ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТ�?ЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАЇ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУР�? ЧЕРЕЗ ОСВІТУ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВ�?ТКУ

Інноваційні форми і методи роботи на уроках світової літератури як складової особистісно орієнтованого навчання

       Об'єктивне прискорення науково-технічного і соціального прогресу, кризові економічні,  екологічні,  демографічні,  політичні та інші явища,  щовиникли у сучасному світі,  неминуче позначаються на системі освіти, загострюють протиріччя і труднощі формування молодого покоління. Традиційні педагогічні засоби виховання,  змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують. Через невідповідність темпів і характеру соціальних та педагогічних процесів виникають кризові явища в педагогіці. 
     На думку Захарчук Т.В., «у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти,  її вплив на особистісній розвиток дитини,  значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання,  що ґрунтуються на нових методологічних засадах, 

сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, якірозвивають діяльнісний підхід до навчання». [1,С.9]

   Перш ніж перейти до ґрунтовного огляду інтерактивних навчальних технологій спробуємо зясувати суть інтерактивного навчання. «Я. Голант виділяв активну і пасивну моделі навчання залежно від участі учнів в навчальній діяльності.Таким чином, виділяємо 1) пасивну модель навчання, де учень вистуває в ролі «об’єкта» навчання, повинен засвоїти і відтворити матеріал, переданий йому вчителем; 2) активну модель навчання, що передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну діяльність і самостійність учнів; 3) Інтерактивну модель навчання.» [1,С.9] Про неї ми скажемо пізніше.
    Інтерактивний підхід до навчання не є повністю новим для української школи. Частково вони використовувалися ще в перші десятиріччя минулого століття і були поширені в педагогіці та практиці української школи в 20-ті роки – роки  масштабного реформування освіти. Ми маємо на увазі роботу А.Рівіна. Але вони запроваджувалися у школах без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення.
    Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В.Сухомлинського, творчості вчителів – новаторів 70-80 рр. Ш.Амонашвілі, В.Шаталов, Є.Іліна, С. Лисенкова та ін..
     На Заході групові форми навчальної діяльності учнів активно розвивалися та були впроваджені.Так, дослідженнями вчених будл підстверджено, що найкраще навчається дитина, навчаючи інших, у взаємодії. (90% засвоєння матеріалу).
        Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов,  М. Бургін, В. Журавльов,  Н. Юсуфбекова,  А. Ніколс та ін.)  намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками,  як корисне, прогресивне, позитивне,  сучасне, передове. Зокрема, В. Загвязинський вважає, що нове у педагогіці – це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких

поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективнорозв’язувати завдання виховання та освіти [2, с. 23].

       «Питанням впровадження інтерактивних технологій у практику середніх і вищих закладів освіти присвячені дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених.	В останні роки вийшов ряд посібників з теорії та практики застосування інтерактивних технологій у навчальному процесі. Актуальним проблемам і принципам використання інтерактивних технологій при вивченні математики, дисциплін хіміко-біологічного циклу, 

суспільно-гуманітарних дисциплін, української та іноземних мов і при викладанні фахових методик присвячені дослідження Н.Г. Баліцької, Д.Д. Біди, О.А. Біди, Л.Є. Богданової, Г.Д. Довгань, Т.І. Коберник, І.С. Маркової, Л.В. Пироженко, Н.С. Побірченко, О.І. Пометун та ін.