Біографія Т. Г. Шевченка

Т. Г. ШЕВЧЕНКО (1814 — 1861) [1] Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії.

1822р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати, і, 

можливо, засвоїв якісь знання з арифметики. Читав він дещо й крім Псалтиря.

Після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька Тарас залишився сиротою. Деякий час був “школярем-попихачем” 

у дяка Богорського. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання.

Тарас Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 р. у Петербурзі вийшла перша збірка 

його поезій "Кобзар", у 1845 р. — героїчно-романтична поема "Гайдамаки". В 1843—1845 роках написав цикл поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ", послання "І мертвим і живим...", поезії "Чигирине,

Чигирине", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові" та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного 

гноблення українського народу. В ув'язненні писав вірші, які згодом об'єднав у цикл "В казематі". У 1854—1858 роках написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнята". Останніми прозовими творами Тараса Шевченка є повість "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856—1858) та щоденникові записи "Журнал". В Україні у 1859 р. написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька його творів цього періоду опубліковано в журналі "Основа" та альманасі "Хата".

 Тарас Шевченко був одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях

станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Вірш Т.Шевченка "Сон"(у повному варіанті)- комедія, яку признано патріотичним віршом. [2]