'''300 законів Хамурапі'''

На початку XX ст. археологи знайшли стовп з твердого чорного каменю.

Мета: «Дати сяяти справедливості в країні, щоб знищити беззаконня і зло, щоб сильний не гнобив слабшого».

Покарання: засуджували до смерті чи скалічення, нанесення ударів батогом чи вигнання з рідних місць, випробувати те ж саме, що вони заподіяли своїй жертві. (Принцип: «око за око, зуб за зуб»).

До смертної кари засуджували за крадіжку власності, за непідкорення цареві, за вбивство.

За недбале ставлення до виконання своїх професійних обов'язків: до укріплення дамб, каналів тощо, компенсація витрат.

У містах царем були поставлені чиновники – судді. Докази, свідки. Якщо не має свідків зануривали у воду. Якщо ж йому вдавалось випливти, то він вважався невинним. Смертній карі звинувачувача,як злісного наклепника.

Рабів ("вардуми") купували і продавали. За вбивство раба карали так само, як і за вбивство вола. Раб міг скаржитися на свого пана в суд.

Оренда землі, садів, худоби. Плата – частина врожаю. Брали зерно чи гроші в борг під проценти. Якщо людина не могла повернути борг, відробляли сам боржник, його дружина або діти, причому тільки на протязі трьох років (кабала). Але люди, які потрапляли в кабалу, на відміну від рабів охоронялися законом.

Закони Хаммурапі встановлювали жорстоке покарання за наклеп, за образу дітьми свого батька чи опікуна за лжесвідчення. Якщо син вдарив свого батька, йому відрубували кисть руки.