СЕРЕДНЬОВІЧН?Й СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОП?
Менталітет народів залежав від ландшафту. Найбільшим міграційним рухом було Велике переселення народів. Причини зменшення кількості людей: «Чорна смерть» найбільша епідемія чуми 1347-1350 рр. Війни. Голодомори. Все це призводило до міграцій та внутрішньої колонізації нових земель. Соціальна структура суспільства «феодальна драбина»: Феодали (власники землі): Король – власник усієї землі в державі, васал бога та папи, сеньйор всіх сеньйорів. Васалітет – великі феодали (сеньйори) наділяли землею більш дрібних (васалів «мала дитина»). «Васал мого васала - не мій васал». Це призводило до феодальної роздробленості. Станове суспільство: Духівництво («Біле» - священики та «чорне» - монахи»). Феодали надавали священикам титул (земельний наділ), великі феодали призначали абатів. Рицарство займалися війнами, у мирний час турніри. Мали герби, кодекс честі. Пізніше перетворилися на дворян, які отримали землю у спадкове володіння. Селянство залежні селяни кріпаки в натуральному господарстві. Поступово відпускали селян за грошову винагороду. Платили податки: ренту (частину доходів), чинш (плата за користування землею), повинність (примусові обов’язки на користь феодала чи держави). Існувала сільська громада. Міські жителі (бюргери (нім.), буржуа (фр.), пополани (італ.) – ремісники, купці, сфера обслуговування). Феодали: Монархи (королі), герцоги (очолювали області), графи (невеликі округи), маркграфи (прикордонні області). Їхні володіння були державами в державі, це призвело до феодальної роздробленості. Феодальна роздробленість заважала розвитку господарства селян та городян, тому вони були прихильниками сильної монархії. Для протистояння феодалам король створював армію та чиновників, для цього збільшував податки. Щоб не визвати бунт селян король використовував підтримку станів: дворян, духівництва, купецтва, створював дорадчи органи(в Англії – парламент, у Франції – генеральні штати, в Іспанії – кортеси, в Німеччині – рейхстаг, у Польщі, Угорщині, Чехії – сейм, у Росії – дума), це станова монархія. Законодавство Європи ґрунтувалося на римському праві та германськими законами – «правдами» (найбільша «Салічна правда» франків записана у 6 ст.), королі видавали капітуляції. У 12 ст. сердновічне законодавство було зведено у дві великі збірки – «Звід цивільного права» та «Звід церковного права». Церква також втручалася в судові справи. В складних справах використовували «Божий суд» та ордалії випробування окропом,вогнем, чи розжареним залізом. Середньовічні міста. Ратуша – місце де збиралася міська рада. Міста були васалами феодалів на землях яких вони будувалися. 10-12 ст виникає комунальний рух за самоврядування. Городяни викупали привілеї та записували це до міських хартій. Комуни обирали магістрат, мали свій суд, фінанси. Хто прожив у місті «рік і один день» ставав вільним. Деякі міста мали часткове самоврядування (право обирати магістрат) – Париж, Лондон та ін. в 13 ст. в Німеччині виникає магдебурзьке право (право обирати суд та адміністрацію), поширилося на всю Європу та Україну. Ремісники об’єднувалися в цехи, для захисту своїх прав від сеньйорів та конкурентів з інших міст. Портачів (які не належали до цеху) виганяли з міста. Цехи мали статут, старшину цеху, який слідкував за кількістю виробленого, якістю, сировиною тощо. Це гальмувало виробництво. Найвпливовішою частиною міста був – патріціат. Вони боролися с цехами за владу в містах. Для успішної торгівлі також потрібні були об’єднання. В 13-14 ст. наймогутніше з них було Ганза – майже 80 міст Німеччини, Прибалтики. У Європі переважала транзитна торгівля, в районі Середземного, Балтійського й Північного морів. В середньовічній роздробленій Європі існувало багато перешкод для торгівлі: численні мита, відверті розбої, «що з воза впало, то пропало»; існування багатьох грошових одиниць, існувала професія міняйл, лихварів, пізніше виникли банківські контори перша в Ломбардії (походить ломбард). Городяни поділялися на бюргерів (які мали садибу та могли обиратися та обирали) та небюргерів всі інші. Бюргери поділялися на патриціїв та цехових майстрів. Патриції прагнули бути схожими на рицарів. Найнижча верства це були жебраки. Господарське життя Сільське господарство. Винайдення хомута та збруї покращило продуктивність сільського господарства та торгівлі. Ремісники тримали свою майстерність в таємниці. З 9 ст. винайдено ткацький верстат, в наступному столітті водяне колесо у виробництві сукна, паперу, збагачуванні руди, використовували вітряні млини, у 14-15 ст. з’явився годинник, також винайдено лінзи, папір, книгодрукування, вогнепальну зброю, компас. Будинки будували анфіладою – суміжні приміщення, двері розташовані на одній лінії. Феодали будували замки, які ратували від нападників, селян та короля. Шляхи були поганими, але виникають перші правило дорожнього руху. Найбільша кількість винаходів стосувалося зброї. У7-8 ст. з’явилися