Відмінності між версіями «2.2 Загальна середня освіта - частина 10»

Поточна версія на 13:24, 8 листопада 2009

Вектор дев’ятнадцятий: від роботи з "резервом" до підготовки нової генерації керівників шкіл

Так є(у чому суть проблеми)

Сьогодні поняття ефективного керування шкільним процесом безпосередньо асоціюється з особистістю директора школи та його діяльністю в усіх сферах суспільного життя. Стиль керівництва директора, його манера спілкування, суспільна поведінка, здатність запроваджувати позитивні зміни відображаються в атмосфері учнівського та вчительського колективів, культурі організації навчально-виховного процесу та загальній культурі школи. Чи є достатнім в сучасних умовах рівень професіоналізму та лідерських якостей керівників навчальних закладів? Питання занадто пряме, щоб не образити тих директорів, котрі мають хист до керівництва школою і їх зовнішні наміри – це стратегія розвитку школи. Однак проблема керівництва школою полягає в підготовці нової генерації керівників навчальних закладів, для котрих це повинно бути професією.

Яким чином зараз відбувається підготовка і призначення директорів шкіл? В кожному управлінні (відділі) освіти є так званий “кадровий резерв ”, в який записують кандидатів на посади директора та заступників. Для них періодично читають лекції, доводять певні новини з галузі, і так триває роками. Користі від такого навчання майбутніх директорів небагато. Окрім того, підбір кадрів на посади заступників директорів, а потім зарахування їх в “резерв ” на посаду директора в більшості випадків не носить об’єктивного характеру.

Цілком зрозуміло, що не кожен хороший вчитель може бути хорошим заступником директора, і не кожний хороший заступник директора може бути хорошим директором. Для кожної з цих категорій педагогів необхідні певні професійні якості, які, як правило, проявляються після призначення на посаду. І тоді стає зрозумілим, що дані кандидати не задовольняють вимог, які ставляться до керівників школи. Ось так школа починає жити під керівництвом звичайних “кадрів ”, буденно виконуючи певні завдання, звітуючи про певні результати. Такий навчальний заклад не стає щасливим освітнім середовищем. Діти, батьки, вчителі не бачать в директорові лідера колективу, очікування, що покладаються на керівника, розчиняються в стандартних діях, адмініструванні завдяки “штампу і печатці ”. Відсутність здатності директорів запроваджувати зміни в шкільне життя, невміння створювати щодня “нову школу ”, відокремленість адміністрації шкіл від учнівського самоврядування, віддаленість батьків від навчально-виховного процесу, відсутність подиху експерименту в навчанні – це найбільш разючі ознаки роботи в школах, де на місці директора – “не директор ”.

Чому так(у чому полягають причини існування цієї проблеми)

1. Помилка в роботі з “кадровим резервом ” і наступне невміння директорів взяти на себе керівну роль, щоб змінити організаційну культуру шкіл, перетворює їх на звичайних адміністраторів, котрі не встигають за розробкою різноманітних проектів, інноваційними методами в навчальному процесі, заснуванням гарних традицій в школі. А недостатність фінансування освітньої галузі наносить “важкі рани ” матеріально-технічному стану закладів освіти, і відповідно піднімає перед директором ряд проблем, в яких він постає радше господарником, аніж лідером в освіті. Однак і в таких умовах проростають достойні керівники, котрі вміють оперативно зреагувати, адекватно повестись, коли академічні правила не діють.

2. Призначення директорів в багатьох випадках відбувається не через наявність у кандидатів лідерських якостей і педагогічної майстерності, а через приналежність до певних партій, організацій і т.п. Рідко таке призначення обґрунтоване і дасть керівника високого ґатунку.

3. Причиною певної “засидженості ” директорів без позитивних змін в освітньому процесі є відсутність механізму їх ротації через 6-7 років роботи в одній школі (за виключенням директорів-творців авторських шкіл).

4. Ротацію директорів з користю для освітньої справи можна буде проводити після організації спеціальної підготовки вже нової генерації керівників шкіл.

