Розвиток творчих здібностей учнів на уроках біології
Біологія як базовий шкільний предмет належить до природничо – математичної дисципліни і є комплексною наукою, яка сприяє формуванню наукового світогляду, інтелектуальному розвиткові учнів, формуванню в них загальнолюдської валеологічної та екологічної культури. Аналіз шкільної практики свідчить, що більшість учнів не вміють у процесі навчання самостійно вирішити найважливіші структурні елементи знання, встановити причинно – наслідкові зв’язки між ними. Отже, після закінчення школи замість структурованої, усвідомленої системи знань, володіють розрізненими, механічно запам’ятованими відомостями. Тому одним із актуальних напрямків вдосконалення навчання в школі є пошук і впровадження інтелектуальних засобів, форм, та методів навчання, що забезпечують системність знань учнів, їх міцність.
Однією ланкою для розв’язання даної проблеми є робота щодо розвитку творчих здібностей учнів. Творчі здобутки спонукають дітей до творчого мислення. А це є активний процес, який дає учням можливість контролювати інформацію, ставити під сумнів нові ідеї, порівнювати протилежні точки зору, адаптувати та відкривати певні твердження. Отже, творче мислення має велике значення для розвитку дітей, і тільки творчу дитину можна навчити мислити. Слід зауважити – не обов’язково, щоб в учнів були здібності в тій чи іншій сфері для розвитку їхньої творчості. Хоча часто внаслідок такої діяльності учня та педагога можуть виявитися таланти дитини.
„Освіта ХХІ століття – це освіта для людини „ - так сказано в Концепції 12 – річної середньої загальноосвітньої школи. Це оновлена освіта, коли працювати за старими методами неможливо. Пріоритет надано гуманістичним цінностям. Ось чому авторитарно – дисциплінарні моделі навчання змінюються на особистісно орієнтовані, суттєвими ознаками яких є навчання й виховання особистості на засадах індивідуалізації. Це створення умов для творчості, саморозвитку, самовиявлення; це вироблення бажання і вміння завжди бути необхідним, корисним своєму народові, Батьківщині. Кінцева мета – це навчання саме такого учня – випускника – творчої особистості. Заохочення творчості учнів і розвитку їхніх творчих здібностей – одна з найактуальніших тем не лише сучасної школи, а й усього суспільства.
І річ не лише в тім, що система середньої освіти перейшла на нові критерії оцінювання : такі перетворення є наслідком тих процесів, що відбуваються у всіх куточках земної кулі. Передусім необхідно виділити такі тенденції світового співтовариства, як комп’ютеризація і гуманізація.
Перший напрям пов’язаний із творчістю тим, що використання комп’ютерів звело до мінімуму шаблону діяльність людини, - коли логічні, громіздкі, не творчі завдання дуже легко і швидко виконуються машинами, але яким суто творчі завдання не під силу.
Другий напрям – гуманізація – пов’язаний з тим, що на сучасному етапі розвитку цивілізації на перший план висовується проблема Людини. Людини - як творця, як самоактуалізуючої особистості .
ДРУГА ЧАСТИНА. ПСИХОЛОГІЯ ТВОРЧОСТІ
Що таке творчість? За словами американського психолога Еріх Фромм – це здатність дивуватися і пізнавати, уміння знаходити рішення у нестандартних ситуаціях, це спрямованість на відкриття нового і здатність до глибокого усвідомлення свого досвіду. Щоб досконало розвивати творчість дитини вчитель – біолог повинен бути не тільки майстерним викладачем, педагогом, а й психологом; повинен мати теоретичну підготовку в аспектах психології творчості і вдало використовувати її на практиці. Якщо систематизувати всі дослідження з проблеми творчості, то можна виділити чотири основні напрямки.
