Учнівська вікі-стаття "Розвиток байкарського жанру в світовій літературі"
Зміст
Назва проекту
Байка у світовій літературі
Автори проекту
Смірнова Вікторія, Ковальчук Євген, Миронов Ігор, Сабурова Ганна/
Тема дослідження
"Розвиток байкарського жанру в літературі античності".
Проблема дослідження
Проблемою нашого дослідження є розвиток байкарського жанру в літературі античності. Для реалізації цієї проблеми ми ставимо такі завдання: - дослідити розвиток байкарського жанру в доезопівський період; - дослідити особливості розвитку байки в грецькій літературі; - дослідити розвиток байки як літературного жанру, її характерні ознаки, особливості художньої будови, повчальний зміст; - дослідити розвиток байкарського жанру в римській літературі.
Гіпотеза дослідження
Гіпотезою нашого дослідження є та, що байка існувала в доезопівський період як невеличка розповідь, що відносилася до усної народної творчості, відтак існувала лише в усній формі, розповідала про якусь подію, не містила моралі, а лише мала повчальний зміст. Також припущенням є й те, що байка, як літературний жанр починає розвиватися в VI столітті до нашої ери та що її засновником є Езоп, який започаткував розвиток байки як літературного жанру в світовій літературі.
Мета дослідження
Прослідкувати розвиток байки в доезопівський та класичний періоди античності, виявити особливості байки періоду докласичної доби, розкрити особливості байок Езопа, розкрити особливості мови байкаря та значення поняття "езопова мова", показати вплив байок на творчість інших авторів, розкритти особливості байок Федра та Бабрія, показати спільне та відмінне у творчості грецького та римського байкарів, показати зв’язок їхньої творчості з творчістю Езопа, застосовуючи елементи компаративного аналізу.
Результати дослідження
Висновки
Досліджуючи розвиток байкарського жанру античності, можемо зазначити, що байка існувала в докласичний період античності. Вона існувала як жанр усної народної творчості, що передавалася із уст в уста. байка цього періоду не містила повчання, а розповідала про життя людей - багатих і бідних, чоловіків і жінок, показувала стосунки між батьками та дітьми. до того ж така байка не містила повчання - морального змісту. Люди переказували їх як цікаві історії із власного життя. За часів Езопа байка набуває іншого значення та характеру. Вона, на відміну від байки доезопівського періоду, складається із двох частин: основної та заключної. байки Езопа розповідають не просто про подію із життя. В образі звірів в алегоричній формі Езоп зображує людей, їхні риси позитивні риси та вади. Однак езопівська байка не містить моралі чи висновків. Їх має зробити сама людина. Аналізуючи баки Федра та Бабрія, ми дійшли висновків, що байкарі надають байці віршованої форми. У цих байках міститься мораль. Зважаючи на все, ми можемо зазначити, що Езоп започаткував байку як літературний жанр, а Федр і Бабрій надали їй характеру літературної.
