Відмінності між версіями «Профорієнтаціїне виховання»

Поточна версія на 13:17, 12 лютого 2015

I. Актуальність проблеми

На сучасному етапі розвитку України ситуація на ринку праці поступово стабілізується та відзначається позитивною динамікою. Підвищення економічної активності

населення, сприяння його зайнятості, боротьба з бідністю, посилення соціального захисту від безробіття, створення конкурентних переваг робочої сили шляхом державного

регулювання ринку праці входять в число національних пріоритетів і стратегічних завдань Президента і Уряду України. Необхідними умовами виконання цих завдань є

підвищення професійних якостей робочої сили та формування соціально відповідального ставлення до вибору професії учнівської молоді.

Професійна орієнтація виступає як один із пріоритетних напрямків у формуванні кадрової політики держави та досягненні продуктивної зайнятості населення. За своїм

призначенням професійна орієнтація є складовою загальнонаціональної системи прогнозування розвитку професійного потенціалу країни, важливим економічним резервом.

Проте за даними державної служби зайнятості в Київській області спостерігається збільшення дисбалансу між попитом і пропозицією робочої сили у професійно-

кваліфікаційному і кількісному вимірах. Має місце перенасиченість ринку праці спеціалістами економічного та юридичного напрямів. У той же час існує потреба у

спеціалістах інженерно - технічних напрямів , а також кваліфікованих робітниках, зокрема операторах верстатів з програмним керуванням, токарях, фрезерувальниках,

електромонтерах, електрозварниках, лаборантів з обслуговування комп’ютерної техніки та інші.

Така ситуація на ринку праці обумовлена рядом чинників, серед яких:

1)відсутність єдиної стратегії кадрової політики та профорієнтаційної роботи в області за цілями, змістом, технологією, організацією та визначеним кінцевим результатом;

2)відсутність системи прогнозування потреб у фахівцях різних галузей, співставлення напрямів і перспектив соціально-економічного розвитку області, потреб ринку праці та індивідуальних запитів випускників навчальних закладів;

3)відсутність координації й співпраці всіх соціальних інститутів, навчальних закладів, організацій, установ та окремих учасників профорієнтаційного процесу в межах області, а саме: дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних навчальних закладів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, центрів зайнятості, закладів охорони здоров’я, служб у справах сім’ї та молоді, засобів масової інформації, батьків та інших

4)відсутність наступності, цілеспрямованості та безперервності профорієнтаційної роботи у навчальних закладах;

5)стихійність, неконтрольованість та епізодичність формування професійного самовизначення учнівської молоді;

6)спрямованість профорієнтаційної роботи на вибір профілю навчання у старшій школі;

7) використання застарілих технологій проведення профорієнтаційної роботи;

8)недостатній рівень підготовленості педагогічних працівників до проведення профорієнтації;

9)спрямованість професійної орієнтації учнів у загальноосвітніх навчальних закладах не на потреби економіки, а на ажіотажний попит на певні спеціальності та одержання лише вищої освіти.

Така ситуація призводить до того, що після закінчення навчання у закладі професійної освіти молодим спеціалістам не гарантується працевлаштування і значна частина випускників стають безробітними. Також істотно погіршується ситуація із забезпеченням підприємств та організацій кваліфікованою робочою силою.

Професійна дезорієнтація школярів сприяє формуванню невпевненості у власному професійному майбутньому. У той же час професійно-кваліфікаційний дисбаланс на ринку праці загрожує гальмуванням ринкових перетворень в економіці країни та області.

Зміна пріоритетів, перехід до ринкових відносин, виникнення ринку праці вимагають нової концепції профорієнтації, як невід’ємної ланки системи відтворення трудових ресурсів.

Саме системна, комплексна і цілеспрямована профорієнтаційна робота із залученням роботодавців, навчальних закладів, державної служби зайнятості є найбільш дієвим засобом запобігання молодіжному безробіттю та формування у молоді мотивації до праці, усвідомленого вибору професій, що сприяє адаптації у суспільстві та самореалізації у житті.