Так, Р. Гілфорд вважає, що головною особливість творчих здібностей є можливість знаходження багатьох різноманітних ідей з одного джерела інформації. Основними показниками творчого мислення є: - швидкість – здатність висловлювати максимальну кількість ідей; - гнучкість – здатність висловлювати широку розмаїтість ідей; - точність – здатність поліпшувати чи надавати завершеного вигляду своїм ідеям; - оригінальність – здатність породжувати нові нестандартні ідеї.
Ще Конфуцій сказав: „Марне навчання без думки, небезпечна думка без навчання.” Цей аспект включає в себе технологію формування критичного мислення. Вона заснована на творчій співпраці вчителя та учня й орієнтована на розвиток в учнів аналітичного підходу до будь якого матеріалу. Ця технологія розрахована не на запам’ятовування, а на постановку проблеми, пошук способів її розв’язання і включає в себе три стадії:
Перша : актуалізація наявних знань учнів, пробудження інтересу до теми.
Друга: осмислення нового матеріалу. Відбувається самостійно або за допомогою вчителя, відеоматеріалів.
Третя: роздуми або рефлексія. Тут учень осмислює вивчений матеріал і формує свою особисту думку.
Вищеописаний напрямок дослідження проблеми творчості розглядає її як здатність.
Представники другого напрямку (М.Ферсон, К.Тейлор) розглядають творчість як продукт. Вони виділяють три основні характеристики творчого продукту : кількість, якість і значущість. Більшість дослідників проблеми творчості розуміють, що продукт не може бути головним критерієм творчості. Але такий підхід може використовуватися у галузі біологічної освіти. Його головні достоїнства – наявність оцінки продукту і продуктивності людини. Нові критерії оцінювання повинні мати максимальну незалежність від індивідуальних захоплень і умовиводів учителя. Кожна дитина повинна чітко знати за що вона одержує 9 балів, а за що – 12.
Третя група психологів (Г.Уеллес, К.Кнеллер, Д.Сапп) розглядають творчість, як процес, що складається з п’яти етапів: - підготовка – свідомий пошук виходу з проблемної ситуації; - фрустація – у людини виникає відчуття, що вирішення не існує; - інкубація – людина припиняє свідому роботу над проблемою; - інсайт – у свідомість проникає вирішення проблеми; - розробка – перевірка правильності рішення.
Четвертий напрям розглядає творчість як здатність особистості. Так, О.Маслоу говорить проте, що творчий підхід є невід’ємною частиною само актуалізації особистості – особистості, що прагне реалізувати всі можливості, що володіє психологічним здоров» ям і сприймає речі такими, якими вони є. Шкільний вчитель – біолог може з цієї розмаїтості досліджень проблеми творчості може вибрати те, що йому близьке чи, на його погляд, найефективніше. А може синтезувати всі ці напрямки, чи розвивати свій індивідуальний підхід.
Ефективність процесу розвитку творчих здібностей учнів на уроках біології значною мірою зумовлена методами його реалізації. Оскільки головною метою навчання у школі є вироблення в учнів навичок брати участь у суспільному житті та впливати на його хід, то значною мірою воно повинно відходити від традиційної форми викладання. Тому, поряд із традиційними методами викладання доцільно використовувати новітні, що ґрунтуються на таких засадах : - формування у процесі навчання цінностей громадського суспільства та позитивного ставлення до них ( екологічне виховання на уроках біології ) ; - забезпечення взаємозв’язку між методами викладання і практикою громадянознавства через створення мікроклімату у школі, який ґрунтується на принципах співпраці, справедливості, демократичності, дотримання прав людини ; - поглиблення розвитку кооперації в умовах навчально – виховного процесу на рівнях „ учень – учень „, „ учень – учитель „ ; - використання активних та інтерактивних методів навчання, що забезпечує залучення учнів до постановки проблем, процесу формування рішень ; - вивчення суперечливих питань за допомогою критичного аналізу різних поглядів, критичного мислення ; - залучення учнів до процесу розв’язання суспільних проблем через зміну особистої поведінки, активної участі у громадському житті на місцевому рівні ( Поза навчальна робота : екологічні агітбригади, рейди юних натуралістів ) ;
ЧАСТИНА ТРЕТЯ. МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ
Як свідчать дослідження сучасної дидактики одне з найважливіших завдань стратегії активного навчання полягає у зміні форм спілкування в освітній діяльності. Ця зміна означає перехід від монологічного до багато опозиційного навчання, при якому відсутні концепція та позиція вчителя.
