Вікі-стаття: «Звичаї та традиції українського народу. Святкування Різдвяних свят»

Назва проекту

"Звичаї та традиції українського народу.Різдвяні свята"

Автори проекту

Учні 6 класу

Тема дослідження

Визначити в оповіданні Степана Васильченка звичаї та традиції українського народу під час святкування Різдвяних свят.

Проблема дослідження

Змалювання життя, звичаїв та традицій українських селян під час святкування Різдвяних свят.

Гіпотеза дослідження

Чи дійсно трапляються справжні дива під час святкування Різдвяних свят?

Мета дослідження

Спростувати або підтвердити гіпотезу:"Чи дійсно трапляються справжні дива під час святкування Різдвяних свят?"

Результати дослідження

Різдво Христове припадає в нашому календарі на 7 січня, а його вечеря, Святий Вечір, на 6січня. Свято Народження Ісуса Христа злилося з перед християнським святом Коляди, чи то Корочуна, яким наші предки обходили найкоротший день у році та початок відродження сили сонця. Тим самим це був і початок нового року. Різдво сповнене символікою духових вартостей. Роздача дітям дарунків залишена святому Миколаєві. На Різдво обмінюються хіба святою вечерею, або обдаровують ласощами колядників. Різдво повинно захоплювати нас духовими вартостями — виявами любові, пошани до ближніх. Це ж свято милосердя. Пастушки принесли дари Божому Дитяті, і ми повинні заохочувати наших дітей, щоб відмовляли собі до Різдва в дечому та допомагали, ради свята, бідним українським дітям. Коли говоримо про Різдво, важко відділити від нього ялинку. Хоч це звичай не український, а скандинавський, в Україні вона знана від багатьох поколінь, і її не можна й не треба уникати в побуті. Можна, одначе,її належно використати: щоб діти щось власноручно майстрували на ялинку,щоб прикрасили її в українському стилі, чи знов же, щоб дарували ялинку комусь, хто її не мавби цього року. Різдво, чи християнське, чи ще перед християнське, це час побажань. Їх складали особисто рідним і сусідам. Навечеря Різдва, Святий Вечір, це властиво найважливіша частина святкування. Кожна подробиця його має своє велике значення. Найважливіший сніп пшениці, "дідух" або "рай" із застромленою дерев'яною ложкою за перевеслом. Він, ще з поганських часів, представляє душі предків, які приходять на Різдво в гості. Бо однаково, Коляда чи Різдво, це свято родини, коли за спільним столом засідають живі разом з померлими. Дідуха вносить святочно в хату господар перед вечерею, бажає родині веселих Свят та ставить його на почесному місці, на покутті під святими образами. До святвечірніх традицій належить теж сіно під скатертю на столі, бо ж Христос спочив на сіні, на рогах по зубчикові часнику "протии злих сил", а під столом, розкидані на соломі горіхи й ласощі для дітей. На столі залишене додаткове накриття і засвічена свічка. Це в пам'ять померлих. До Святої Вечері є звичай сідати, коли на небі покажеться перша зірка, як колись показалася над вифлеємським вертепом. На святвечірньому столі, крім свічки, обов'язковий калач. Це білий дріжджовий хліб, обведений плетінкою з тіста, з додатковою булочкою на верху, "душею", що призначена для предків. Святу Вечерю повинна започаткувати молитва, відчитання тропаря на Різдво Христове, від співання коляди "Бог Предвічний" та від читання розділу з Євангелії про Різдво. Далі всі діляться просфорою, білим хлібом помащеним медом. Кожний з'їдає кусень просфори та бажає всім щасливих свят і всього добра. Далі споживають дванадцять страв, на честь дванадцяти апостолів. Страви безм'ясні, бо кожне велике свято повинен попереджати піст, а давніше були й без набілу, на рослинних товщах. Вибір цих страв різний у різних околицях України. Але всюди є обов'язкова кутя — варена пшениця з Кланом та медом, часом з горіхами та іншими додатками. Це страва поминок по померлих (коливо) і її включають у Святу Вечерю на знак злуки всіх членів роду: живих і померлих. Далі до обов'язкових страв належить борщ із "вушками" (маленькими варениками, начиненими грибами); а далі в довільному виборі різні роди вареників, пирогів, голубців, риба, приготовлена на різний спосіб, гриби, квасоля, горох, біб, різні каші, пампушки та інше печиво, врешті узвар — сушеня — варені сушені овочі. Свят-вечірні страви мають зображувати дари землі, води й повітря, що за них дякуємо Богові у Святій Вечері. Є теж звичай залишати в ніч під Різдво засвічену свічку на столі, три ложки куті та шматок просфори на столі. Це за старим народним звичаєм, для своїх покійних родичів, коли вони завітають ніччю до своєї хати. Та всі ці зовнішні ознаки ще не освятять Різдва. Найважливіше в ньому — це настрій. Його можуть створити тільки люди, в цьому випадку старші. Цеї їх справа показати молодшим, як відноситися з належною пошаною до всіх звичаїв та обрядів свята. Вони мають відвести розмову за святвечірнім столом від буденних тем — до пояснення різдвяних звичаїв та їх значення, до спогадів про колишні, може історичної ваги Різдвяні Свята, про людей, що за них горить на столі свічка. Дуже добре й доцільно в більших родинах підготовити дітей до якоїсь вертепної сценки чи виголошення різдвяних віршів. Різдво — час співання коляд. Їх співають і в церкві, і в хаті повинні співати. Та найважливіше —це ходження з колядами від хати до хати. Ходять діти, молодь, а то й дорослі, з рамени церкви. Крім колядок —вістки про народження Ісуса, приносять колядники господарям теж і святочні бажання, "віншування". Вони дуже цікаві та старовинні, і їх виголошують кожному членові родини зокрема. Колядники величають Різдво Христове, приносять доброзичливість людям та пошану до давніх традицій, скріплюють почуття єдності нашої християнської та народної спільноти; а щойно тоді дістають належну за все добро винагороду, нема Різдва без духової обнови й скріплення віри в Новонародженого. Як молитви при Святій Вечері, так і участь у Святій Літургії кожного святкового дня — це основа всіх різдвяних святкувань. 1. Куницька М. Я.: Історія українського мистецтва. Вишивання. Академія Наук УРСР, Київ 1969, том 4, книга перша, ст. 277. 2. Манучарова Н. Д.: "Декоративні вишивки" й ілюстрації, ст. 116-123, Українське народне мистецтво, Академія Наук УРСР, Київ 1960. Любов-Абрамюк Волинець: "Наше Життя" 1976 (березень, квітень, травень) "Українські народні декоративні рушники у мистецтві та обрядах". 3. Митрополит Іларіон: "Дохристиянські вірування українського народу: символіка весілля", вид. Інститут Дослідів Волині, Вінніпег 1965. 4. Січинський В.: "Народне мистецтво Закарпаття", Торонто 1957. Симоненко І.: "Народня вишивка Закарпаття". Матеріяли з етнографії та художнього промислу, Київ 1957. 5. Чугай Р. В.: "Народне декоративне мистецтво Яворівщини", вид. "Наукова Думка", Київ 1979.

Дійсно ми підтвердили гіпотезу, що під час Різдвяних свят можуть траплятися справжні дива. В зимовому лісі не загинули діти,

Висновки

Проект, в якому ми взяли участь, не тільки поглибив, узагальнив, поширив наші знання з творчості С.Васильченка, а й приніс нам море позитивних вражень, емоцій. Всім бажаємо стати учасниками подібного проекту.