Учнівська вікі-стаття "Місце легкої атлетики в Олімпійському спорті"

Назва проекту

Учнівська вікі-стаття "Місце легкої атлетики в Олімпійському спорті"

Автори проекту

Авторами даної статті є група учнів 8-го класу у складі: Бєрдніков О.,Рукавичко М.,Скороход О,Пухно М.

Тема дослідження

Учні повинні визначити місце легкої атлетики в системі Олімпійського руху у світі, які створені федерації з цього виду спорту в Європі, Азії, Америка.

Проблема дослідження

В Україні останнє десятиріччя мало уваги приділяється розвитку олімпійських видів спорту.

Гіпотеза дослідження

Використовуючи інформацію з інтернету, преси, книг втсановити істину причину неналежного фінансування Олімпійських видів спорту в нашій державі,та чому не розвивається спорт.

Мета дослідження

знайти причини, чому не розвивається легка атлетика як окремий вид спорту.

Результати дослідження

По приїзді з чемпіонату світу з Берліна Олімпійська чемпіонка з легкої атлетики Наталія Добринська розповіла про проблеми легкої атлетики в Україні. - Наталю, ви опинилися за крок від п'єдесталу чемпіонату світу. Дуже розчаровані? - Ні, все нормально. Трагедії з виступу ми не робимо. Звісно, хотілося показати кращий результат. Я була дуже близькою до п'єдесталу. Мене підвело метання спису. Мій спис ніяк не хотів летіти. Якби він приземлився бодай на два метри далі, то я б посіла не лише третє місце, але була би срібним призером. Та все одно я не розчарована, адже попереду ще багато стартів. - По завершенні чемпіонату світу Валерій Борзов сказав, що 80 відсотків наших атлетів не показали своїх можливостей. Вас це не стосується? - Думаю, ні. Я зробила максимум. Так само, як й інші наші спортсмени. Не варто зараз критикувати нашу збірну за те, що вона не привезла жодної медалі. Якщо немає де тренуватися, то даремно було чекати добротних результатів від наших атлетів. Що й казати, коли в Києві немає навіть легкоатлетичного стадіону, а чемпіонат України проводиться в Ялті. Я працюю у Броварах на старенькому стадіоні. В одне місце їздимо стрибати в довжину, потім переїжджаємо в іншу точку міста, щоб відпрацювати метання спису, відтак йдемо в парк штовхати ядро. Потім шукаємо тренажерний зал. Все це повинно бути в одному спорткомплексі. Ми були в Празі. Так там аж сім стадіонів найвищого ґатунку. А в нас в усій країні немає навіть половини із того. - Як ви ставитеся до ідеї наших керівників федерації запровадити систему централізованої підготовки? Ви готові більше часу проводити у збірній, аніж під орудою особистого тренера? - Я до цих намірів ставлюся не дуже добре. Головний тренер не знає усіх бажань та можливостей спортсмена так, як це знає його особистий наставник. Коли треба буде праця на високогір'ї, а нам скажуть їхати на централізований збір, то не уявляю, як це буде виглядати. Централізованих зборів ніколи не було. Всю підготовку ми планували з тренером. Ми маємо напрацьовані моменти і не хочемо, щоб ламалися ці напрацювання. - Ви якось наводитимете аргументи, що вам таки варто працювати під керівництвом особистого тренера чи все-таки доведеться змиритися з тими нововведеннями, які, можливо, запровадять? - Про це ще зарано говорити. Зараз усе відбувається тільки на рівні розмов. Хто-зна, а може ці наміри втіляться у життя аж через декілька років. - Ви працюєте під опікою свого чоловіка Дмитра Полякова. Як тренери ставляться до цих ідей? Бунту на кораблі не планують? - Про це варто спитати самих тренерів. Та я знаю, що вони негативно ставляться до цих намірів. Спершу треба подбати про умови, а потім думати про централізовані збори. Наші тренери вже розбіглися по світах. Боюся, що невдовзі й інші фахівці тікатимуть за кордон. Більше читайте тут: http://prosport.tsn.ua/sport/dobrinska-legka-altetika-v-zanepadi-a-treneri-tikayut-za-kordon.html