Бережи книгу
Як берегти книгу
(Бібліотечне заняття)
Мета. Ознайомити дітей з історіїю виникнення книги, закріпити знання школярами правил поводження з книгою, виховувати любов і бережне ставлення до книги.
Друзі, хто з вас не любить книжок? Книжок, у яких так багато барвистих малюнків. Розкриєм першу-ліпшу – опинимося у далекій казковій країні. А в тій країні живуть добрі й кумедні велетні, веселі маленькі чоловічки або просто твої ровесники. Ростуть там велетенські ріпки, такі, що цілий гурт їх із землі не вирве.відважні герої б’ються там за правду з лютим ворогом…
А давно-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. “Сторінками” найдавніших книжок були камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців. Далі люди додумалися писати на глині, яку потім сушили й випалювали у вогні. Та хіба на глиняних сторінках-цеглинках багато напишеш? До того ж ці книжки були важкі та незручні! Коли, скажімо, якийсь учень збирався в дорогу і брав із собою дві-три “книги”, йому потрібен був віз.
З часом люди навчилися робити зручні й легкі книжки – з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку зробили у стародавньому місті Пергама – через те папір із шкіри й називали пергаментом. Але ці книжки були дуже дорогі. На виготовлення лише однієї потрібні були шкури з цілої череди телят. Отож люди шукали, із чого робити книги, щоб вони були дешевші і простіші. І знайшли…
У далекій Африці, на берегах повноводних річок, простяглися нескінченні зарості болотяної рослини – папірусу. Той папірус люди використовували на будівництві. Якось один чоловік лагодив хату. Розіслав себлину папірусу, витяг волокнисту серцевину, поклав на світлому місці. Через деякий час він побачив, що волокна перетворилися на сухі вузенькі стрічки.ще більше здивувався чоловік, побачавши, що по стрвчках добре зберігаються сліди від фарби. Значить на папірусі можна писати!
Відтоді з’явилися книжки, краще сказати, сувої з папірусу. Писати на сухих стеблах папірусу було зручно, але через кілька років такі “книги” ламалися й розсипалися.
Справжній папір, що на ньому пишуть зараз, люди навчилися робити дві тисячі років тому.
Тоді й почали у багатьох країнах писати книги на папері, саме писати, бо книги ж тоді були рукописні. А це було довго і дуже важко, - одну книжку переписували іноді кілька років.
Минуло ще багато часу, поки з’явилися друковані книжки. Тепер книжка – всюди поруч з нами. Вона наш друг і порадник. Шануйте її, друзі, любіть і бережіть, у неї вкладено велику працю багатьох людей.
А чи знаєте ви, як берегти книгу? Як поводитися з книгами, щоб вони якнайдовше служили людям?
Запам’ятайте, будь-ласка
Не можна брати книгу брудними руками. Коли сідаєте читати, погляньте на свої руки, чи чисті вони? Подивіться на стіл – чистий він, сухий?
Дехто перед тим, як перегорнути сторінку, обов’язково лизне палець. Робити так не слід, бо від цьго псуються сторінки, забруднюються аркуші. Брати в руки книгу неприємно і небезпечно.
Отож, потрібно думати не лише про здоров’я книги, але й про своє власне. Перегортати сторінки можна лише за верхній куточок. Якщо перегортати за нижній, то швидко зітруться цифри, які позначають номери сторінок.
А як бути, коли книга не дочитана до кінця? Чи можна загнути кінчик? Звичайно, ні. Класти в книгу олівець чи ручку теж не треба. Від цього псується обкладинка. Краще користуватися закладкою із кольорового паперу.
Носити книги бажано в папці дехто з вас читає книгу під час їди. Оце вже зовсім неприпустимо. Обов’язково залишите пляму, зіпсуєте книгу.
