На тему "Довженко-кінорежисер"

Назва проекту

Олександр Довженко — кінорежисер

Результати дослідження

Олександр Довженко — самобутній новатор у кіномистецтві і в літературі — є визначним явищем в історії української літератури. Будучи водночас і режисером, і письменником, він мав серце полум’яного патріота своєї землі. Олександр Довженко робив для газети шаржі, карикатури, малював, але це вже його не задовольняло. Почав думати про «молоде мистецтво» — кіно. І так, як від природи він був сатириком, дивлячись фільми, подумки вказував на недоліки режисера у певних сценах. І ось червень 1926 року, на Одеській кінофабриці режисер Довженко ставить першу короткометражну комедію «Вася — реформатор», потім «Ягідки кохання». У них молодий кіномитець показує кумедні пригоди. Через рік виходить новий серйозніший фільм «Сумка дипкур’єра», у якому автор розповідає про героїчний подвиг радянського дипломата. Після виходу на екран фільму «Звенигора» Довженко одразу став відомим на весь світ. Він чарував усіх режисерською фантазією, вмінням поєднати реальність і фантастику, епос і побут. А далі з’являються «Арсенал» (про січневе повстання київських арсенальців проти буржуазії), «Земля» (шедевр світового кіно про вселюдські проблеми: земля і людина, людина і смерть, кохання), «Щорс і «Тарас Бульба» (змалювання історичних постатей у нерозривному зв’язку з народом). Після війни створює кіноповісті «Україна в огні» та «Повість полум’яних літ», яких подає факти нечуваного героїзму радянських воїнів. Кольоровий фільм «Мічурін» схвилював глядача, бо автор показав подвижницьке життя великого науковця. Шедевром О. Довженко є «Поема про море», бо в нього він вклав «останні свої сили у величне діло, аби прославити народ свій у праці і в серцях інших народів, і в наступних часах у його безсмерті». На жаль, не все написане він зміг поставити, але його дружна Юлія Сонцева зробила це після смерті видатного кіномитця. Олександр Довженко — справжній творець, який показував прекрасні національні риси.

Вшанування пам'яті геніального митця Олександра Довженко в Україні є на вкрай низькому рівні. Те, що було зроблене, в основному було зроблене за часів СРСР та радянської влади: з 1957 року Київська кіностудія носить ім'я Довженка, у 1972-му було затверджено Золоту медаль ім. Довженка «За найкращий військово-патріотичний фільм», у 1960 році створено музей Довженка у батьківській хаті, попри те, що в Україні Довженко був персона нон-грата. Ще за два роки скульптор Анатолій Фуженко змушений був подарувати садибі пам'ятник (художня рада боялася Довженка навіть у бронзі, тому офіційно скульптуру не затвердила), отже існує лише один пам'ятник, та й то не офіційний. Перші значні кроки по збереженню і вшануванню пам'яті видатного українця були зроблені із здобуттям незалежності України, проте і досі цього вкрай мало, а його співітчизники не мають вільної можливості побачити фільми Довженка. 10 вересня — день народження Олександра Довженка — святкується в Україні як День кіно. В цей же день з 1994 року за указом Президента України вручається державна премія в галузі кінематографа імені О.Довженка. У 1994 році було створено «Національний центр Олександра Довженка», робота якого зосереджена на двох основних напрямках: збирання та збереження фільмів (передусім національного кіно) та поширення кінострічок (в першу чергу українських), їхня популяризація серед населення. У 2006 році центр завершив роботу над виданням фільмів Довженка у форматі DVD, але унікальне видання розповсюджене лише в консульствах та посольствах як подарунок. В той же час, за кордоном, фільми Довженка на DVD вже давно в вільному продажу. З 5 липня 2004 року Національний банк України ввів у обіг ювілейну монету у 2 гривні, присвячену 110-річчю від дня народження Довженка. Один з банків у м. Києві планує відкрити пам'ятник Довженку до наступного ювілею. Нарешті у листопаді 2006 року указом Президента України започатковано програму дій щодо вшанування пам'яті Олександра Довженка. В лютому 2011 р. один з кінотеатрів Києва влаштував ретроспективу фільмів Олександра Довженка — варто зауважити, що фільми на замовлення українського Мінкульту було оцифровано та суттєво поліпшено якість зображення оцифрованих копій