Так має бути(які є варіанти вирішення проблеми)

Керівництво закладом має бути професією. Відповідно директорів шкіл потрібно готувати у вищих педагогічних закладах або на факультеті керівників навчальних закладів при інституті підвищення кваліфікації вчителів чи інституті післядипломної педагогічної освіти. Вступати до таких закладів повинні педагоги зі стажем роботи не менше 5 років. Навчання може бути як за бюджетні кошти, так і за кошти осіб, котрі навчаються. Навчання заочне, дворічне, з тижневими практиками щосеместру під керівництвом директорів кращих шкіл міста чи району з наступним поданням характеристики кандидата на посаду керівника школи. Кандидати на навчання в “директорській майстерні ” повинні обов’язково мати направлення від спільної комісії управління освіти та громадської ради з питань освіти. Це направлення буде свідоцтвом наявності лідерського хисту в освітянській справі. Відбір кандидатів – обмежений (в залежності від потреб регіону). Такі випускники “школи керівників ” будуть конкурентоздатні в галузі керівництва навчальними закладами. Коли вони займуть 30 відсотків директорських посад, між ними можна здійснювати ротацію після 6-7 років роботи в одній школі. Таким чином вони матимуть велику мотивацію виправдовувати очікування, покладені на них колективом.

Давайте зробимо так! (що конкретно пропоную)

Нове покоління керівників закладів має бути належно підготовлене до реалій, що чекають їх на місці праці. Вони повинні володіти сучасними теоріями, якими потрібно керуватись у своїй практичній діяльності. “Якщо керування освітою повинне залишитись професією у повному розумінні цього слова, то фахівці у цій галузі мусять володіти теоретичною базою, технічними навичками та здатністю здійснювати аналіз і самоаналіз – процес, коли знання, навички й досвід інтегруються ” (Теодор Ковальський. Львів, 2003 р.). Отож, шлях навчання і становлення нової генерації керівників загальноосвітніх навчальних закладів наступний:

1. Визначення необхідного кількісного складу слухачів “школи керівників ” (можна враховувати “резерв ” заступників директора);
2. Відкриття при інститутах підвищення кваліфікації вчителів відділення керівників навчальних закладів. Розробка програми навчання;
3. Відбір кандидатів для навчання у “школах керівників ” за рекомендацією комісії управління освіти та громадської ради з питань освіти і вступним тестуванням в інституті. При отриманні рекомендації кандидат на навчання повинен знати про стратегічне бачення розвитку шкіл, орієнтуватись на прогресивний стиль керівництва та мати чітку картину формування культури школи, окрім того: обов’язкове знання іноземної мови та гра на музичному інструменті або висока майстерність у певному виді спорту. Такий аспект компетенції майбутнього керівника слугуватиме бонусом в утвердженні статусу професіонала;
4. Визначення керівників практики в системі навчання, використання в якості консультантів колишніх керівників навчальних закладів, котрі знаходяться на пенсії;
5. Громадські слухання освітянських проектів випускників “школи керівників ”;
6. Після завершення навчання випускники “школи керівників ” призначатимуться директорами навчальних закладів (або для початку – заступниками);
7. Проходження атестації через п’ять років роботи на керівній посаді, яка окрім обов’язкових атрибутів атестації, затверджених Міністерством освіти і науки України, включатиме атестацію, що здійснюють учні школи (8-11-ті класи) за наступними пунктами (анкета складена за допомогою учнів шкіл м. Тернополя).

Директор нашої школи:

1. Веселий, життєрадісний, впевнений у собі.

2. Комунікабельний, часто з нами спілкується, ніколи не принижує і не ображає.

3. Двері його кабінету завжди нам відчинені.

4. Підтримує наші ідеї про цікаві заходи в школі і класі.

5. Не палить сам і сприяє викоріненню паління з суспільного життя.

6. Виступає перед нами на щотижневих шкільних лінійках.

7. Нагороджує різноманітними грамотами, подяками, призами за наші перемоги в змаганнях, олімпіадах, конкурсах.

8. Підтримує і сприяє організації в школі навчально-пізнавальних програм, проектів, позакласних заходів.

9. Пропагує здоровий спосіб життя.

10. Займається спортивними іграми з школярами, вчителями, батьками.

11. Присутній на спортивних змаганнях, в яких ми беремо участь.

12. Уважний до кожного, часто допомагає вирішити наші особисті проблеми, проблеми в класі.

13. Турбується про те, щоб наша школа була чистою та гарною, щоб нам було у ній затишно.

14. Приходить до нас на уроки, заохочує до успішного навчання.

15. Завжди охайно одягнений.

16. Зустрічає нас зранку перед початком уроків.

