Проблеми дітей

Матеріал з Iteach WIKI
Версія від 12:40, 25 березня 2015, створена Надежда К (обговореннявнесок) (Створена сторінка: Як правило, батьки, відправляючи дитину до школи, сподіваються, що: 1) Школа надасть дити...)

(різн.) ←Попередня ревізія • Поточна версія (різн.) • Слідуюча ревізія→ (різн.)
Перейти до: Навігація, пошук

Як правило, батьки, відправляючи дитину до школи, сподіваються, що:

1) Школа надасть дитині мінімально необхідний з погляду відповідної суспільної групи об'єм знань

2) Школа допоможе дитині розвинути природні здібності

3) Школа покращить фізичний стан дитини (як мінімум, не зіпсує їй здоров'я!)

4) Школа навчить дитину тим найнеобхіднішим навичкам, які дозволять їй вступити в доросле життя, соціалізуватися, набувати і далі нових знань в інформаційному світі, будувати відносини та кар'єру тощо.

Очікування дітей, що йдуть до школи, зазвичай, багато простіші:

1) Діти чекають, що у школі буде цікаво

2) Діти сподіваються зустріти там нових друзів та розважитися

3) Діти хочуть знайти в школі визнання власної унікальності, увагу та повагу до своєї особи як з боку вчителів, так і від колективу.

Що ж з вищеперерахованого школа сьогодні може дати батькам та дітям, і які зміни потрібні, щоб сподівання обох сторін виправдалися?

Почнемо з дітей, бо вчаться-то, все ж таки, саме вони.

Чому дітям у школі не цікаво? Як на мене, з декількох причин

- застарілі програми

- застарілі вчителі

- відсутність мотивації до навчання

Чому в школі нудно?

- матеріал, що подається, не виглядає в очах дитини хоч якось необхідним їй за межами школи - навчання заради навчання

- сильний зсув в бік теоретичного навчання на шкоду практичному

- орієнтація на "середнього" учня не сприяє розвиткові індивідуальних здібностей

Повага до учня з боку вчителів - окрема тема, тому що важко поважати когось, коли ти не відчуваєш щонайменшої поваги до себе з боку суспільства та держави, маєш злиденну зарплату та відсутність можливостей для саморозвитку і підвищення кваліфікації.

Проблема також в тому, що світ змінюється, а школа, на жаль, не лише не прогресує, але постійно відступає в минуле, знищуючи навіть те правильне, що в ній раніше існувало.

Наприклад, система гуртків та позакласних занять дозволяла дітям в шкільних стінах все ж таки знайти викладачів-ентузіастів та простір для власних прагнень до розвитку. Цього вже немає, а якщо і є, то, на жаль, на гурток з макраме сьогодні в великих містах попит невеликий, а організувати курс з комп'ютерної графіки та мультиплікації не всім по кишені.

Та якщо сподівання дітей ще можливо якось задовольнити (окремим школам та вчителям вдається створити відповідні умови та атмосферу), то сподівання батьків взагалі виглядають на цьому фоні наївними.

Щоб розвивати природні здібності дитини слід, перш за все, перейти від "конвеєрного" навчання до індивідуалізованого, що аж ніяк не можливо в школах з класами по 30-40 учнів. Але навіть якщо клас невеликий, дуже рідко вчитель володіє методикою та має мотивацію реалізовувати індивідуальні підходи. Спеціалізовані класи в старшій школі є спробою хоч якось урізноманітнити навчання, але за рахунок різниці в 1-2 години і в 1-2 факультативних предмети це рідко вдається.

Сьогоднішнє покоління, що звикло проводити час біля комп'ютерів та телевізорів, як ніколи потребує фізичної активності.