під прізвиськом "Друг народу", на честь газети, яку він видавав з Вересень 1789. Разом з М. Робесп'єром керував підготовкою повстання 31 травня - 2 червня 1793, забрав владу у жирондистів. Один з найбільш затятих прихильників якобінського терору, що заклав основи революційної диктатури. Вбито Шарлоттою Корде.
