Степова зона

Степова зона лежить на півдні України, простягаючись від пониззя Дунаю до відрогів Середньоруської височини більш як на 1000 км при ширині 100 км на заході до 300-450 км на сході. Вона займає найбільшу порівняно з іншими зонами площу — 39,7% території України. В її межах знаходяться Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька і Луганська області, південні частини Одеської, Миколаївської, Полтавської, Кіровоградської і Харківської областей, а також північна рівнинна територія Криму. Загальні контури степової зони на карті України нагадують трикутник з гострим кутом, повернутим на південний захід. Порівняно з лісостеповою у степовій зоні вищі температури,більша тривалість теплового періоду, менша кількість опадів. Оскільки дві третини річних опадів припадає на теплий період, який на півдні України характеризується високою випаровуваністю (що приблизно у 2 рази перевищує кількість опадів), то тут дуже низька вологість повітря і ґрунту, мало річок (подекуди зовсім немає). Посухи, які бувають досить часто, завдають відчутної шкоди сільському господарству. Найбільшим природним багатством степової зони і національним багатством усієї України є її ґрунтові ресурси, серед яких переважають високопродуктивні чорноземи. Степова зона відома своїм широкомасштабним зрошенням, високою розораністю земель; вона є основним в Україні й одним з найбільших у світі регіонів вирощування високоякісних твердих сортів пшениці, соняшнику, винограду, рису, овочів і баштанних культур. Кліматичні ресурси Південного Степу дають змогу вирощувати тут рицину, бавовник та ін. Південні приморські райони Степу (узбережжя Чорного та Азовського морів) — загальнознані як місця масового відпочинку і лікування, зосередження санаторно-курортного господарства. Південь України — перспективний район видобутку нафти, газу, золота та інших мінерально-сировинних багатств.