Оцінка результатів: при середньому балі

• 14-16 – загальна підтримка і любов вихованців;
• 12-13 – схвалення роботи директора, підтримка його намірів;
• 10-11 – задовільне керівництво школою;
• 9-10 – директору необхідно переглянути методи та форми роботи з колективом, краще розвинути концептуальні навички;

менше 8 – невідповідність займаній посаді.

Нове покоління таких директорів шкіл буде готове до переходу через 6-7 років в інші навчальні заклади, стверджуючи своєю працею зміни в освіті на краще.

Олександр Остапчук, начальник управління освіти Тернопільської міської ради

Вектор двадцятий: від регіональних освітніх програм до європейської інтеграції у сфері освіти

Так є(у чому суть проблеми)

На початку третього тисячоліття світ перетворився в глобальну освітню систему, в якій практично не залишилося можливості для здійснення стихійних відносин між державами. Виник глобально функціонуючий світовий освітній механізм, складовими якого стали окремі національні системи освіти. Аналізуючи сучасні тенденції світового розвитку, інтернаціоналізацію національних систем освіти, перетворення світового освітнього механізму в єдину глобальну систему, для України виникає гостра необхідність процесу активної інтеграції до сучасної системи зв’язків для успішного подальшого розвитку.

Чому так(у чому полягають причини існування цієї проблеми)

Майбутнє суспільство виростає з існуючої зараз системи освіти, яка перебуває в стадії реформування, примиряючи то російську, то американську, то європейську філософію освіти. Нам, безумовно, потрібно орієнтуватися на кращі світові зразки, але при цьому ми маємо вийти на свою традицію, звернутися до своїх коренів, своїх джерел. Одним із найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації післядипломної системи освіти є забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог і з урахуванням державних традицій.

Так має бути(які є варіанти вирішення проблеми)

Донецький регіон разом з іншими областями України вносить свій вклад в реалізацію національної стратегії інтеграції України до Європейського Союзу. Активна діяльність Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на регіональному рівні сприяє залученню освіти Донеччини до транскордонної та міжрегіональної співпраці з країнами-членами Євросоюзу, розбудові інфраструктурних мереж, популяризації освітніх традицій, євроінтеграційних ідей. Регіональна програма «Впровадження компетентнісн-орієнтованого підходу у навчально-виховний процес» Орієнтація навчальних програм на компетентнісний підхід та створення ефективних механізмів його запровадження – один із основних шляхів оновлення змісту освіти та навчальних технологій, які дають можливість узгодження їх із сучасними потребами суспільства, інтеграції до європейського та світового освітніх просторів.

У багатьох європейських країнах сьогодні переглянуто та внесено зміни до навча¬льних програм, що спрямовані на створення підґрунтя для того, щоб основні результати навчання базувались на досягненні учнями необхідних компетентностей. Більшість науковців говорять про необхідність визначити, відібрати та ґрунтовно ідентифікувати обмежений набір компетентностей, які є найважливішими, інтегрованими, ключовими.

Регіональні програми «Дистанційна освіта» і «Створення єдиного інформаційно-освітнього простору». Використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі є негайна потреба часу. У Донецькій області проведена певна робота щодо формування інформаційно-освітнього простору: комп’ютеризація шкіл, підключення навчальних закладів до глобальної мережі, створення освітніх WEB сайтів, формування електронної бібліотеки, проведення спеціальних форумів, чатів, електронних конференцій, присвячених проблемам педагогіки, управлінню освіти, моніторингу освітніх процесів тощо.

На формування і ефективне використання інформаційно-освітнього простору значно впливає рівень інформаційної культури учасників освітнього процесу. Особлива увага приділялася навчанню керівних та педагогічних кадрів з проблем використання інформаційних технологій в управлінській діяльності та навчально-виховному процесі. З цією метою інститут співпрацює з компанією Майкрософт Україна, корпорацією «Квазар-Мікро», науково-видавничим підприємствами тощо. Розроблено та проводилися проблемно-тематичні курси «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті», «Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в управлінську діяльність керівника», «Інформаційна культура керівника». Вони мають закласти основи інформаційного світогляду, озброїти керівника і педагога методологією і методикою роботи з інформацією, викласти йому ази філософії інформаційного суспільства, допомогти органічно влитися у культуру цього суспільства.

Реалізується програма «Intel/ Навчання для майбутнього» в закладах освіти області.

