Відмінності між версіями «Формування модерної української нації»

Версія за 21:39, 8 листопада 2013

Карти:

Українські землі наприкінці XVIII ст.

Українські землі у складі Австрійської та Російської імперій на початку XIХ ст.

Населення українських земель на початку XIХ ст.

Формування української нації

Аграрно-ремісницька цивілізація – основа виробництва сільське господарство, натуральне господарство, ручна праця, традиційність.

Індустріальне суспільство – основа економіки машинне виробництво, переважання міського населення, прогрес, зміна світогляду суспільства.

Модернізація (фр. сучасний), розвиток промисловості, результатом стало виникнення індустріального суспільства та поява модерних націй.

Модерну епоху деякі вчені називали «епохою націоналізму», оскільки домодерні цивілізації не знали організації людських спільнот за національним принципом.

Модерна епоха:

урбанізація (лат. міський) – зосередження населення та економічного життя у великих містах. міграції (лат. переселення) – переміщення мас людей, пов’язані зі зміною постійного місця проживання.

Становлення індустріального суспільства → збільшення попиту на продукти харчування → сільськогосподарська революція (↑ машин, ↓ селян) →Ринок робочої сили.

Нові верстви: буржуазія, чиновники, інтелігенція, наймані робітники (пролетаріат).

Ідейно-політичні течії

лібералізм – об’єднував прихильників парламентського устрою, свободи підприємництва, громадянських і політичних прав та свобод особи. На перше місце висувалися потреби окремої людини, які вважалися важливішими, ніж інтереси колективу;

консерватизм – відображав політичні погляди тих, хто виступав за збереження традиційних вартостей і підвалин суспільного життя, а необхідність здійснення докорінних змін у житті суспільства категорично заперечував, схиляючись до поступових перетворень;

радикалізм – об’єднував прихильників проведення рішучих змін у суспільстві, радикальних заходів і крайніх поглядів. Здійснити це вони вимагали негайно.

націоналізм був течією, прихильники якої вважали націю однією з найбільших вартостей, вважали, що вона повинна бути вільною і жити власним політичним життям, маючи автономію чи незалежну державу. Право на це, на їх думку, було одним із невід’ємних, природних прав людини.

Романтизм: виник у Німеччині Йоганн-Готліб Фіхте (1762–1814), Йоганн-Готфрід Гердер (1744–1803) особливу увагу звертав на слов’янські народи.

Поляки – «За нашу і вашусвободу!» (Тадеуш Костюшко 1794 р.).

Національне відродження

Еліта – провідна верства.

У 1847 р. у П’ємонті виходив журнал «Відродження» - термін «національне відродження».