Критерії оцінки діяльності навчальних закладів щодо організації виховної роботи(проект)

Основні компоненти класної години Цільовий. Цільові установки пов'язані перш за все з розвитком індивідуальності, суб’єктності і креативності дитини, з проектуванням і становленням унікального способу його життєдіяльності. Змістовний. Зміст класної години є особистісно значущим. Включається матеріал, необхідний для формування самостійності, самореалізації і самоствердження особистості дитини. Зміст класної години визначається соціальним замовленням суспільству, пріоритетними напрямками виховання в сучасних умовах, рівнем вихованості та розвитку учнів, їх інтересами, захопленнями. Організаційно-діяльнісний.

Учні є повноправними організаторами класної години. Передбачається активна участь і зацікавленість кожної дитини, актуалізація його життєвого досвіду, прояв і розвиток його індивідуальності.

Оцінно-аналітичний. Критеріями оцінки результативності класної години виступають: прояв і збагачення життєвого досвіду дитини, індивідуально-особистісне значення засвоюваної інформації, що впливає на розвиток індивідуальності і творчих здібностей учнів. Форми і методи проведення класної години

     Методика організації та проведення класної години має відповідати конкретним умовам школи, класу (місце знаходження, матеріальна база, вікові та психологічні особливості учнів, рівень знань учнів, рівень їх вихованості), а також цілям і задачам які визначає класний керівник в своїй роботі.

Поради з організації класної години. – Зміст класної години слід будувати так, щоб поступово переходити від предметної інформації до її оцінки, від загальних оцінок до розгорнених суджень. – Необхідно враховувати психологічні особливості сприйняття матеріалу учнями, стежити за їх увагою, при її зниженні – використати цікаві за змістом факти або поставити гостре питання; можна також використовувати музичну паузу або змінити вид діяльності. – У процесі обговорення поставлених питань класний керівник повинен бути дуже уважним до виступів учнів, вносити потрібні корективи, ставити додаткові навідні питання, акцентувати увагу на важливих моментах, розмірковувати разом з дітьми й допомогти їм знайти правильне рішення проблеми.

   Форми проведення можуть бути різноманітні: бесіди, тематичні лекції, рольові та ділові ігри, заочні подорожі, уроки мужності, диспути, вікторини, дискусії, екскурсії, туристичні подорожі, відтворення свят тощо.

Особливе місце в системі виховних годин займають класні збори. Це форма розвитку учнівського самоврядування первинного колективу, це вищий орган учнівського самоврядування в класі. Темою зборів дитячого колективу, як стверджував А. С. Макаренко, «повинен бути рух вперед… З точки зору цього прагнення вперед повинні розглядатися всі питання як навчальні, господарські, виробничі, так і питання дисципліни». Класні збори можуть вирішувати такі питання життєдіяльності класного колективу: – планування і аналіз роботи колективу; – організація самообслуговування, збереження шкільного майна; – чергування з метою підтримки порядку; – вибори активу і розподіл громадських доручень та обговорення звітів про їх виконання; – розподіл коштів, які зароблені спільною працею учнів; – вирішення питань про заохочення та стягнення; – організація ремонту; – розв’язання конфліктних ситуацій тощо.

  Періодичність класних зборів визначається кожним класним колективом, але не менше ніж два рази на семестр, також можуть бути проведені і незаплановані класні збори (в залежності від ситуації).

Участь школярів у роботі зборів, як і самоврядування взагалі – не лише їх право, але й обов’язок, що, зазвичай, закріплено в Положенні про учнівське самоврядування, в Правилах для учнів, конкретного навчального закладу. На зборах учні вчаться відстоювати свою думку, поважати погляди інших, можуть вносити пропозиції щодо проблем як обговорюються, мають право вибирати та бути вибраними. Кожен учень, якщо того потребують збори повинен прозвітуватися перед колективом про виконання доручення, про ставлення до навчання, про поведінку.

   Важливим елементом класних зборів є прийняття рішення, ведення документації. Учнів необхідно вчити вести протоколи зборів. Рішення може бути прийнятим якщо за нього проголосувала більшість учнів. При цьому класний керівник теж бере участь у голосуванні на загальних правах. Періодично потрібно розглядати питання виконання попередньо прийнятих рішень. Це сприятиме формуванню почуття відповідальності у кожного члена класного колективу.

