"Образ України в поезії Євгена Маланюка"

Матеріал з Iteach WIKI
Версія від 19:46, 4 листопада 2013, створена Смілянець Оксана (обговореннявнесок) (Корисні ресурси)

(різн.) ←Попередня ревізія • Поточна версія (різн.) • Слідуюча ревізія→ (різн.)
Перейти до: Навігація, пошук



Назва проекту

"Празька школа" українських поетів"

Автори проекту

Учні 11 класу

Тема дослідження

поезії Євгена Маланюка

Проблема дослідження

Проблемою нашого дослідження є аналіз поезій Євгена Маланюка "Знаю медом сонця, ой Ладо...", "Під чужим небом", "Псалми степу"; визначення причин двоякого ставлення автора до України, визначення художніх особливостей поезій.

Гіпотеза дослідження

Головний образ поезій Євгена Маланюка - Україна. Прочитавши вірші, ми припускаємо, що автор має подвійне ставлення до України. З одного боку він захоплюється красою своєї Батьківщини, сумує від розлуки з нею, а з іншого - обурюється її рабським становищем і навіть зневажає.

Мета дослідження

Визначити основні мотиви поезій Є. Маланюка. Удосконалювати навички аналізу поетичного твору. Мати власну точку зору на проблеми, що аналізуються. Поглибити свої знання з теорії літератури. Провести культорологічну паралель між поняттями "Елпада" та "Україна"

Результати дослідження

У ході дослідження ми готували повідомлення й обговорювали їх у групі, редагували, добирали необхідний матеріал. Аналізуючи поезіїї "Знаю, медом сонця, ой Ладо...", "Псалми степу", "Під чужим небом",ми дослідили, як розкривається образ України у творах поета.Для поета, який народився і виріс серед безмежжя херсонських степів, образ рідної Вітчизни постає як символ степової Еллади.Змальовуючи його, Євген Маланюк виражає широку гаму почуттів: від захвату й болю за втраченим раєм рідної домівки, рідної землі («О моя степова Елладо, ти й тепер антично-ясна… А мені ти — фата-моргана на пісках емігрантських Сахар…») до обурення («Куди ж поділа, степова Елладо, варязьку сталь і візантійську мідь?») і навіть гіркої зневіри («…Коли ж, коли ж знайдеш державну бронзу, проклятий кран. Елладо степова?!»). У них рядках — синівські почуття справжнього патріота, який вболіває за Вітчизну, її розвиток, за народ. Євген Маланюк віддає перевагу слову «Еллада», а не «Україна». Це пояснюється його поглядами на процеси розбудови держави, її роль і місце в цивілізованому світі. Поет вважає, що Україна географічно й політично розташована на перехресті доріг із «варяг у греки», а її історія сягає скіфських часів. І коли він називає Україну Елладою, то має на увазі «соняшну» Елладу, в якій панують гармонія, краса, порядок, добро. Проте лагідному образу Вітчизни протистоїть інший — образ державницького Риму. Поетове серце тягнулось до України-Еллади, але його розум був на боці України-Риму.

Висновки

Провівши дослідницьку роботу, ми прийшли до висновку, що Євген Маланюк вірить у свій народ, його творчі сили, здатність збудувати омріяну віками незалежну державу. Водночас він бачить його негативні риси: байдужість, пасивність, нарікання на нещасливу долю, риси «тюхтія-хохла», виплекані роками довгої неволі.

Корисні ресурси

http://www.refine.org.ua/pageid-2714-2.html

http://www.ukrlit.vn.ua/info/ask/snjfm.html

http://www.br.com.ua/referats/s1399/27398.htm