Фізкультхвилинки на уроках англійської мови

Матеріал з Iteach WIKI
Перейти до: Навігація, пошук

Гіперактивність школярів 5 – 7 класів, або навіщо потрібні фізкультхвилинки. 


Кожен учитель зіштовхувався з проблемою гіперактивності школярів 5 -7 класів. Шкільна колуарна фраза «вони вже заспокоїлися бо підросли та порозумнішали»  стала вже певним крилатим висловом педагогів.

Проте, чи це насправді так? 

Якщо розглядати ситуацію з позиції вчителя, то з гіперактивною поведінкою школярів середньої ланки потрібно завзято боротися. Так як реактивне переміщення коридорами та класними кімнатами під час перерв є потенційно травмонебезпечним, то учням варто ходити тихо попід стінкою. (Ідеальний варіант, чи не так?)

Під час уроку тим більше необхідно привчати школярів до ідеальної дисципліни, бо інакше засвоєння програмового матеріалу летить шкереберть.
Для багатьох вчителів фізкультхвилинка у 7-му класі звучить смішно і на це є дві основні причини. По-перше, має місце певна сформованість у школяра вміння концентруватися на процесі навчальної діяльності упродовж тривалого часу. По-друге, головна мета педагога – викласти у повному обсязі насичений програмовий матеріал, та ще й так, щоб учні його добре засвоїли.

А ось як виглядає ситуація з позиції учня.
«П'ятий клас розпочався з нової класної кімнати, нового класного керівника, який чомусь не перебуває у класі упродовж усіх уроків. Натомість приходять інші серйозні люди. Усіх їх звати по різному і навчатимуть вони різним предметам. Кожна така серйозна людина висуває свої вимоги до поведінки та навчання, по своєму реагує на одну і ту ж нашу дію (протидію). Ми вже зовсім заплуталися. А всі вони разом мабуть зовсім між собою не спілкуються. Бо як інакше можна задавати п'ять номерів з математики, коли ще потрібно написати твір, вивчити вірш напам'ять, та розібратися у трьох параграфах з природознавства!»

Як бачимо, кожен учень середньої ланки більшою чи меншою мірою отримує різке емоційно-психологічне навантаження, яке посилюється під лавиною інформаційного потоку навчального матеріалу. Тобто перебуває у стані стресу. Психологи виділяють три шляхи виходу з такого стану

Не важко здогадатися, що найкомфортніший спосіб вирішення питання з позиції педагога – третій: завмерти, зачаїтися, прикинутися мертвим. Але з погляду психології – це найгірший варіант. Бо лише та істота прикидається мертвою під час небезпеки, яка не має сили втікати або оборонятися.

Школярі зазвичай обирають спосіб «Тікай», який і виражається у гіперактивності. Біганиною та непосидючістю вони не лише задовольняють свої природні фізіологічні потреби, але й справляються зі стресом.

Педагоги з надмірною фізичною активністю завзято борються за допомогою довжелезного списку методів виховного впливу. Тим самим посилюють стресову ситуацію для учнів.

Зрозумівши, що тікати їм забороняють, учні переходять до другого прийому: «Бий».

Підвищується агресивність, виникають бійки та непорозуміння з однолітками.
Для вчителя така поведінка видається набагато гіршою за звичайну біганину. Отже методи педагогічного впливу посилюються (читай: стресова ситуація для учнів посилюється).

І тут психологічно найслабші учні переходять до останнього прийому самозахисту: «Завмри». (Ідеальний варіант, чи не так?)

Звичайно, що питання психологічного комфорту молодшого підлітка вимагає глобального системного вирішення на всіх рівнях освітньої діяльності. Але вже зараз кожен учитель в змозі допомогти знизити емоційно психологічне навантаження на своїх підопічних, включивши в структуру уроку фізкультхвилинки.
      
Окрім того, проведення фізкультхвилинок, рухомих  ігор  в  5–7 класах  допомагає  боротися  проти  порушень  постави  та  зору,  активізує  пам’ять, увагу, розумову  працездатність. Водночас фізкультхвилинки  на  уроках  англійської  мови  розвивають  навики  мовлення, збагачують  словниковий  запас, підтримують  інтерес  учнів  до  вивчення  англійської  мови. Римівки, пісні, ігри  сприяють  міцному  запам’ятовуванню  слів  та  словосполучень. Вони урізноманітнюють   уроки, роблять   їх   цікавішими.