Вікі-стаття "Чи можливе мовлення без прислів’їв і приказок?"
Зміст
Назва проекту
Краса та мудрість українського слова
Автори проекту
групи "Дослідники" Мурка Анна, Дорошенко Богдан
Тема дослідження
Чи можливе мовлення без прислів'їв і приказок?
Проблема дослідження
Специфіка походження та своєрідність тематики прислів'їв та приказок.
Гіпотеза дослідження
Народні прислів'я та приказки - відображення умов життя різних верств населення, їхні почуття, переживання.
Мета дослідження
Дослідити, яка роль у мовленні відводиться прислів’ям і приказкам.
Результати дослідження
Прислів’я та приказки До неоціненних коштовностей фольклору будь-якого народу, а відтак і українського, належать прислів'я та приказки — короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Вони є узагальненою пам’яттю народу та результатом його спостережень над життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику. Часто прислів’я будуються з використанням або синтаксичного паралелізму («Хвали жито в стогу, а пана в гробу»), або протиставлення («Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить»). Найчастіше прислів’я використовують метафору, а також гіперболу («Такий тупий ніж, що й киселю не ріже»), іронію («Поможе, як мертвому кадило»), порівняння («Живе, як у батька за пазухою»), епітети («У лиху годину узнаєш вірну людину») та інші тропи. Можна виявити такі особливості народних прислів’їв: узагальнення народного досвіду; повчальність; стислість і ємність висловленої думки; влучність і поетичність; використання слів у прямому й переносному значеннях; малий обсяг. У своїй сумі прислів'я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. Різкої межі між прислів'ями та приказками не існує, а основна відмінність полягає насамперед у тому, що прислів'я є більш розгорнутими, ніж приказки. Прислів’я, як правило, короткі, будова їх відзначається симетричністю, поділом на частини, що римуються між собою; рими в них багаті й іноді несподівані. Завдяки глибокому змісту й художній довершеності народні прислів’я та приказки завжди привертали пильну увагу письменників. Вони їх збирали й використовували у своїх творах. Іноді прислів’я та приказки виносяться в назву твору (роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», драма М. Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», оповідання Г. Квітки-Основ’яненка «Добре роби, добре й буде»).
Висновки
Виникають прислів’я постійно, але поширюються в народі й передаються від покоління до покоління лише найзмістовніші й найвлучніші з них. Справжні народні прислів’я поєднують у собі глибокий зміст з дуже простою, але образною формою, їх легко запам’ятовувати й виголошувати. ("У лиху годину узнаєш вірну людину", "Згода будує, а незгода руйнує"...)
Корисні ресурси
podskazok.net/...i-t.../ukrayinski-narodni-prisliv-ya-ta-prikazki.html
traditions.org.ua/usna.../pryslivia-ta-prykaz...
