Вікі-стаття учня навчального проекту
Зміст
Назва проекту
Про далекі минулі часи
Автори проекту
Тема дослідження
" Змалювання героїчної бороьби русичів проти монголо-атарських нападників у повісті І.Франка "Захар Беркут"
Проблема дослідження
Чи можна пожертвувати власною дитиною, заради свого народу?
Гіпотеза дослідження
Мета дослідження
1. Що нам відомо про Івана Франка?
2. Що таке оповідання?
3. Хто такі тухольльці?
4. Чому Іван Франко назвав своє оповідання саме "Захар Беркут"?
5. Чому твір на історичну тему починається з побутової сцени полювання?
Результати дослідження
Іван Якович Франко
Коли ми думаємо про Івана Франка, в нашій уяві постає перш за все титан думки і праці, людина, в якої дух і тіло рве до бою заради поступу і щастя людського, українець, корені якого сягають глибини народного життя і переходять у дерево, квіт якого величний, щедрий, добрий. Той корінь бере початок з батьківської хати.
Як син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почуваю себе до обов'язку віддати працю свого життя тому простому народові. Іван Франко
Іван Якович Франко (народився 27 серпня 1856, Нагуєвичі Дрогобицького повіту — помер 28 травня 1916, Львів) — український філософ, письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч. Усебічно обдарований, енциклопедично освічений і надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем і видавцем. Сюжети для своїх творів Франко черпав із життя і боротьби рідного народу, але також із першоджерел людської культури — зі Сходу, античної доби й Ренесансу. Він був “золотим мостом” між українською і світовою літературами. Нерідко Івана Франка називають титаном праці. Євген Маланюк свого часу писав: “Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи ж чужого голосу, але кожен, почувши ім’я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі”.
Повість — досить великий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажу.
Невеликі розміри повість вимагають нерозгалуженого, як правило, однолінійного, чіткого за побудовою сюжету. Характери показані здебільшого у сформованому вигляді. Описів чимало, вони стислі, лаконічні. Важливу роль відіграє художня деталь (деталь побуту, психологічна деталь та ін.).
Історія написання повісті та місце дії
Поштовхом до написання твору було оголошення у 1882 р. в народовському журналі «Зоря» літературного конкурсу на кращий твір з сучасного життя, а ще ліпше — з історичного минулого народу. У листі до М. Павлика І.Франко писав, що повість має бути «ідеальна, з життя, а ще ліпше з бувальщини нашого народу. Отже, я пишу повість історичну, з XIII віку (напад монголів), та ідеальну (по поніманню характерів). Повість тота хоч і містить у собі багато історичної і неісторичної декорації, все-таки, надіюсь, збудить живий інтерес і у сучасних людей». Як бачимо, звертаючись до історії, Франко прагнув зацікавити читачів рішучою боротьбою українського народу, аби героїзм предків став тією традицією, яку необхідно наслідувати і розвивати. Крім того, письменник висловив мрії про майбутнє, нове, вільне від експлуатації, справедливе суспільство.
Село Тухля, про яке пише Франко, існує насправді й розташоване в мальовничій, порослій густими лісами місцевості неподалік від м. Стрий на Львівщині. Збереглися народні перекази про походження назви села. В одному з них його назва пов'язується із загибеллю великої кількості ординців, від яких по всій околиці йшов поганий (тухлий) запах. Коли татари знищили Тухлю, люди поселилися вище, але зберегли стару назву села. Про боротьбу тухлян з ворогами йдеться в топонімічній легенді «Цокан». (Нижче Тухлі було вбито одного з монгольських ватажків на ім'я Шпокан, тому гору при вході в тухольську долину назвали Цокан.)
Події минулого, як зазначав сам автор, відбувалися поблизу «стін могутнього Зелеменя» (гора у сколівських Бескидах на північному сході від сучасної Тухлі заввишки 1177 м).
Висновки
За висновками опитування ми можемо зробити висновок, що пожертвувати життям власної дитини більшість просто не зможе, тому вчинок Захара Беркута багато хто трактує як відмову від власної житини. Як бачимо, звертаючись до історії, Франко прагнув зацікавити читачів рішучою боротьбою українського народу, аби героїзм предків став тією традицією, яку необхідно наслідувати і розвивати. Крім того, письменник висловив мрії про майбутнє, нове, вільне від експлуатації, справедливе суспільство.