Організація такого процесу спілкування на уроках біології ефективно впливає на формування творчих здібностей учнів, але слід передбачити використання відповідних методів навчання, які переважно базуються на інтерактивних вправах. Під інтерактивністю розуміють не тільки процес взаємного впливу об’єктів, а й спеціально організована пізнавальна діяльність, котра має чітко окреслену соціальну спрямованість .
Наводжу деякі приклади інтерактивних вправ, які можна використати на уроках біології : - робота в парах ( один із партнерів є носієм інформації, знає шляхи розв’язування завдань. Він передає інформацію іншому ); - діалог рівнина ( читання або вивчення тексту абзацами – знайдіть в тексті нові слова, поясніть їх значення, наведіть основні об’єкти про які йдеться в цьому абзаці ) ; - діалог Сократа ( учні самостійно формулюють проблеми та пропонують шляхи їх розв’язання ) ; - навчальна пара ( усі учні вивчають навчальний матеріал за алгоритмом, який поданий на картці. у правому ряду сидять „учні „, у лівому – „ вчителі „. Завдання вчителя ставити питання, щодо опрацьованого матеріалу, тлумачити незрозумілі поняття ) ; - мозковий штурм ( метод колективного обговорення, що здійснюється через вільний вияв поглядів усіх учасників. Дає змогу швидко і ефективно розв’язувати завдання. Ідеї можна записувати на дошці ) ; - кооперативне навчання ( ґрунтується на спільній роботі учнів і сприяє гуманізації відносин між учителями та учнями. Навчальна співпраця буде результативною, якщо вчитель підготує учнів до роботи в групі ); - техніка полікантних груп ( чітко формується завдання, самостійне продумування і записування ідей попереднє голосування, дискусія за попереднім голосуванням, остаточне голосування ) ; - метод снігова куля ( використовується коли необхідно, щоб учасники спочатку обговорили питання в парах, потім в квартетах і т. д. ) ; - метод карусель ( ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами і передбачає добір аргументів кожним учасником на задану тему, слухання одним учнем досить великої кількості однокласників. Учні розсаджуються у вигляді каруселі, що рухається ) ; - метод броунівський рух ( цей метод дозволяє кожному учневі виступити в ролі вчителя ) ; - уявний мікрофон (учні висловлюють свою думку тримаючи в руках уявний мікрофон ) ; - ланцюжок ( учні ланцюжком задають один одному питання і відповідають на них ) ; - методика тренінгу ( обговорення доповідей, проблем у колі тримаючи один одного за руки ) ; - робота в малих групах ( розподіляються обов’язки між членами групи : секретар, доповідач, дослідник ,аналітик. Кожен виконує свою функцію ).
Для розвитку творчих здібностей учнів слід підбирати творчі завдання і причому завдання, які б зацікавили дитину, надихнули її на пошук . Це може бути написання вірша, казки , виготовлення аплікації моделі, малюнка. За допомогою таких завдань у дітей розвивається уява, образне мислення. Навіть самостійна робота може перетворитися на творчий процес, якщо перед учнями поставити проблему і вказати можливі шляхи її вирішення. При цьому слід враховувати вікові особливості дітей та їх індивідуальні здібності, щоб рівень складності був на рівні можливостей учнів. Не слід підбирати легких завдань, може швидко зникнути зацікавленість. проблемні завдання розвивають логічне мислення, здатність до пошуку .
Є різноманітні форми самостійної діяльності учнів. Це і робота з додатковою літературою. В даному випадку вчитель вказує автора, назву, місце знаходження літератури та завдання, яке треба виконати. Слід намагатися, щоб під час виконання завдання учні використовували кілька джерел, а також грамотно захищали свої проекти.
