Wiki-стаття з теми "Зв'язок між характером та професією"

Назва проекту

Калейдоскоп професій

Автори проекту

Група " Теоретики"

Тема дослідження

Зв'язок між характером та професією

Проблема дослідження

Проблема профорієнтації є дуже актуальною,оскільки правильний вибір професії впливає на подальшу долю людини.

Гіпотеза дослідження

Знаючи риси характеру можна зробити правильний професійний вибір.

Мета дослідження

Визначити чи справді характер впливає на вибір професії.

Результати дослідження

Інтереси сучасної людини надзвичайно різноманітні.Але далеко не всі з них укорінюються і супроводжують людину усе життя. Їх коло з часом звужується,і обмежується тими,які потрібні для існування. Велику роль у формуванні цього так званого "кола" відіграє характер людини. Упродовж життя ми створюємо цого самі:корегуючи і доповнюючи.Тому, ніколи не можна казати:" Я не винен,що у мене такий характер". Згадайте сете у дитинстві,ким ви мріяли бути? І як ваші бажання змінювалися з часом.Ви наслідували своїх батьків,друзів,вчителів,а разом з цим змінювалися інтереси,а відтак і характер. Характер відіграє чи не найважливішу роль у виборі професії. Так,наприклад меланхолік,швидше за все,не зможе працювати у розважальній сфері,де від людини потребують таких рис,як:оптимізм,ентузіазм,заповзятість,комунікабельність. А сангвінік навряд чи реалізує себе у ппрофесії,де потрібна концентрація,точність і увага. Тому,дуже важливо підходити до вибору професії,спираючись на свій характер.У наш час,ми маємо дуже багато можливостей,зокрема:великий спектр спеціальностей. Ми повинні користуватися цим. Тож буде несправедливо знехтувати таким шансом - мати достойну професію,яка б повністю задовольняла наші потреби. Вибираючи професію, ми хочемо, щоб вона відповідала нашому характерові, дозволяла розкритися здібностям, не була нудною, не суперечила життєвим принципам і т.п. Існує безліч тестів, покликаних визначити, яка спеціальність найбільшою мірою підійде тій або іншій людині. А чи здатна робота накласти відбиток на характер? Майже усі властивості характеру закладаються на генетичному рівні, більшість з них неможливо змінити, навіть якщо захотіти. Однак певний відсоток особливостей психіки трансформується протягом життя. Сприяють цьому зовнішні обставини, виховання й освіта, оточення, місце проживання і т.п. Закінчивши школу, вчорашні діти інколи несподівано змінюються, і вчителі з подивом довідуються, що непосида і хуліган став керівником великої фірми, а посередній учень зробив успішну наукову кар’єру. Хоча, якщо розібратися, швидше за все, передумови були, просто не всі їх зауважували, адже найчастіше на неординарну дитину викладачі наклеюють ярлики, звільнившись від яких, вона нарешті знаходить себе. А гарному педагогові вдається помітно вплинути на душі, що дозрівають. Він здатний прищепити позитивні, корисні для життя риси: допитливість, працьовитість, врівноваженість, цілеспрямованість. Справжній учитель прекрасно розуміє - дорослі змінюються значно рідше і тільки в силу досить серйозних причин, тому так важливо постаратися зробити все можливе для розвитку позитивних властивостей ще в школі. В основному наші життєві пріоритети досить стабільні, але все-таки під впливом обставин у нас часом формуються нові якості. Наприклад, люди, що змінили місце роботи, зауважують, що міняються й самі. На службі ми проводимо практично половину життя і багато речей саме завдяки роботі входять для нас у звичку, а, як говорить латинське прислів’я, «звичка — друга натура». Отже, якості, необхідні для справи, поступово виявляються й у побуті. Як ми вибираємо спеціальність? У дитинстві найбільш привабливими здаються творчі, публічні професії. Згодом шкільне викладання окремих дисциплін дозволяє людині визначити, що саме йому ближче, цікавіше. Багато хто підтвердить, що вибрали сферу діяльності завдяки вчителеві, що