Література 1. Красовицький М. Ю. Перший урок демократії. – К. Рад. школа, 1991. 2. Макаренко А. С. Методика организации воспитательного процесса. – Пед. соч. в 8-ми томах. т. 1: – М., 1983. с. 267–329. 3. Ученическое самоуправление в школе: сегодня и завтра: Книга для учителя / В.Е Гурин, В. Б. Помелов, Т. Н. Сальникова и др.; сост. В. В. Жуков; под ред. Л. Ю. Гордина. – К.: Рад. Школа, 1989. – 334 с. 4. Сибирцова Г. Н. Настольная книга заместителя директора по воспитательной работе. / Опыт работы, рекомендации, документы. – Ростов / Дон: Феникс, 2003. 5. Щуркова Н. Е. Практикум по педагогической технологии. – М., 1998. 6. Щуркова Н. Е. Вы стали классным руководителем. – М., 1989. Критерії оцінки діяльності навчальних закладів щодо організації виховної роботи (проект) Для подолання протиріч між темпами суспільного та індивідуального соціально-культурного розвитку сучасні навчальні заклади потребують створення, освоєння та впровадження виховних технологій та інновацій, спрямованих на орієнтацію особистості до зростаючих змін у суспільстві, готовності до майбутнього життя шляхом самореалізації, саморозвитку її здібностей, творчості та соціалізації в цілому. Нині духовно-моральний стан суспільства вимагає розробки принципово нових підходів до виховання підростаючого покоління і критеріїв оцінки організації і змісту виховної діяльності. Навчальний заклад – це складна соціально-педагогічна система, що виконує замовлення суспільства – формувати інтелектуальну, творчу особистість, здатну жити і творити в умовах, що постійно видозмінюються і розвиваються, забезпечуючи прогрес культурного розвитку країни. Для того, щоб прогнозувати свою діяльність, успішно здійснювати організацію та управління виховним процесом, необхідно аналізувати тенденції, процеси, що відбуваються у суспільному житті країни, досконало знати внутрішні потенційні можливості і ресурси свого навчального закладу, опиратися на оптимальний об’єм і зміст регіонального компоненту, використовуючи найбільш раціональне й оптимальне для даного закладу та мати чіткі механізми здійснення контролю і моніторингу. Успішним може бути той заклад, в якому створено цілеспрямовану виховну систему роботи, що опирається на сучасні запити держави та в якому задіяні всі суб’єкти виховного процесу, готові до практичної реалізації цієї системи. Одним з найважливіших показників ефективності управління в навчальному закладі (загальноосвітньому, позашкільному, професійно-технічному, вищому) на сучасному етапі є результативність національного виховання учнівської та студентської молоді, його системний характер, втілення в життя ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв українського народу, форм соціальної практики, спрямованої на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь відповідно до природно-історичного розвитку матеріальної та духовної культури нації. Критерії оцінки результативності виховної діяльності навчального закладу 1. Забезпечення функціонування системи виховної діяльності закладу. 2. Управління виховною діяльністю навчального закладу. 3. Результати виховних досягнень учнів, вихованців, студентів.