Виконання практичних та лабораторних робіт є також самостійним творчим процесом, який спонукає до творчого мислення. Задача вчителя полягає в тому, щоб чітко поставити мету і завдання, забезпечити необхідним обладнанням. Даний вид роботи навчає їх бути дослідниками, закріплює навики роботи з обладнанням. Учням можна запропонувати алгоритм виконання експерименту або спостереження.
ПЛАН ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ВИКОНАННЯ ЕКСПЕРЕМЕНТУ - з’ясуй мету експерименту ; - сформулюй і обґрунтуй гіпотезу, яку можна покласти в основу експерименту ; - з’ясуй умови, необхідні для досягнення поставленої мети ; - сплануй експеримент ; - відбери необхідні прилади та матеріали ; - проведи дослід. Спостерігай та записуй ; - оброби результати вимірів та спостережень ; - проаналізуй результати експерименту, сформулюй висновки .
ПЛАН ДІЯЛЬНОСТІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ - сформулюй мету спостереження ; - обери об’єкт спостереження ; - з’ясуй умови необхідні для спостереження ; - створи умови необхідні для спостереження ; - сплануй спостереження ; - обери спосіб фіксації того , що спостерігаєш ; - проаналізуй результати спостереження, сформулюй висновки .
Останнім часом, у зв’язку зі становленням парадигми особистісно орієнтованої освіти переживає друге народження ще одна форма самостійної діяльності учнів – це метод проектів. Дана форма роботи є ефективним доповненням до інших педагогічних психологій, що сприяють становленню особистості – суб’єкта діяльності та соціальних стосунків. Це система навчання за якою учні здобувають знання й уміння в процесі планування і виконання поступово ускладнених практичних завдань – проектів. мета творчих проектів – сприяти формуванню інтелектуальних знань і вмінь учнів, сприяти розвиткові таких умінь як ініціатива, співробітництво, навички роботи в колективі, логічне мислення, бачення проблем і прийняття рішень, одержання і використання інформації, самостійне навчання, планування, розвиток комунікаційних навичок. Метод проектів орієнтований на творчу самореалізацію особистості, що розвивається в процесі навчання.
Щоб самостійна діяльність учнів була ефективною вчитель має створити умови за яких ці процеси могли б адекватно розвиватися. Це можливо, якщо педагог опрацьовує теорію самостійної діяльності, вміє діагностувати можливості та інтереси школярів, веде моніторинг результатів взаємодії з учнями .Вивчення теорії самоосвіти дозволить вчителеві в процесі навчальної діяльності відслідкувати характеристики суб’єктної позиції школяра у навчальному процесі : стійкість навчальної мотивації, здатність ставити цілі й визначати умови їх досягнення ; оволодіння діями, що дозволяють розв’язувати навчальні задачі; здатність до самоконтролю і самооцінки результатів .
Щоб створити відповідні умови для самореалізації і саморозвитку учнів через самоосвіту потрібно, насамперед, визначити їхні потенційні можливості, інтереси і запропонувати школярам цікаві і дотепні завдання. В педагогічній теорії самоосвітня діяльність учнів розглядається як сукупність цілого ряду понять: - самооцінка – вміння оцінювати свої можливості ; - самооблік – вміння брати до уваги свої особисті якості ; - самовизначення – вміння усвідомлювати свої інтереси, вибирати своє місце в житті ; - самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання і відповідно до своїх можливостей організувати робоче місце, власну діяльність та самоосвіту ; - самореалізація – реалізація своїх можливостей ; - самокритичність – вміння критично оцінювати власні переваги та недоліки; - самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність ; - самовиховання та саморозвиток розглядається як результат самоосвіти.
