Вікі-стаття учня навчального проекту "Мій друг - апостроф"

Назва проекту

Мій друг - апостроф.

Автори проекту

Сюпюр Ольга

Тема дослідження

Основні правила вживання апострофа.

Проблема дослідження

З апострофом чи без?

Гіпотеза дослідження

Апо́строф (грец. αποστροφος — звернений набік) — орфограма небуквенна. Це графічний знак, який не позначає звука. За допомогою апострофа в українській мові відокремлюються йотовані голосні літери від попередніх губних приголосних та «р», наприклад: м'язи, бур'ян

Мета дослідження

1. Дослідити, як з'явився цей знак і українській мові.

2. Дізнатися, що таке апостроф?

3. Для чого вживається апостроф в українській мові?

4. Розглянути і засвоїти основні випадки вживання апострофа

5. Запам'ятати, в яких випадках апостроф не ставиться.

Результати дослідження

Ще здавна в багатьох мовах цей знак використовувався для заміщення невимовного голосного. Спочатку, коли на Русі почали з’являтися перші рукописні книги, матеріал, з якого вони виготовлялись (пергамент) був дуже дорогий, тому потрібно було заощаджувати місце. Переписувачі придумали наступне: в загальновідомих словах вони пропускали голосні, а замість них зверху ставили знак апострофа.

Пройшло багато століть, змінювався наш правопис, значно змінювались та вдосконалювались і правила вживання цього знаку. Але не дивлячись на великі зміни функціонування апострофу в мові, він все ж таки зберіг своє право на існування. Сьогодні вживання деяких слів (наприклад, сім’я, м’яч, в’юн) ми не можемо уявити без апострофа.

Апостроф - надрядковий графічний знак, що не позначає жодного звука, а вжива - ється в українському письмі для передачі роздільної вимови твердих приголосних перед наступними йотованими голосними я, ю, є, ї , що позначають два звука : [ja]: [jу]: [jе]: [jі].

Апостроф ставимо:

В українських словах:

Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом. Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

а) Після б, п, в, м, ф: б'ю, в'ю, в'язи, у здоров'ї, м'язи,рум'яний, тім'я, В'ячеслав, Стеф'юк.

б) Після р: бур'ян, міжгір'я, пір'я, матір'ю, кур'єр, на подвір'ї,сузір'я.

в) Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без'язикий, від'ємний, з'єднаний,з'їхати, з'явитися, об'єм, дит'ясла, пан'європейський, пів'яблука,�але з власними назвами через дефіс: пів-Європи, пів-Америки тощо.

г) Після к перед я, ю: Лук'ян, сек'юриті.

Апостроф не ставимо:

В українських словах:

Після губних б, п, м, в, ф, якщо перед ними стоїть приголосний (крім р), що належить до кореня слова: свято, мавпячий, духмяний, різдвяний, тьмяний, різьбяр, медвяний, рутвяний, дзвякнути,

   але:   арф'яр, черв'як, верб'я, верф'ю; підв'язати, зв'язок, розм'якнути, розп'ясти. 

2.Після р на початку складу, якщо йотовані позначають його м'якість [Р']: зоря, рясний, рядок, крючок, гарячий, порятунок, бряжчати.

3.Перед буквосполученням йо : серйозний, курйозний; Воробйов,Муравйов, Соловйов.

В іншомовних словах:

Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х перед я, ю, є, що позначають м'якість (пом'якшення) попереднього приголосного: бюджет, бюро, кювет, гравюра, комюніке, пюре, кювет, фюзеляж, Барбюс, Мюнхен.

Висновки

За даними проведеного тесту було виявлено, що більшість учнів класу добре засвоїли тему "Основні правила вживання апострофа". Так 54% дітей сласу допустилися 1-2 помилок.