Показники першого критерію

1. Чітке усвідомлення моделі сформованої особистості як мети виховання. 2. Забезпечення умов реалізації соціального замовлення для розвитку конкурентоспроможної життєвотворчої особистості. 3. Комплексність у процесі прогнозування системи виховання учнівської та студентської молоді. 4. Пріоритетні напрями системи національного виховання. 5. Орієнтація на загальнолюдські, національні цінності в процесі здійснення виховних заходів. 6. Функціонування учнівського та студентського самоврядування на демократичній основі співуправління різних поколінь. 7. Індивідуалізація виховного процесу відповідно до формули «від саморозвитку – до самовиховання». 8. Висока фахова та методична підготовка вчителів і викладачів, їх готовність до здійснення виховного процесу тощо. 9. Задоволеність батьків результатами навчання і виховання своєї дитини, її становищем у колективі. Показники другого критерію 1. Визначення цілей і завдань виховання з урахуванням вимог суспільства, умов навчального закладу, вікових та індивідуальних особливостей учнів, вихованців, студентів. 2. Наявність чіткого багатопланового координаційного центру, що забезпечує реалізацію виховних завдань закладу. 3. Забезпечення комплексного планування з урахуванням індивідуальних інтересів, запитів, схильностей, здібностей, талантів, професійної спрямованості учнів та студентів (план виховної роботи закладу). 4. Оперативне інформування про використання форм організації, що проводяться в навчальному закладі, та їх результативність. 5. Прилучення до управління виховним процесом закладу представників батьківської громадськості. 6. Регулярний контроль і аналіз результатів виховного процесу тощо. 7. Зовнішній вигляд закладу, кабінетів, інших приміщень, їх санітарний стан та збереження майна. 8. Наявність ефективних форм і методів організації духовно-морального виховання учнів і студентів. 9. Задоволеність педагогів змістом, організацією й умовами трудової діяльності, взаємовідносинами в навчальному середовищі. 10. Комфортність, захищеність учня (студента), його ставлення до основних аспектів життєдіяльності в навчальному закладі. Показники третього критерію 1. Сформованість ставлення учнів і студентів до Батьківщини, суспільства, сім’ї, себе, людей, природи, мистецтва, праці. 2. Культура поведінки учнів та студентів. 3. Зовнішній вигляд та охайність вихованців. 4. Громадська активність учнівської та студентської молоді. 5. Стиль стосунків між вихованцями в навчальному закладі, класі, групі, гуртку. 6. Ставлення учнів до навчання в залежності від рівня їх здібностей. 7. Рівень сформованості в учнів, вихованців, студентів навичок морального етикету. 8. Рівень духовно-морального виховання випускників навчального закладу. 9. Уміння і прагнення до пізнання, прояву й реалізації своїх здібностей. 10. Креативність вихованця, наявність високих досягнень в одному чи декількох видах діяльності. 11. Вибір моральних форм і способів самореалізації і самоствердження. 12. Наявність позитивної самооцінки, впевненості в своїх силах і можливостях. 13. Сформованість цілісного світоглядного мислення вихованців (світопізнання, світобачення, світовідчуття). В процесі аналізу й оцінки виховної діяльності навчального закладу за показниками трьох критеріїв застосовуємо таку методику: з кожного показника виводиться оцінка в балах відповідно до відсотків, що відображає рівень реалізації на практиці закладених у ньому вимог. Таких рівнів три: високий – забезпечується реалізацією більшості вимог, закладених в кожному з показників, на 90-100% (80–100 балів); середній – забезпечується реалізація вимог на 70-80% (60–80 балів); достатній – здійснюється часткова реалізація вимог на 50-60% (40–60 балів). Критерії виховної діяльності педагога-організатора, класного керівника, куратора групи, керівника творчого об’єднання позашкільного навчального закладу

Доцільність вибору форм, методів і засобів організації виховної роботи (за спрямованістю);

• Продуктивність (за результатом, рівнем знань, вихованістю учнів, вихованців, студентів); • Оптимальність сучасних засобів і прийомів виховної діяльності; • Творчість (за змістом діяльності). Показники:

Уміння поставити найближчі педагогічні завдання і перспективи в роботі з кожним вихованцем та колективом в цілому.

1. Створення атмосфери взаємної доброзичливості, взаємоповаги, взаємодопомоги. 2. Врахування і використання виховної ролі сім’ї у формуванні особистості. 3. Вміння вести психолого-педагогічні спостереження і використовувати інформацію про особисті якості учнів (студентів). 4. Організація спільної діяльності, спрямованої на колективні творчі справи. 5. Толерантне ставлення до вихованців, об’єктивна оцінка їх вчинків. 6. Інтерес до суспільного життя країни, знання правових норм. 10. Загальна етична культура. 11. Естетична культура і розвиток художньої творчості учнівської та студентської молоді. 12. Рівень педагогічної майстерності. Характеристика рівнів виховної діяльності педагога-організатора, класного керівника, куратора групи та керівника творчого об’єднання позашкільного навчального закладу Творчий рівень (9–10 балів) синтезує показники, що характеризують здібності, мотиви, знання і вміння особистості, що чітко вирізняється новизною, оригінальністю, унікальністю. Такий стан притаманний переважно обдарованим особистостям і забезпечує творчий результат будь-якої діяльності без особливих зусиль. Цьому рівню властиві: креативність, образне (творче) мислення, відкритість до інновацій, пошук або творення нових ідей, нестандартні підходи в розробці проблем, чутливість до ключових найперспективніших ліній пошуку. Мотивація до діяльності зумовлена переважно внутрішньою потребою до творчої самореалізації. Високий рівень (7–8 балів) характеризується досконалим володінням знаннями, вміннями, навичками у сфері творчої діяльності, здатністю до осмислення нових ідей, самостійністю в проектуванні педагогічних систем на інноваційному рівні, проявами активності та стимулюванням до творчої діяльності інших; здатністю до систематизації і узагальнення вітчизняного та світового професійного досвіду й успішного програмування його творчого використання. Провідним мотивом діяльності виступає потреба в професійній досконалості. Середній рівень (4–6 бали) відрізняється наявністю окремих знань, умінь і навичок, що характеризують творчість педагога; періодичними проявами активності в організації професійної діяльності; вивченні вітчизняного та світового педагогічного досвіду, який використовується ситуативно з причин повільної адаптації до змін, пов’язаних із творчими нововведеннями. Мотив діяльності – професійний. Достатній рівень (1–3 бали) характерний для педагогів, схильних до засвоєння знань, пов’язаних з педагогічною творчістю, які цікавляться відповідною інформацією у цій сфері, проявляють інтерес до інноваційної діяльності, однак через відсутність практичних умінь і навичок творчого осмислення та реалізації ідеї досягнення вітчизняного та світового досвіду можуть впроваджувати лише в співпраці з іншими педагогами-наставниками.