Одним із важливих методів формування творчих здібностей учнів є гра .Процес навчання занурений тут у процес спілкування, активність школярів прирівнюється або навіть перевищує активність вчителя. Під час гри формуються не тільки вміння і навички, а й позитивні стосунки між учнями, учнями і вчителем. Крім того гра виступає суттєвим фактором для емоційно – вольової сфери школярів, стимулює до внутрішньої пізнавальної активності. Можна запропонувати різні види ігор. Наприклад, „ КВК „, „ Що ? Де ? Коли ? „, „ Рейн – ринг „, „Найрозумніший „, „ Слабка ланка „, „ Перший мільйон „ та інші.
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА. ВІД ТВОРЧОСТІ ВЧИТЕЛЯ – ДО ТВОРЧОГО УЧНЯ
Успішність реалізації мети розвитку творчої особистості залежить від того хто навчає та виховує таку особистість – від педагога. За словами В. Ключевського „ для того щоб бути хорошим викладачем, треба любити те, що викладаєш і любити тих, кому викладаєш „. І тому про особистісно орієнтовані технології треба говорити починаючи від особистості вчителя. Педагогу необхідно навчитися співробітництва на уроці. Вчитель разом з дітьми йде до предмета, а не з предметом до дітей! Педагогу необхідно навчитися стимулюючих прийомів індивідуального впливу, які сприяють формуванню в дітей активності сприймання матеріалу. До них належать, насамперед уміння вербального та невербального спілкування ; необхідно навчитися володіти так званим фізичним простором взаємодії – засобом невербального впливу на співрозмовників, що здійснюється через систему чинників, а саме : розміщення учнів у класі, доцільний вибір свого місця та зміна його положення від педагогічного завдання, дистанція між педагогом та учнями тощо. Все це умови педагогічної майстерності впливу на учнів. Вчителі мають усвідомити себе суб’єктами навчальної діяльності. Педагог повинен знати – якщо він не розвиває свої творчі здібності, то навряд чи йому вдасться ефективно розвивати їх у своїх підопічних ; якщо він сам не діє, то про заохочення щирої творчості в дитини не може бути і мови. За словами В. Сухомлинського „ найкраща, найточніша методика дійова тоді, коли є жива індивідуальність педагога …”, „ у праці – честь і добре ім’я людини. Будь майстром, поетом, художником у справі, яку ти любиш. „
P. S .
Творчість дитини складається з двох уявних оболонок : зовнішньої і внутрішньої. Внутрішня оболонка – це психологічні особливості, які є індивідуальними для кожного організму людини. До них належать пам’ять , увага, уява, образне, логічне мислення, здатність зосередитись та інше. Саме ці чинники на пряму впливають на творчі здібності дитини. На основі знань психології творчості індивідуальні особливості дитини батькам і вчителям можна корегувати, вдосконалюючи і розвиваючи здібності. Тому ще однією частиною внутрішньої оболонки творчості дитини є психологія творчості, яка складається з певних теоретичних аспектів .
Зовнішня оболонка – це творчість вчителя та соціальне оточення. творчий вчитель уже сам по собі спонукає дитину на розвиток і вдосконалення. Тому творчість учнів великою мірою залежить від майстерності педагога. Не дарма на межах зовнішньої оболонки творчості дитини розміщується такий фактор як соціальне оточення. До нього відносяться такі аспекти як суспільство, сім’я, школа, класний колектив, спілкування за межами школи і сім’ї. Давно вже доведено, що найбільш творчо розвинені діти у суспільстві з добре розвиненою економікою ; в благополучних сім’ях, де є бажання батьків розвивати свою дитину ; в школах, які мають необхідну матеріально – технічну базу, високий рівень професійності педагогічного колективу. Найбільші творчі здобутки мають учні, якщо вони займають в класі позицію лідера або вигнанця. Спілкування за межами школи і сім’ї також впливає на творчі здобутки дитини. Творчий розвиток залежить навіть від кількості відвідуваних гуртків. Слід також зауважити, що розвивати творчі здібності дітей потрібно розпочинати з дошкільної освіти. Діти, які відвідували дошкільний заклад набагато швидше розвиваються і активніше сприймають матеріал