Cтворено електронну бібліотеку. Вона надає допомогу освітньому процесу в самостійному вивченні матеріалу, використанні електронних текстів, олімпіадних робіт, дисків, матеріалів з галузі міжпредметних зв'язків, у складанні анотацій на наявні документи, у випуску тематичних збірок тощо.

Регіональна програма «впровадження профільного навчання на 2007-2010 рр.». Для педагогічних працівників всіх рівнів інститутом виконано огляд зарубіжних інформаційних джерел, присвячених профільному навчанню.

У системі післядипломної освіти проводяться лекції, практичні заняття, семінари, майстер класи щодо опанування європейських технологій допрофільного і профільного навчання. Використання світового досвіду профілізації дозволить обрати оптимальні стратегії розвитку профільної старшої школи на Україні.

Регіональна програма «Робота з обдарованою молоддю на 2008-211 роки».

За проектами «Россия - учителям» і «Россия - детям» організовано проходження курсів підвищення кваліфікації учителів російської мови і літератури при Академії підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у Москві, участь у конкурсі учителів-філологів країн СНД і Балтії «Лучший учитель русской словесности», подорож учнів-переможців обласного етапу Всеукраїнської олімпіади з російської мови і літератури «Золоте кільце Росії», обмін навчально-методичною літературою, періодичними виданнями. Ще за дев’ятьма міжнародними проектами співробітники інституту проходять тренінги, одержують методичну літературу і навчають за світовими технологіями слухачів інституту, зокрема щодо розвитку обдарованості особистості.

Регіональна програма «Розвиток та функціонування української мови в Донецькій області».

Результативно проходять проблемні курси підвищення кваліфікації «Інтеграція в системі роботи вчителя-словесника», «Навчання англомовному спілкуванню учнів молодших класів», «Методика і технологія проведення сучасного уроку іноземної мови» тощо. Педагогами вивчається зарубіжний досвід, моделюються авторські технології. Кожен рік методисти інституту керують підготовкою учнів до іспитів на мовний диплом.

Моніторинг якості освіти у контексті незалежного оцінювання.

Одним із освітніх індикаторів ЄС є моніторинг якості освіти. В області створено моніторингову модель, що адекватно відображає реальну картину, впливає на освітні процеси за рахунок ефективних управлінських рішень. В основу моделі покладено синергетичний підхід, стрижневою основою якого є теорія змін та теорія самоорганізації. Моніторингове відстеження якості освіти в регіоні розглядається як науково-практичне дослідження, як інструментарій управлінського впливу.

Обласна програма «Залучення практичних працівників освіти до експериментальної, науково-дослідної діяльності».

Обласний банк педагогічних інновацій містить більш 100 проектів. Нововведення опрацьовуються на 27 експериментальних майданчиках, у чотирьох школах-лабораторіях і 57 центрах експериментальної педагогічної роботи. 27 співробітників інституту проводять дисертаційні дослідження. Організована робота 47 обласних творчих груп.

Індикатором включеності Донецького облІППО в світовий науково-освітній простір є участь слухачів і викладачів в наукових і методичних конференціях, симпозіумах і семінарах, що проводяться за кордоном.

Давайте зробимо так! (що конкретно пропоную)

Стрижневі напрямки Євроінтеграціїї (модель Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти):

• Вивчення використовуваної у європейських країнах термінології у сфері якості, контролю, оцінки й акредитації якості, вимог до результатів освіти, визначення рівнів, дескриптів кваліфікації, тобто понятійного поля з погляду орієнтації на якість освіти.
• Аналіз систем оцінки, контролю, акредитації якості у європейських країнах.
• Формування єдиного інформаційного освітнього простору з подальшою інтеграцією у світовий.
• Здійснення програмно-цільового розвитку дистанційної освіти.
• Системне використання всіх Інтернет служби, зокрема форуми, селектор, чати, е-конференції тощо.
• Формування інформаційної культури учасників освітнього процесу.
• Функціонування обласної електронної бібліотеки.
• Впровадження у післядипломну освіту кредитно-модульної системи.
• Моніторингові дослідження за європейськими технологіями.
• Поширення академічної мобільності співробітників інституту і педагогів області.
• Співпраця з міжнародними фундаціями.
• Учать у міжнародних проектах.
• Проведення навчальних модулів, семінарів і тренінгів за європейськими технологіями.
• Проведення відповідних наукових досліджень.
• Розробка і видання науково-методичних посібників з питань європейської інтеграції.

Олексій Чернишов, ректор Донецького інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук.

Повернутися до змісту