довгий меч, кольчуга, удосконалено щит, кинджал, бойову сокиру. До появи вогнепальної зброї найстрашнішою зброєю були лук та арбалет. У 14-15 ст. винайшли вогнепальну зброю, рицарське знаряддя стало непотрібним. Одяг відображував соціальний стан. 1100 р з’явився спирт. Виникнення християнства Причина: криза римського суспільства культури, віри. Іудея – римська провінція, ненавиділи римлян, вірили, що Бог Ягве звільнить їх. Мандрівні проповідники провіщали пришестя Месії – Бога-визволителя. З Палестини християнство прийшло до Римської імперії. Християнська мораль приваблювала все більше людей. Римські імператори для подолання кризи повернулися до своїх богів, та переслідували християн (Діоклетіан). Християни створили свою організацію – церкву(«громада»). На чолі стояв єпископ, великої громади – патріарх («Батько»). У 313 р Костянтин визнав християнство. У 325 р. на Нікейському (Вселенському) соборі затверджено «Символ віри» Римського патріарха почали називати папою римським У 4 ст. Ієронім переклав Біблію латинською мовою. Єпископ Ульфіла переклав на мову готів, якою розмовляли германці. Християни відкидаючи язичницьку релігію, знищували багато пам’яток архітектури, творів мистецтва, папірусів з творами античних поетів, філософів, учених. У 394 р. було заборонено Олімпійські ігри. Католицька церква в V-ХІІІ ст. Церковна ієрархія Західна Римська імперіяСхідна Римська імперія Папа Патріарх (виборні посади) Вищі ранги духівництва (призначалися папою або патріархом) Кардинали, єпископи Єпископи Нижчі ранги (призначалися єпископами) Аврелій Августин – єпископ 4-5 ст., написав «Сповідь» - церква посередник між людьми та Богом. Християнізація Європи: франки Хлодвіг 498 р., інші з 5 по 7-8 ст., останні 12-14 ст. Сприяло об’єднанню Європи, феодалізації, церква найбільший феодал. Хрестові походи сприяли колонізації європейців та поширення християнства поза межами Європи. 5-6 ст. скориставшись слабкою владою в Італії, посилилася Папська влада. Папа на чолі Римської єпархії(єпископ). Григорій І Великий умовив лангобардів не нападати на Рим, остаточно назвав Рим містом святого Петра, а себе його спадкоємцем. У 756 р. утворилася Папська держава. (При підтримці франкського короля Пипіна Короткого, Карлу Великому Папа надав титул імператора). Після розпаду імперії Карла Великого папство потрапило під владу німецьких імператорів. Вони почали призначати єпископів (інвеститура), що призвело до продажу церковних посад (симонія). 1054 р церква розкололася(схизма) на Західну(католицьку) та Східну(православну).
Хрестові походи (1096-1270 рр.) (Видео 1, 2, 3 серії)
Папа Григорій VІІ («святий чорт») – навів порядок, домовився про розподіл влади з королями.
Мета походів: спрямувати феодальні міжусобні війни проти мусульман, посилити католицьку церкву.
Привід Візантія в кін 11 ст. попросила допомогу проти турків-сельджуків. Папа Урбан ІІ закликав визволити Гроб Господній.
Перший 1096-1099 - селянський похід, розгромлено, рицарський - засновано рицарські держави в Сирії та Палестині
Другий (1147-1149) рогромлений турками,
Третій (1189-1192) очолили нім. Фрідріх І Барбароса, фрн. Філіпп ІІ Август, анг Ричард І Левове Серце пересварилися, поразка.
Четвертий (1202-1204) підбурені веніціанськими купцями пограбували християнську Візантію.
П’ятий-восьмий не мали значного успіху.
Орден – католицькі громади зі статутом Керував орденом великий магістр чи генерал, їх обирало духовенство і затверджував папа.
Найстаріший католицький орден – Бенедиктський. Його заснував святий Бенедикт Нурсійський У 530 році у місті Монте-Касіно (Італія). Монахи цього ордену проводили своє життя в молитвах та у фізичній праці. Їх девиз: ”МОЛИСЬ І ПРАЦЮЙ!” Саме бенедиктинці заклали знамениті виноградники в Бургундії (Франція) та в долині Рейну (Німеччина). Саме вони привчили європейців до споживання фруктів, горіхів, городніх та лікарських рослин.
Бернардинський орден названий на честь відомого церковного натхненника Другого Хрестового походу – Бернарда Клервоського.
Францисканці — римо-католицький орден Жебраків. Був заснований у 1209 році в Італії сином звичайного купця Франциском Асізьким. Вони вели мандрівне життя, завзято боролися проти єретиків. В Іспанії у 1215 році був заснований Домініканський орден. Його символ – собака із запаленим смолоскипом у пащі. Тому домініканців називали “псами господніми”. Орден віддавався боротьбі з єресями (вченнями, що заперечують основні положення церкви).
У період Хрестових походів виникли також духовно –рицарські ордени.
Найвідоміши з них були: орден госпітальєрів – він об’єднуав монахів “госпіталю” – притулку для хворих і убогих. Пізніше їх стали називати мальтійцями (бо пересилилися на острів Мальту).
Орден тамплієрів – перший осідок яких з’вився в Єрусалімі – в місці , де колись стояв храм єврейського царя Соломона. 1312 р Філіпп ІV Красивий знищив з папою Климентом V орден тамплієрів. Орден тевтонців – німецького походження, заснований у 12 ст.