зумів зацікавити вихованців, прищепити їм любов до свого предмета. На вибір також впливає оточення, у першу чергу - батьки. Недарма існують династії, у яких секрети ремесла передаються з покоління в покоління. Буває, що вирішальними виявляються якісь життєві обставини, інколи - трагічні, наприклад, загибель близької людини змушує дитину присвятити себе медицині. Але, що б не вплинуло на вибір, очевидно: якщо людина підходить до справи з душею, поступово вона починає ототожнювати себе з «типовим представником» своєї спеціальності. Розділивши всі професії на кілька основних груп, можна виділити ключові особливості представників кожної з них і з’ясувати, які з цих властивостей допомагають у житті, а які, навпаки, створюють проблеми. Напевно, найбільш сильний відбиток на характер накладає робота в сферах, пов’язаних з нестандартними, критичними ситуаціями, що не піддаються звичайній логіці. Там, де щодня доводиться спостерігати, як хтось балансує на грані життя та смерті, а часом і самому ризикувати життям, усі якості людини видно як на долоні. Це стосується тих, чия служба прямо пов’язана з кримінальними подіями - міліціонери, слідчі, юристи, адвокати й інші працівники правоохоронних і судових органів. Згодом вони покриваються своєрідною «бронею», що стороннім спостерігачам здається цинізмом і нечутливістю. Але інакше ніяк - зіштовхуючись з недоліками та слабкостями ближніх, не можна щораз сприймати всіх однаково гостро. Тому людина намагається відсторонитися від того, що відбувається, щоб зберігати об’єктивність і ясність мислення. Ті, хто займається розслідуванням злочинів, згодом стають більш уважні до деталей. Всю інформацію із зовнішнього світу вони автоматично сортують, щоб використовувати підходящі дані в потрібний момент. Крім того, у них розвиваються аналітичні здібності, що дозволяють прогнозувати розвиток деяких ситуацій. Однак така людина може почати підсвідомо шукати в усьому підступ, підозрювати навколишніх, відноситися до них з недовірою, зовсім уникати спілкування, забуваючи, що переважна більшість громадян - не злочинці. Тому дуже важливо не розчаруватися в людях. До розряду психологічно важких можна віднести і медичний напрямок. Професія лікаря формує в людині особливого роду жаль, не просте співчуття до пацієнта, а прагнення прикласти всі зусилля, щоб викорінити недугу. Тому тут неприйнятна зайва емоційність, зате просто необхідне логічне мислення, уміння зіставляти й аналізувати дані, зберігати в пам’яті величезний обсяг інформації. Відмітна якість лікарів у звичайному житті — готовність завжди прийти на допомогу. Хоча навколишніх часто дратує в лікарях постійна, інколи надмірна, турбота про гігієну. Учителювання також сильно впливає на характер. Спілкування з дітьми, прагнення зрозуміти їхній внутрішній світ, проникнути в нього часто приводять до зміни світогляду педагога. У деяких викладачів з’являється звичка наставляти, робити з усього повчальні висновки. Змінюється навіть манера мови: вона стає більш розміряною, повчальною. Тих, хто вибрав як сферу діяльності точні науки, часто вважають людьми сухими, неемоційними, навіть нудними. Але самі вони з цим не згодні і прагнуть спростувати цей стереотип. У пору протистояння між «фізиками» і «ліриками» були дуже популярні видання «Фізики жартують», що доводять, що в представників технічних спеціальностей, крім серйозності й акуратності, є і почуття гумору. Дійсно, робота з точними приладами і механізмами формує безліч позитивних якостей. Такі люди розглядають конкретну ситуацію як окремий випадок закономірності, вони здатні глянути на процес абстрактно, ззовні. Вони завжди прораховують наслідки різних подій, прогнозують вчинки навколишніх. Тому в звичайному житті від технаря цілком можна одержати розумну пораду. Але, звикаючи оперувати загальними категоріями, вони, як правило, неуважні до дрібниць.

