Креативне мислення учнів на уроках інформатики

Матеріал з Iteach WIKI
Версія від 17:42, 17 лютого 2015, створена Євменова Олена Олександрівна (обговореннявнесок) (Створена сторінка: Тривалий час помилково вважалось, що головне в розумовому розвитку дітей - передача їм ...)

(різн.) ←Попередня ревізія • Поточна версія (різн.) • Слідуюча ревізія→ (різн.)
Перейти до: Навігація, пошук

Тривалий час помилково вважалось, що головне в розумовому розвитку дітей - передача їм якомога більшої кількості знань. Життя ж доводить, що розумна людина - це не скільки особа, яка багато знає, скільки тон, хто вміє наявні знання застосовувати в складних буденних життєвих ситуаціях. Адже уміння самостійно знаходити вихід у будь-якій ситуації повсякденного життя є найбільш цінним інтелектуальним вмінням людини. Про таких людей кажуть, що вони можуть творчо мислити. Тому перед кожним вчителем постає завдання виховання духовно багатої, соціально активної, фізично розвиненої творчої особистості. Учитель має будувати навчальний процес на основі розуміння психології дитини, її природних здібностей до пошуку і творчості. Одним із вирішальних чинників розв’язання цих завдань є розвиток креативного мислення учнів.Виділяють шість параметрів креативності: • здатність до знаходження і постановки проблеми; • здатність до генерування великої кількості ідей; • гнучкість – здатність до продукування різноманітних ідей; • оригінальність – здатність відповідати на стимули нестандартно; • здатність удосконалювати об’єкт, додаючи деталі; • здатність розв’язувати проблеми, тобто здатність до аналізу та синтезу. Таким чином креативне мислення – один із видів мислення, що характеризується створенням суб’єктивно нового продукту та новоутвореннями в самій пізнавальній діяльності з його створення. Дана стаття не тільки розкриває сутність понять „креативність”, „креативне навчання”, а і демонструє як організовується розвиток креативного мислення на уроках інформатики.

Творчість притаманна кожній дитині. Таким чином, завдання вчителя – створювати умови, за яких схильність дітей до нового, нестандартного, бажання самостійно вирішувати поставлені завдання можуть дістати розвитку. Загалом, у дітей молодшого шкільного віку творча потреба реалізується у двох напрямках: у розвитку інтересу до пізнання та ігрової діяльності. Так, у своїй роботі на уроках математики я використовую систему запитань, створюючи різного роду проблемні ситуації або вносячи творчі елементи, завдяки чому учні отримають змогу активізувати розумову діяльність, зробити „відкриття”.

Напрямок реалізації творчої потреби дитини в умовах шкільного навчання – це ігрова діяльність. У грі розвивається уява, утверджуються образи фантазії, виниклі ідеї, створюються продукти діяльності, які є для дитини емоційно привабливими. Важливість гри у тому, що вона надає дитині можливість помріяти, проявити уяву, дає свободу самовияву і творчості. Доречно систематично проводити ігри з використанням інтерактивних технологій. Саме впровадження на уроці розвиваючих ігор може сприяти розвитку пізнавальної активності школярів. Використання нетрадиційних уроків-ігор дає змогу практично застосовувати математичні знання дітей. Для цього вчителям необхідно володіти сучасними методами, які б пробуджували у школярів бажання пізнавати нове, незвідане. Гарним доробком у цій справі будуть розвиваючі вправи та завдання. Набір дидактичних розвиваючих ігор, вправ, може сприяти різноманітним якостям і здібностям дітей, для допомоги у тому, щоб проявляти і реалізовувати пізнавальну активність у процесі розкриття і засвоєння шкільного матеріалу.

У процесі педагогічної роботи виявлено, що розвиток творчого мислення на уроках безпосередньо залежить від активації здібностей, пізнавального інтересу до навчання; науково-діяльного і евристичного мислення. Основними умовами розвитку творчого мислення є: відповідна побудова навчального процесу з орієнтації на теоретичне мислення; використання методів проблемного навчання, забезпечення необхідної емоційно-доброзичливої атмосфери і активних способів розвитку самостійності дітей, їхньої фантазії, уяви; опора на зону найближчого розвитку дитини, диференційований підхід у навчанні; вміння розв’язувати математичні задачі (стандартні + нестандартні).