Учнівська вікі-стаття «Вплив творчості М.Куліша на розвиток українського театру першої половини ХХ ст.»

Матеріал з Iteach WIKI
Версія від 16:52, 29 листопада 2013, створена Пчеляна Лариса Василівна (обговореннявнесок)

(різн.) ←Попередня ревізія • Поточна версія (різн.) • Слідуюча ревізія→ (різн.)
Перейти до: Навігація, пошук



Назва проекту

«Вплив творчості М.Куліша на розвиток українського театру першої половини ХХ ст.»

Автори проекту

Група учнів 11 класу

Тема дослідження

Який вплив на розвиток українського театру І половини ХХ ст. мала творчість Миколи Куліша?

Проблема дослідження

Які особливості драматургії М.Куліша та її вплив на український театр початку ХХ ст.?

Гіпотеза дослідження

Микола Куліш засобами модерністської драми вплинув на розвиток український театр початку ХХ століття

Мета дослідження

Метою дослідження є з’ясування художніх особливостей сатиричної комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло» та впливу творчості драматурга на розвиток українського театру першої половини ХХ століття.

Результати дослідження

Нами був проведений аналіз сатиричної комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло», у якій наявні елементи модернізму. В результаті аналізу ми з’ясували наступне: • Микола Куліш належить до того типу письменників, про яких можна сказати «художник слова». • Кожна з п'єс, що дійшла до нас, — явище непересічне в українській драматургії та заслуговує на те. щоб стати об'єктом ґрунтовного культурологічного, компаративістського, лінгвостилістичного дослідження. • Зараз очевидно, що майже вся драматургічна спадщина М Куліша входить до національної літературної класики. • Творчість М Куліша — це багатогранне зображення побуту, психології, соціально-культурних процесів, інтелектуальної динаміки, світоглядних тенденцій в Україні перших десятиліть XX ст. • Духовні пошуки інтелігенції, пріоритети й цінності нової генерації державних службовців, розмаїтість світоглядної палітри інтелектуалів, духовний стан столичного й провінційного міст, аспекти національно-історичного розвитку та перспективи України — таким виглядає зріз основних проблем Кулішевої драматургії. • Кулішеві характери певною мірою історичні, бо в них осмислені провідні тенденції національної та вітчизняної історії. • Куліш був живописцем характерів в українській драматургії. • Працюючи над п'єсою, він прагнув намалювати живий, колоритний, типовий, концептуальний, до нього не відкритий художній образ. Для цього митець ретельно вивчав життя, часто мандрував — їздив, ходив пішки Україною, намагаючись побачити й почути, чим живуть люди, про що думають, як розмовляють, чого прагнуть. • М. Куліш — це не лише драматичний письменник національного духу й національних натур, це й співтворець (разом з М. Хвильовим, В. Підмогильним, М. Зеровим та іншими) інтелектуального напрямку в українській літературі, інтелектуальних характерів і концептуальних колізій. • Він спирався на драматичний досвід своїх попередників в українській літературі (М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого, М. Старицького), використовував їхні творчі ідеї, мотиви, композиційно-художні здобутки в розробці аспекту селянського життя, побуту, стосунків. • У Кулішевих творах відбилася поетика характерів «з народу», специфіка конфлікту, заснованого на зіткненні двох груп персонажів — «багатих» і «бідних», викори¬стання прийому лейтмотивної фольклоризації драматичної оповіді, уведення реплік, сцен, дійових осіб комедійного гатунку, що класично виведені українсь¬кою драматургією другої-половини XIX ст. • Драматургічна діяльність М. Куліша вмотивовано зіставляється з творчістю В. Шекспіра, Ж.-Б. Мольєра, Й. Гете, Г. Ібсена, Б. Шоу, Б. Брехта, Т. Уільямса та інших драматургів цього ряду. • Кулішеві характери й колізії так само рельєфні, колоритні, різноманітні, трагедійно загострені, як у п'єсах Шекспіра. • Художні реалії М. Куліша так само узагальнені у своїй гротескності й пародійній епатажності, як і комедії Мольєра. • Драмам і трагедіям Куліша властива така ж настано¬ва на глибинність інтелектуальних і філософських пошуків, як і творам Гете. • Кулішеві п'єси відрізняються такою самого орієнтацією на поєднання ліричного й соціального, символічного й алегоричного, інтимно-особистісного й масш¬табно-людського, як і драми Ібсена. • Творам українського драматурга притаманний такий самий тонкий, проникливий аналіз психологи га форм вираження сучасного буття, як і п'єсам Шоу. • У своїй творчості Куліш, поділяючи фундаментальні художньо-світоглядні настанови Леся Курбаса, виходив з програмної естетичної домінанти, що «драматургія мусить весь час непокоїти, збуджувати, загострювати, навіть за іншого разу занадто загострювати деякі проблеми і ніколи не пристосовуватись до міщанських смаків глядача». • Найважливішою рисою таланту Миколи Гуровича Куліша є трагедійність світобачення, яке поступово перетворювалося на трагікомічне, трагіфарсове, що визначає тип сучасної культури взагалі. Тому немає потреби поділяти творчість дра¬матурга на «канонічну» та «протестантську» • Як драматург Микола Куліш послідовно йшов до створення драми модерну, яка за останні сто років отримала в різних країнах кілька назв — від драми експресіонізму до драми абсурду. Український мистецький авангард 1920-х — початку 1930-х рр. узагалі неможливо зрозуміти без п'єс М Куліша та вистав Л. Курбаса. Його п'єси драматурга часом торкаються таких мистецьких явищ, які були невідомими не тільки в «оказьоненій» літературі, а й у європейській культурі з'явилися дещо пізніше. • Творчість М. Куліша — це не тільки драматургія характерів, сцен, ідей, це також і драматургія мови. Він надавав неабиякого значення мовній відшліфованості, мовно-тропеїчним якостям своїх п'єс. • Особливо яскраво в п'єсах М. Куліша подано народну мову, якою дихає ледь не кожна з них. • Кулішеві драми характеризуються такою ж парадоксальністю й афористичністю художньо-образного мислення, як і драматичні твори Брехта. • Кулішева драматургія в другій половині 1920-х — на початку 1930-х pp. стала містком між українською літературою та західноєвропейською художньою свідомістю.

Images (1).jpg

Висновки

Таким чином ми з’ясували, що Куліш був митцем, який постійно прагнув новизни у творчості — нових художніх засобів, прийомів, рішень; несподіваних думок, образів, конфліктів; нової, до нього ще не відкритої якості драматургічного світобачення. Він шукав — і знаходив нові напрямки розвитку мистецтва, літератури, драматургії, що потім ураховувалися іншими письменниками, художниками наступних поколінь.

Корисні ресурси

1. Українська Вікіпедія. Вільна енциклопедія: 2. http://uk.wikipedia.org/wiki/Головна_стаття 3. Сайт Лінґвістичного музею Київського національного університету імені Тараса Шевченка: 4. http://www.langs.com.ua/ 5. Еверест філології, персональний сайт: 6. http://tsybulyanskabigmirnet.blogspot.com/p/blog-page_7.html