Як творчий компонент виокремлюється інноваційний підхід до організації виховного процесу. При цьому варто враховувати чинники, що впливають на впровадження досягнень педагогічної науки, ідей, досвіду як основи поліпшення роботи закладу.

Критерії, що узагальнюють результативність виховання в навчальних закладах, які здійснюють інноваційний підхід до виховного процесу (творчий рівень – 100 балів) 1. Чітка скоординованість і мотиваційність роботи закладу: відповідність змісту роботи соціальному замовленню; скоординованість виховних зусиль параметрально до змісту виховного процесу; наявність альтернатив та оптимального вибору у творчій діяльності. 2. Інтегрування виховних компонентів, що виокремлюються як чинники впливу на підструктури особистості: природну, соціальну, духовну. 3. Реалізація виховання як цілісної педагогічної системи, що грунтується на загальнолюдських, національних, регіональних, етнічних цінностях. 4. Загальна психологічна комфортність у загальноосвітньому закладі, соціальна захищеність дитини та педагога, позитивна емоційна насиченість життя колективу. Дотримання правил і принципів здорового способу життя. 5. Високий рівень творчої самореалізації педагогів і учнів: діяльність за принципом – творчий педагог виховує творчого учня, вибір гуманістичної активної життєвої стратегії, розвинута самосвідомість, здатність до саморозвитку. 6. Сформованість гармонійної гуманістичної «Я-концепції» в процесі творчого самовдосконалення на позиції «сам собі учитель», «сам собі лікар», «сам собі психолог», «сам собі господар» тощо. 7. Наявність засобів, що формують потребу до творчої самореалізації. 8. Високий рівень духовного розвитку, творчого потенціалу учнів та вчителя. 9. Професійна компетентність та інноваційний підхід до діяльності закладу. 10. Високий рівень культури – інтелектуальної, моральної, духовної.

Перелік наявної документації та інформаційно-методичних матеріалів, необхідних для проведення оцінки діяльності навчального закладу щодо організації виховної роботи 1. Управління виховним процесом навчального закладу: • інструктивно-нормативні документи і матеріали з проблем виховної роботи; • методична, довідкова література, інформаційні матеріали з проблем виховання; • матеріали педагогічних, вчених рад та виробничих нарад; • матеріали інформаційно-рекламної служби навчального закладу. 2. Робота з учнівським або студентським колективом: • план виховної роботи • план та матеріали роботи органів учнівського та студентського самоврядування; • матеріали про роботу учнівських та студентських громадських організацій; • щоденний план роботи заступника директора (ректора) з виховної роботи; • картотека передового педагогічного досвіду з питань виховної діяльності. 3. Діяльність класного керівника, куратора, керівника творчого об’єднання та працівників соціально-педагогічної служби закладу: • план роботи психолого-педагогічної служби, методичних об’єднань, класних керівників, кураторів, вихователів; • орієнтовну програму діяльності класного керівника, куратора, вихователя, керівника творчого об’єднання; • психолого-педагогічна карта вивчення особистості учня, (студента); • матеріали передового педагогічного досвіду класного керівника, куратора, вихователя, керівника творчого об’єднання; • матеріали про роботу керівників гуртків, творчих та наукових об’єднань учнів та студентів; 4. Робота з батьківською громадськістю: o навчально-тематичний план та програму батьківського всеобучу; o журнал педагогічного всеобучу батьків; o список рекомендованої літератури для батьків з проблем виховання учнівської та студентської молоді; o пам’ятки та поради батькам, розроблені лікарями, психологами, юристами, педагогами; o матеріали передового педагогічного досвіду з проблем родинно-сімейного виховання; o матеріали періодики з проблем сімейного виховання.