Вікі-стаття Історія епохи через історію родини

Назва проекту

Історія епохи через історію родини

Автори проекту

Група "Кореспонденти", правнучка Радіної Ведмідь Валерія

Тема дослідження

Життя і подвиг Ганни Радіної

Проблема дослідження

Як проста селянська жінка змогла знайти гроші на побудову танка

Гіпотеза дослідження

Чи дісно вчинок Ганни Радіної був подвигом

Мета дослідження

Дослідження життєвого шляху жительки с. Коржі Роменського району Ганни Радіної

Результати дослідження

Файл:Example.jpg Ганна Омелянівна Радіна (Іллюшина) (1900-1949 р) Народилася в Орловській губернії. З раннього дитинства наймитувала. Коли працювала у с. Коржах, познайомилася з Антоном Радіним, сином заможних батьків. Сватати наймичку мати навідріз відмовлялася. Але Антон все ж таки привів її у батьківський дім. Ганну нестерпно ображала свекруха. Не витримавши образ, Ганна із сім’єю переселилася у занедбану хатинку біля шляху. Заробляла на хліб, обшиваючи односельців. У 1931 році помер чоловік, і Ганна залишилася з трьома дітьми на руках. У голодному 33-му році опухла від голоду вирішила продати «годувальницю» швейну машинку. Покупець, побачивши трьох посинілих від холоду і голоду дітей, приніс хліба, а машинки не взяв. У 1936 році Ганну Радіну обрали головою колгоспу. Скоро колгосп став учасником Всесоюзної колгоспної виставки, але найголовніше – селяни відчули покращення. Ганна працювала на межі людських сил. І, можливо, тому господарство багатшало і виплати на трудодні були більші, ніж в інших колгоспах району. Війна нагрянула несподівано. Ганна зібрала стадо колгоспного скоту і відправила з ним у невідому дорогу старшого сина Миколу. Ще 10 вересня 1941 року телефонувала в райком, щоб зрозуміти, що робити далі. Біженці з міста повідомили, що в Ромнах уже німці. Коли Радіну арештували перший раз, протримали один місяць. Поставили в паспорті літеру «К» і відпустили. Сім’я жила у постійному страхові. Молодь почали забирати до Німеччини. Старший син переховувався у знайомих. Двічі йому поталанило не втрапити до облави. А в третій раз схопили середню дочку Катрусю. Мати разом з Миколою поїхала слідом визволяти дочку. Катерину відпустили, а сина мати міцно обняла на прощання, поцілувала і, жодного разу не обернувшись, пішла вперед. Коли Ганну Омелянівну арештували вдруге, її дочка Катерина сама пішла до коменданта просити, щоб маму звільнили. Вислухавши дівчину, комендант зглянувся і відпустив матір додому. Ганна Радіна повернулась додому схудла, змучена, зі слідами побоїв. Два місяці в тюрмі підірвали її здоров’я. Після звільнення її обрали головою сільради. Одного разу її викликали у виконком і запропонували: «Потрібно виступити з ініціативою купівлі танка за власні збереження.» «Які збереження?! - жахнулася Ганна, - у мене дітей одягти ні у що.» П’ятдесят тисяч на той час були сумою величезною. Вона не спала всю ніч, а на ранок попросила в колгоспі позику на п’ятдесят тисяч з виплатою боргу із заробітної плати щомісячно. 10 лютого 1944 року у село прийшла Урядова телеграма Ганні Радіній з подякою від Сталіна. Правительственная. Ромны. район Сумской области. председателю колхоза « 3 Вирішальний» Г.Е.Радиной и председателю колхоза «им. «26 червня» Анатолию Владимировичу Касьяну. Примите мой привет и благодарность Красной Армии Галина Емельяновна и Анатолий Владимирович за вашу заботу об оборонительных силах Красной Армии До села також прийшов лист танкіста О.Бугаєнка «Добрий день шановна, незнайома мені Ганна Омелянівна! Гарячий дружній привіт вам від незнайомого фронтовика Олексія Бугаєнка. Не здивуйтесь Ви моїм листом, який прийшов до Вас із фронту за тисячі кілометрів… я особисто одержав нову бойову машину – танк. На ньому є напис, де говориться що ця машина збудована на ваші кошти… запевняю Вас, що ваші кошти, які Ви внесли до фонду оборони, не пропадуть даремно… Ваша машина уже приймала участь в боях за звільнення міста Херсон і інших міст і сіл Радянської Батьківщини». У січні 1949 року Ганна Омелянівна померла. Залишилися внуки і правнуки, що зберігають добру пам’ять про неї