Планування уроків літературного читання у форматі реалізації змістової лінії «Літературна пропедевтика»

Під час складання нашого календарного плану з «Літературного читання», ми використовуємо всі змістові лінії Державного стандарту з читання: «Коло читання», «Формування й розвиток навички читання», «Літературознавча пропедевтика», «Досвід читацької діяльності», «Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією», « Розвиток літературно-творчої діяльності учнів на основі прочитаного».

До змісту чинних навчальних програм для учнів початкових класів, з якими ми вже добре знайомі, увійшов новий розділ курсу читання «Літературознавча пропедевтика», зазначений лише в невеликому абзаці, змістом якого є практичне ознайомлення з літературознавчими поняттями та елементами літературознавчого аналізу. Тобто випускник початкової школи має оволодіти певним колом літературознавчих понять (визначених Державним освітнім стандартом), необхідних для повноцінного сприймання літературного твору:

• тема та ідея — про що йдеться, як емоційно-образна думка автора випливає з характеру взаємин, дій (вчинків, переживань персонажів;

• сюжет і композиція — випадок, епізод, система та послідовність подій, їх причиново-наслідкові зв'язки;

• літературний персонаж (характер) — персонаж, герой, вчинок, портрет, мовлення;

• мова художнього твору — насиченість, образність мови, ставлення автора до персонажів та подій; літературний пейзаж; загальний емоційний тон художнього твору;

• автор твору — зв'язок автор — твір; тема, тема — письменники — книжки; передмова та післямова дитячих книжок — про авторів, епізоди з життя письменника, розказані ним самим або його друзями; автобіографії з зібрань творів для дітей.

Ця літературознавча змістова лінія вимагає від учителя, перш за все, знання літератури, як предмету, і не на рівні початкової школи, а на рівні дорослої людини, тим більше професіонала.

Для нас це нове - формувати літературознавчі поняття, необхідних для повноцінного сприймання молодшими школярами літературного твору, а значить, і для підвищення ефективності уроку читання. Тому виникає необхідність з’ясування насамперед термінології, тому ми оновлюємо власний літературознавчий словник термінів, тобто працюємо із словниками, найвідоміші з них «Словник літературознавчих термінів» Василя Лесина та Олександра Пулинця, «Літературознавчий словник-довідник» Романа Гром'яка.

Якщо ми порівняємо зміст лінії «Літературознавча пропедевтика» у програмі 2-го, 3-го, 4-го класів, то простежимо певну закономірність. Літературознавчі поняття ті ж, а державні вимоги змінюються, збільшується сам об’єм цих знань – очевидно так ми і формуємо літературознавчу компетентність.

Літературознавство – дає глибоке, осмислене розуміння тексту. Ми можемо пропонувати учням створювати власні літературні продукти. Що допоможе нам зробити учня головним героєм.

Ще один важливий момент, на який варто звернути увагу, — це взаємодія, взаємозв'язки, взаємозумовленість літературних понять. Наприклад, неможливо грунтовно зрозуміти поняття «жанр», якщо учень ще не розібрався у поняттях «герой», «мова художнього твору», «сюжет» тощо. Наприклад, візьмемо оповідання Віктора Кави «Він живий!». Ми не можемо з учнями розбирати поняття «оповідання» не розуміючи, що у творі є головний герой Слава. Якщо учні не розуміють, що події в творі відбуваються в певній послідовності, тобто не може бути, щоб хлопець, спочатку, врятував їжака, а лише потім побіг його рятувати. Не навчивши дітей поняттям «тема», «основна думка», і головне «сюжет» і «композиція поняття оповідання ми не сформуємо. Хоча у програмі літературознавчу пропедевтику виділено в окрему змістову лінію, відпрацювання зазначених понять здійснюється у процесі всіх видів читацької діяльності.

Як говорять, дослідження Д.Ельконіна, В.Давидова - раннє введення літературознавчих понять не тільки буде доступним розумінню молодшого школяра, не тільки не ввійде у протиріччя з емоційною природою сприймання ним літературного твору, а й поглибить це сприймання. А як поглибити ці знання? Правильно, заохочувати дітей до створення власних продуктів.

Отже, із вищезазначеного випливає висновок, що головним завданням учителя при плануванні літературознавчої роботи пропедевтичного спрямування має бути вироблення у дітей навички усвідомлення специфічної мови мистецтва, такого уміння, яке дарує естетичну насолоду.