Критичне мислення на уроках фізичної культури Заєць Т.А
Фізичне виховання – могутній засіб активного впливу на розвиток організму і вдосконалення його функцій. Вчитель фізичної культури повинен постійно здійснювати контроль за станом виконання фізичних вправ учнями на уроці та дозувати рівень фізичного навантаження. Але, якщо вчитель ставить за мету ще й розвиток потенційних творчих можливостей дитини, формування її як творчої особистості, він повинен оволодіти тими формами, методами і засобами педагогічної діяльності, які забезпечують розвиток креативних рис особистості.
Як учитель фізичної культури я на основі власного досвіду, спостережень, своєї інтуїції, позитивно сприймаючи розмаїття педагогічних і методичних інновацій вже третій рік поспіль, працюю над розвитком критичного мислення у учнів. В процесі своєї роботи, як вчитель, я виділяю для себе основні умови перетворення діяльності вчителя у творчу: сприймати учня як особистість в педагогічному процесі (як об'єкт і суб'єкт виховання); розвивати в учнів інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне); досягати найбільшої результативності в конкретних умовах праці.
На сучасному етапі власного розвитку я значне місце приділяю впровадженню в навчально-виховний процес інноваційних технологій, орієнтованих на перспективу розвитку нетрадиційних форм та систем оздоровлення що допоможе учням встановити зв’язки з природою, навчитись керувати своїми емоціями, поведінкою, рухами, досягти гармонії між тілом і духом.
Сучасний урок, зокрема і урок фізичної культури – складова частина загальної культури суспільства, яка спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток морально-вольових та інтелектуальних здібностей особистості. Розвиваючи на своїх уроках фізичні якості учнів, я активізую і їх розумові здібності для вирішення завдань всебічного розвитку особистості.
Перший крок з формування зацікавленості учня на уроці – це введення виду діяльності або виду спорту, який до цього часу не використовувався на уроках. Таким чином, на уроках з’являється не футбол, а адаптований для шкільного залу футзал. Підключення до пізнавального процесу проходе з перших секунд, тому що:
по-перше, це новий для учня вид рухової активності; по-друге, треба знати нові правила гри; по-третє, виконувати вправи особливим для гри м’ячем; треба освоїти футзальну техніку володіння м’ячемю По першому пункту учні готують повідомлення або реферати по темі "Футзал". По другому, в процесі самопідготовки аналізують і доповідають товаришам в класі що однакового, а в чому різниця в суддівстві та правилах гри в футзал і футбол. По третьому пункту, з’ясовують що, відскок від землі та відскок від дерев’яного полу футзального і футбольного м’яча суттєво відрізняється, чому сприяє різниця у вазі та розмірі встановленого для гри м’яча.
І головне: розвиваю практичні навички на уроці, для чого використовую "інтелектуальні" вправи в "трикутниках", "квадратах", перебігання, де треба не тільки бити, а і продумувати свої наступні дії. І в цьому полягає навчальний задум, який веде до розкриття креативного потенціалу кожного учня.
Заміна виконання монотонної вправи в рухливу гру значно активізує кожного учня до виконання завдання. Змагально-ігровий метод, мета якого - підвищення зацікавленості у виконанні одноманітних вправ, дозволяє монотонну роботу на уроці, де використовуються елементи техніки володіння м’ячем, зробити цікавою та корисною.
Наприклад, прості стрибки в підготовчий частині виконуються учнями на знайомій з дитинства драбині, намальованій або окресленій на полу, де кожен стрибок робиться у вказану зону, ще й зі зміною положення ніг. Волейбольні передачі м’яча в парах виконуються учнями на дистанціях на умові, що м’яч буде триматися в руках без втрат. Цю дистанцію визначають практичним способом самі учні, а у випадку позитивного результату збільшують її до потрібної межі.
Постійно тримають учнів в тонусі запитання, де відповідь очевидна, але підвищує самооцінку кожного учня. Тобто натякаючи на правильну відповідь, дати можливість учню самому відповісти і продемонструвати вірне рішення. І тільки за умови залучення учнів до творчого процесу і креативному мисленні на уроці, наступає момент, коли діти розуміють вчителя з пів слова, мовою жестів.
Тому роль сучасного вчителя в розвитку креативного мислення учня, полягає в тому, щоб знайти, хоч маленьку, але "роль" кожному учню в вирішенні поточних завдань на кожному етапі навчання. Особливу роль в навчальному процесі займає метод "фільтрації" відповідей або дій, де відсутні неправильні відповіді, а є відповіді або дії які не ведуть до вирішення конкретного завдання. У процес обговорення залучається якомога більша кількість учнів, щоб на кінцевому етапі правильне рішення одного учня призвело до перемоги "колективного" розуму, - це, на мою думку є завдання педагога.
Заключна частина уроку – метод аутогенного тренування. Таке проведення заключної частини уроку подобається дітям, вносить різноманітність, а головне – сприяє досягненню його основної мети – зниженню навантаження, відновлення організму.
На кожному уроці, в кожному своєму вчинку я завжди намагаюсь бачити не лише безпосередній зміст, а й безліч різнопланових контекстів і водночас усвідомлюю педагогічне завдання: всі дії будуть ефективними лише тоді, коли регулярно включають самого учня в активну діяльність, ставлять його в позицію суб’єкта, який повинен і має можливість сам відповідати за свою долю.
Проте недостатньо висунути мету – треба вміти її реалізувати. Для мене, дедалі більшої уваги набуває проблема педагогічної творчості на уроках фізичної культури. Впевнена, що учитель не може дати два абсолютно однакових уроки: якщо він проводить їх в одному і тому самому класі, то змінюється не лише зміст того, що він робить, а змінюються (внаслідок уже здійсненого інформаційного, особистісного впливу та інших чинників) і діти, і сам учитель.
Практикою підтверджено: сучасний педагог стає дослідником. Педагог майбутнього - в ідеалі педагог-учений, для якого педагогічне дослідження є умовою розвитку професійної майстерності.
Впровадження та використання інноваційних технологій дає можливість встановити в своїй роботі різні форми взаємодії в системі "учитель – учень", що дає можливість вчителеві прогнозувати позитивне ставлення учнів до уроку фізичної культури та спорту.
Спланована та організована інноваційна система фізичного виховання з використанням нетрадиційних форм та методів фізичного виховання різних забезпечує ефективне формування у учнів позитивної мотивації до здорового способу життя.
Для розвитку критичного мислення учнів на уроках фізичної культури я використовую і такі методи інтерактивного навчання:
"Мандрівка до світу казок", "Спартакіади", гра "Похід". Їх можна проводити на контрольних уроках, після вивчення окремих тем і цілих розділів навчальної програми. Це дозволяє перевірити рівень засвоювання учнями навчальної програми, їх умінь та навичок, застосування цих умінь і навичок в сучасних умовах. "Асоціативний кущ". На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім - другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного "куща", який поступово "розростається". "Мікрофон". Технологія надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію. "Мозковий штурм". Є відмінним методом для використання досвіду учнів і з метою розв'язання проблем та розробки ідей. Найкраще спрацьовує в групах у кількості 5-7 осіб. "Мозаїка". Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Після цього діти по черзі ознайомлюють свою групу з конспектом, а члени групи повинні за ним занотувати до таблиці ті самі нотатки. Наприкінці спілкування в усіх членів групи повинна бути заповнена таблиця.