Вікі-стаття учнів "Меценатство - рушійна сила суспільства"

Назва проекту

"Меценатство - рушійна сила суспільства"

Автори проекту

Група учнів 5 класу

Тема дослідження

Історія розвитку меценатського руху

Проблема дослідження

Чи потрібна людству благодійність?

Гіпотеза дослідження

Меценатство сприяє збереженню і розвитку історичних надбань.

Мета дослідження

З'ясувати наскільки значною є роль меценатів в історії розвитку нашого краю.

Результати дослідження

   Меценатство - одне з давніх наших вітчизняних традицій, який означає величезний духовний потенціал українського  суспільства. Слід зазначити, що благодійна діяльність у формі ініціативи й матеріальної підтримки грала істотну, а часом і вирішальну роль у розвитку та функціонуванні таких сфер культури, освіта і мистецтво, особливо у межі XIX і XX століть, коли меценатство на Україні досягло свого найбільшого розквіту.З відродженням духовності пов'язаний вихід країни на економічний просвіток.
   Благодійництво та меценатство були особливої формою суспільної діяльності.Доброчинність – явище, знайоме в Україні здавна. Князі Русі Київської, гетьмани Петро Сагайдачний, Іван Виговський, Іван Мазепа, Кирило Розумовський сприяли поширенню освіти, зокрема й становленню Києво-Могилянської академії, будували власним коштом храми, опікувалися най здібнішими краянами, посилаючи їх на навчання до найкращих європейських університетів. У ХІХ – на початку ХХ століття добродійництво, або, як казали римляни, меценатство, набуло особливого поширення серед шанованих, багатих і не дуже, знаних українців. Пригадаймо меценатів-земляків родину Терещенків,Харитоненків. Вони та інші шляхетні пани і пані чимало зробили для розвитку вітчизняної культури та освіти, розвитку промисловості, поліпшення медичної справ. 
   А хіба не меценатами були педагог Сергій Грушевський і його син Михайло, перший всеукраїнський Президент? Сергій Грушевський заповів збудувати на його капітал реальне училище для дітей робітників, яке й було споруджено на київській Куренівці, а Михайло заснував у Львові на кошти з власних гонорарів фонд для студентів і молодих учених-істориків.
Згаданими прикладами не вичерпується перелік тих свідомих краян, завдяки яким не одне покоління українців мало і матиме змогу долучитися до високого духу вітчизняної науки, культури, побуту.
  Тож, гадаємо, спроба простежити історію доброчинства в Україні стане не тільки цікавою екскурсією в історичне минуле Батьківщини, а й, можливо, відкриє для когось невідомі шляхи самореалізації. Сподіваємось, що історичний досвід стане у пригоді сучасним меценатам і спонсорам освіти, культури, науки, сфери соціального захисту населення.