Людям, пов’язаним із мистецтвом, так чи інакше притаманний деякий артистизм. У цій сфері людські якості дуже швидко починають виявлятися в крайніх формах. Їхнє покликання — нести радість людям. Такими ж інтелігентними і піднесеними вони залишаються й у звичайному житті. Правда, часом у звичайному житті ці люди непрактичні, відірвані від реальності. Одна з найбільших на сьогоднішній день — сфера продажу. Представники цієї галузі теж поводяться особливо. У них формуються категоричність суджень, звичка говорити переконуючими фразами, прагнення сподобатися і т.п. Усе це може створювати проблеми в приватному спілкуванні. Фахівці з реклами і PR, якщо вони захоплені своєю справою, теж поступово починають зауважувати зміни у власному характері. По-перше, у них у значній мірі підвищується комунікабельність, з’являється уміння розрядити будь-яку напруженість, згладити незручність і т.п. По-друге, розвивається звичка більше слухати, ніж говорити, оскільки рекламістам і піарщикам часто доводиться орієнтуватися на думку інших, щоб знати, чим саме зацікавити аудиторію. Правда, дехто відзначає деяку схильність, притаманну спеціалістам цього роду діяльності, ставити над навколишніми невеликі психологічні експерименти з метою перевірити, як функціонує той або інший метод впливу. Відрядження й експедиції накладають на характер свій відбиток. Люди, чия служба пов'язана з роз’їздами, легкі на підйом і спокійно переносять труднощі. При цьому більшість з них у власному будинку прагне створити максимальний затишок, ніби компенсуючи його недостачу в інший час. У людей, чия робота зв’язана з економікою і фінансами, формується підвищена відповідальність. Найчастіше вони самі не можуть позбутися від звички усе планувати, контролювати, жити відповідно до схеми. Такий підхід гарний, коли мова йде про економію сімейних засобів, обмірковуванні перспектив на майбутнє. Але в житті повинні бути також спонтанність, романтика і навіть нерозсудливість. Кожний з нас може відзначити, як саме спеціальність змінила його характер. Якщо набуті якості позитивні, їх треба намагатися розвивати і закріплювати. Якщо ж те, що добре для роботи, у побуті дає більше незручностей, то необхідно навчитися проводити межу між приватним життям і службовими обов’язками. Крім того, нереалізовані професійні амбіції часто проектуються на особисте життя. Хтось додаткову енергію направляє на підтримку родини і близьких. А в деяких, на жаль, навпаки, такі прояви мають негативну форму. Можна стати по-справжньому щасливим, коли характер і справа знаходяться в гармонії і сприяють усебічному розвиткові особистості. У світі багато різних професій, як і багато людей із різними характерами. Мої друзі, наприклад, хочуть обрати різні спеціальності. Хтось мріє бути лікарем, а хтось, навпаки, просто жахається крові і всього подібного. Хтось хоче бути бухгалтером, а хтось ненавидить сидіти весь день та рахувати цифри. Він прагне цікавої роботи, яка пов’язана з переїздами та спілкуванням з багатьма людьми. Є, так би мовити, суто жіночі та суто чоловічі професії. Як, наприклад, вчителька та муляр. Звісно, що в кожному правилі є свої винятки, і ми з вами знаємо вчителів-чоловіків та жінок, що працюють на будівництві. Та все ж таки, чому люди обирають різні професії? Якось я запитав у своїх однокласників, ким би вони хотіли бути і чому. Люди наділені різними здібностями. Хтось пише вірші, хтось помножує усно шестизначні числа. Ось, наприклад, я. Мені завжди до вподоби була робота, що пов’язана з аналізом, де треба приймати якісь рішення. Я люблю математику та фізику, незважаючи на те, що це досить складні науки. Мені подобається розв’язувати задачі, доводити теореми та виводити формули. Багато моїх однокласників не розуміє мене. Думаю, що в мене просто аналітичний склад розуму, як то кажуть, і я буду добре справлятися з такою роботою, де треба аналізувати інформацію та приймати рішення. Я хочу бути фінансовим аналітиком або менеджером. А моя сусідка по парті, Даша, мріє стати акторкою. Вона завжди бере активну участь у житті нашого класу, в усіх-постановках, що ми проводимо, в КВН, їй ніколи не силиться на одному місці. її улюблені предмети — українська та зарубіжна літератури, вона любить англійську. Якось я запитав Дашу, чи змогла б вона бути бухгалтером, і вона відповіла, що то було б найгірше для неї, бо це нудно і нецікаво. А я ставлюся добре до цієї роботи. Мій друг Боря, чесно кажучи, не дуже полюбляє школу, і його найбільша мрія — скоріше її закінчити. Але він все ж таки думає про своє майбутнє. Він хоче вступити до інституту фізичної культури і стати тренером з плавання. Декілька моїх однокласниць хочуть вчитися на економічному факультеті. Та що цікаво, економіка їм не дуже подобається, але вони кажуть, що всі туди зараз ідуть, і тому вони теж підуть. На мій погляд, це люди, які ще просто не встигли зробити свій вибір, а можливо, проста не хочуть його робити. їх характер досить м’який, я б сказав, що вони просто «пливуть за течією». Такі люди, як правило, не добиваються якихось досягнень у своєму житті. А ще є така особлива категорія людей, яким десь поталанить, щось вони знають, десь домовляться. І в результаті часто досягають успіхів не менших, ніж ті, що сидять над книжками та докладають багато зусиль для того, щоб отримати добрий результат. Причому виходить це в них без напруги, якось само собою. Якщо такі люДи ще можуть організувати щось, наприклад, похід до лісу або просто дискотеку в класі, то це тільки додає їм «цінності». Буває, що вони прогулюють школу або сперечаються з вчителями, та це не від їхнього поганого ставлення до уроків чи вчителів, а лише від того, що для них неможливо жити за якимось встановленими законами. Вони просто намагаються трохи «підправити» їх під себе Часто вони знаходять себе у підприємницькій діяльності. Чому? Тому що саме там вони самі встановлюють для себе графік роботи, правила поведінки в офісі та все інше. Вони самі собі господарі і ні від кого не залежать. Ось на таких близьких усім нам зразках показано, як залежить вибір майбутньої професії від характеру людини.

Загруженное.jpg

Висновки

Отже,вибір майбутноьї професії залежить від характеру людини.Це можна побачити на такому прикладі.Дівчина,яка все життя захоплювалась літературою й сама писала чудові тексти закінчила школу і пішла навчатись на юриста.Але все чому? Тому,що вона не звертала увагу на свій характер та вподобання,головний критерій її вибору - престижність спеціальності. Так,ця професія може принести повагу й неабиякі статки,але ж не кожен,хто обере престижну професію, в майбутньому досягне успіху. І навіть у творчих,нібито неприбуткових спеціальностях,справжні фахівці досягають і поваги, і престижу, і гідної нагороди за свій талант,за цілеспрямованість та енергію.. Дуже важливо підходити до вибору професії,опираючись на свій характер.

Корисні ресурси

Йовайша Л.А." Проблеми профорієнтації школярів",М.Педагогіка,1983

Воробйов Г.Г."Школа майбутнього починається сьогодні",М.Просвітництво,2009.